Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/58993/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Заїка М.М.,

Загороднього А.Ф,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2622 про зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільнені.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано дії Військової частини А2622 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, державної прикордонної служби, внутрішніх Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» протиправними. Зобов'язано Військову частину А2622 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, отриманої ним за час проходження військової служби з урахуванням здійснених виплат. Зобов'язано Військову частину А2622 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 заборгованості з витрат на службові відрядження на загальну суму 211,86 грн., згідно довідки №69/14 від 14.01.2014.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Військова частина А2622 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу на посаді офіцера групи комплектування технікою національної економіки мобілізаційного відділу центру організаційно - мобілізаційної роботи та підготовки мобілізаційних ресурсів територіального управління «Північ», Військової частини А0197. Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.11.2013 № 831 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту ''г'' (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 6 статті 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу''.

Згідно наказу командира військової частини А0197 від 27 грудня 2013 року №300 з 27.12.2013 ОСОБА_3 був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, а з грошового та речового забезпечення при Військовій частині А2622 та направлений для зарахування на військовий облік до Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату та йому була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно вимог спільної директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2013 №Д-322/1/03 та Директивою командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 09.09.2013 №Д-9ДСК Військова частина А0197 (м.Чернігів) підлягає розформуванню до 31.12.2013. Вказаними вище директивами Військова частина А2622 (м.Чернігів) призначена правонаступником Військової частини А0197 (м.Чернігів), що підтверджується довідкою тимчасово виконуючого обов'язки начальника штабу Військової частини А0197 від 09.12.2013 №1862.

В розмір грошової допомоги позивача при звільненні не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161.

Крім того, при звільненні позивача Військовою частиною А2622 не було виплачено заборгованість з витрат на службові відрядження на загальну суму 211,86 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що відповідачем протиправно не включено до складу грошового забезпечення, з якого проведено нарахування грошової допомоги при звільненні з військової служби, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161).

Однак, колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" установлено, що з 1 жовтня 2010 року встановлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції про розмірі і порядок виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди встановлено розмір винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, а в пункті 5 визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.

Таким чином, колегія суддів вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2014 року № 21-4736а14.

З огляду на викладене та враховуючи, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення в частині щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 грошової допомоги при звільненні з військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в цій частині.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності та обґрунтованості задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу понесених ним витрат на службові відрядження.

Згідно довідки Військової частини А2622 від 14.01.2014 № 69/44 у реєстрах заборгованості з витрат на службові відрядження військової частини А0197, переданих до Військової частини А2622 для реєстрації та оплати, рахується авансовий звіт № 168 від 22.08.2013 майора ОСОБА_3 Станом на 31.12.2013 у Військовій частині А2622 кредиторська заборгованість по витратам на службові відрядження майора ОСОБА_3 складає 211,86 грн.

Частиною 6 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

постановила:

Касаційну скаргу Військової частини А2622 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року - скасувати.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А2622 про зобов'язання вчинити певні дії змінити, скасувавши рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дії Військової частини А2622 протиправними та зобов'язання Військової частини А2622 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, отриманої позивачем за час проходження військової служби з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді А.Ф. Загородній

М.М. Заїка