Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/9991/4611/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Мартиненко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року

у справі № 13/338

за позовом Виробничо-комерційного колективного підприємства «Різон»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Виробничо-комерційне колективне підприємство «Різон» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 442302/0 від 04 квітня 2003 року.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року позов був задоволений повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 442302/0 від 04 квітня 2003 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВККП «Різон» за період з 01 січня 2001 року по 01 лютого 2003 року, за результатами якої складений акт від 02 квітня 2003 року № 9/23-427.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємству донараховано податку на додану вартість у загальній сумі 793940,00 грн., у тому числі: за 2002 рік - 689877,00 грн., за січень 2003 року - 104063,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно застосовував пільгу з податку на додану вартість згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» до господарських операцій зі здавання в суборенду орендованого ним у ТОВ «Місто слави» торговельного комплексу (згідно договорів оренди № 1-1/1 від 12 листопада 2001 року та № 01/1-1 від 13 листопада 2002 року), оскільки вказане майно (підземний простір торговельного комплексу), від суборенди якого позивач отримував доходи, не належить позивачу на праві власності (та не обліковується на балансі підприємства), а належить ТОВ «Місто слави» на праві власності.

04 квітня 2003 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 442302/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ВККП «Різон» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1167044,00 грн., у тому числі: 793940,00 грн. - основний платіж, 373104,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у періоді, який перевірявся, підприємству згідно дозволів № 266, № 270, № 476 були надані пільги з оподаткування згідно з підпунктом 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», чисельність інвалідів становила більш, ніж 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, з огляду на що позивач правомірно застосовував пільгу з податку на додану вартість.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Місто слави» (орендодавцем) та ВККП «Різон» (орендарем) були укладені договори оренди № 1-1/1 від 12 листопада 2001 року та № 01/1-1 від 13 листопада 2002 року (т.4 арк. справи 51-59), за умовами яких ВККП «Різон» отримало в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення підземного Торгівельного комплексу «Метроград», яку передавало в суборенду іншим орендарям. Зазначені операції ВККП «Різон» оподатковувало за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Частиною 1 статті 141 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування операції з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу). Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, яка надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Положеннями підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону. Рішення про застосування цієї норми приймається такими підприємствами та організаціями самостійно один раз на рік. Заяву про своє рішення з цього питання підприємство та організація - платники податку подають відповідному органу податкової служби не пізніше ніж за один місяць до початку календарного року (для новостворених підприємств та організацій - не пізніше одного місяця до початку звітного кварталу).

Колегія суддів вказує, що аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що під операціями з поставки товарів та послуг, які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів і підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою відповідно до підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти такі, що є результатом трудової діяльності працівників зазначених підприємств.

До таких операцій не можна віднести надання послуг щодо передання у найм майна (нерухомості), що належить третім особам. Ці послуги не є результатом безпосереднього їх виготовлення (надання) підприємством громадської організації інвалідів, тобто результатом праці його працівників. Вони є наслідком передання в найм майна, створеного іншими учасниками цивільних правовідносин, які не мають відповідних преференцій з оподаткування.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна