Постанова ВАСУ від 02.04.2015 року

Друк

Пошук

373

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий адміністративний суд україни ( ВАСУ )

Історія справи

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 року м. Київ К/9991/16911/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Заїки М.М.,

Черпака Ю.К.,

секретар Мороз Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом у якому просила визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в частині неправодення їй перерахунку та виплати надбавки за вислугу років з 22 травня 2008 року від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а також в частині не проведення перерахунку та виплати з 19 серпня 2009 року заробітної плати з урахуванням посадового окладу в розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат встановлених на законодавчому рівні в день розгляду справи та просила здійснити відповідні перерахунки та виплату.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, обчислених з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «;Про державний бюджет на 2010 рік», а також Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, а також з 22 травня 2008 року по 18 травня 2010 року - надбавки за вислугу років у розмір 20 %, а з 18 травня 2010 року у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас; зобов'язано Державну судову адміністрацію України в особі Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 заробітну плати та інших сум, що підлягають виплаті, які утворилися в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, обчислених з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «;Про державний бюджет на 2010 рік», а також Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, а також з 22 травня 2008 року по 18 травня 2010 року - надбавки за вислугу років у розмір 20 %, а з 18 травня 2010 року у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України в особі Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року заробітної плати з розрахунку посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, обчислених з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «;Про державний бюджет на 2010 рік», а також Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, а також з 22 травня 2008 року по 18 травня 2010 року - надбавки за вислугу років у розмір 20 %, а з 18 травня 2010 року у розмірі 30 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій представники Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підляють частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з квітня 1997 року ОСОБА_2 працює на посаді судді Жданівського міського суду Донецької області та заробітна плата позивачки обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди встановили, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року, визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21 грудня 2005 року № 1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» від 31 грудня 2005 року № 1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Однак, з такими висновками погодитись неможливо виходячи з наступного.

У статті 6 Конституції України міститься правова норма, згідно з якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Статус суддів, відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, визначається виключно законами України. Незалежність та недоторканість суддів на час виникнення спірних правовідносин гарантувалась нормами Закону України «Про статус суддів».

Згідно зі статтею 44 вказаного Закону заробітна плата судді, як складова його матеріального і соціально-побутового забезпечення, є елементом статусу судді. Вона складалась з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. У свою чергу посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

У такий спосіб законодавець диференційовано вирішив питання про оплату праці суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів, які виконують ще й обов'язки на адміністративних посадах, з тим, щоб досягти справедливого співвідношення в оплаті праці в залежності від обсягу виконуваної роботи. Іншого законодавчого акту з питань оплати праці суддів немає.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного Закону 30 червня 2005 року та 03 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанови № 514 «Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України», згідно з абзацом другим пункту 1 якої посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 01 червня 2005 року становив 15 розмірів мінімальної заробітної плати, та № 865 «Про оплату праці суддів», якою затверджена Схема посадових окладів голови та заступника голови судової палати, голови Військової судової колегії, секретаря Пленуму та суддів Верховного Суду України, керівників та суддів вищих спеціалізованих судів, апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано, виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 повинна була набрати чинності з 01 січня 2006 року. Однак, до набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» було зафіксовано розрахункову величину для обчислення посадових окладів працівників певних установ, що фінансуються з бюджету, у тому числі й суддів, у розмірі встановленої мінімальної заробітної плати - 332 грн.

Іншою постановою від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, зокрема, постанову доповнено пунктом 4-1, згідно з яким також встановлено, що розміри посадових окладів, передбачені постановою від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і у подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Такі зміни були внесені до постанови від 03 вересня 2005 року № 865 до набрання нею чинності.

При обчисленні посадового окладу в якості сталої (розрахункової) величини Кабінет Міністрів України використав встановлений з 01 вересня 2005 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» розмір мінімальної заробітної плати 332 грн, що виключало можливість її збільшення у випадку підвищення розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що встановлення сталої (розрахункової) величини для обчислення розмірів посадових окладів суддів та внесення відповідних доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 відбулося до моменту набрання нею чинності, ця постанова у редакції до внесення доповнень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 не була введена в дію, тому суди не мали підстав для висновку про те, що ці нормативні акти суперечать Закону України «Про статус суддів». Отже, висновок судів про незаконність дій відповідача не відповідає нормам матеріального права.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування зазначених постанов Кабінету Міністрів України відмовлено.

При цьому касаційним судом зазначено, що оскаржувані постанови не звужують існуючі гарантії незалежності суддів. Постанови Кабінету Міністрів України, що є предметом оскарження, не суперечать Закону України «Про статус суддів», прийняті в межах його повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, судом касаційної інстанції у справі щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади висловлено правову позицію щодо законності пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.

Вирішуючи спір, суди не використали право зупинити провадження у справі до розгляду адміністративної справи щодо оскарження нормативно-правового акту органу виконавчої влади судом касаційної інстанції, не дали правової оцінки нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, перевагу мають положення частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, над нормами постанов Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.

Відповідно до підпункту1 пункту 2 розділу XII «;Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI 9 в редакції Закону України від 23 грудня 2010 року №2856- VI) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про статус суддів», крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої-четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

Враховуючи викладене, перерахунок надбавки за вислугу років позивачеві має бути здійснений по 31 грудня 2011 року.

Повно з'ясувавши фактичні обставини справи та застосовуючи законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суди дали неправильну правову оцінку обставинам у справі та допустили неправильне застосування норм матеріального права та враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення першої інстанції, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, є помилковим тільки в частині, тому його слід змінити, скасувавши рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги Державної судової адміністрації та Міністерства фінансів України задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року змінити.

Скасувати зазначену постанову в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати з розрахунку посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В частині задоволення позову ОСОБА_2 про перерахунок надбавки за вислугу років та виплати їй щомісячної надбавки за вислугу років у розмірі, встановленому частиною 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас - постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: М.М. Заїка

Ю.К. Черпак