Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/43915/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Карася О.В.

при секретарі судових засідань: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Чернівці та Державної податкової адміністрації у Чернівецькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року

та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року

по справі № 2а-3596/10/2470

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у місті Чернівці,

третя особа Державна податкова адміністрація у Чернівецькій області,

за участю Прокуратури Чернівецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівці третя особа Державна податкова адміністрація у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.11.2010 року №0000840350/0 та №0000850350/0, якими визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1670338,50 грн. та по податку з доходів фізичних осіб в сумі 625000,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач та третя особа у справі подали касаційні скарги, у яких просять скасувати оскаржувані постанову та ухвалу та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки скаржники вважають, що судові рішення було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, посадовими особами ДПА у Чернівецькій області на виконання постанови апеляційного суду Чернівецької області від 12 серпня 2010 року проведена позапланова документальна виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2007р. по 30.06.2010р., за наслідками якої складено акт перевірки № 36/35-0/НОМЕР_1 від 22.10.2010 року.

В зазначеному акті перевірки, з урахуванням інформаційного додатку до нього, зафіксовано порушення позивачем:

- ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року, а саме: платником податку не визначено оподатковуваний дохід - сукупний чистий дохід, тобто різницю між валовими доходами і витратами, пов'язаними з одержанням доходу за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 р., з 01.01.2008 по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., з 01.01.2010 р. по 30.06.2010 р. внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 625000 грн.;

- пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03.04.1997 р., в результаті чого встановлено донарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджету за березень 2008 року в сумі 833313 грн. та за грудень 2009 року в сумі 2475 грн.

На підставі виявленого порушення 03.11.2010 року ДПІ у м. Чернівці прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000850350/0 про донарахування позивачу 625000 грн. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та № 0000840350/0 про донарахування 1670338,5 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, з яких 835788 грн. - основний платіж та 834550, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Встановлено, що в основу вищевказаних податкових повідомлень-рішень покладений висновок податкового органу, відповідно до якого кошти в сумі 5000000 грн., отримані ОСОБА_3 від продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, є доходом, отриманим від підприємницької діяльності позивача та підлягають оподаткуванню згідно положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у відповідних розмірах.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується лише частково з огляду на наступне.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суди попередніх інстанцій вірно виходив з такого.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 20 березня 2008 року між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з одного боку (Продавці) та ОСОБА_5 з іншого (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого Продавці передали у власність Покупцю за 10000000 грн. нежитлові приміщення, що розташовані в АДРЕСА_1 загальною площею 813,5 кв.м. та належні Продавцям на праві приватної власності. Кошти за отримане приміщення в сумі 5000000 грн. були перераховані цього ж дня на розрахунковий рахунок гр. ОСОБА_3 НОМЕР_2, відкритий у філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Івано-Франківськ".

Відповідно до підпункту "е" п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (чинного на момент виникнення правовідносин), до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються суми, одержувані в результаті відчуження майна, що належить громадянам на правах власності, за нотаріальне посвідчення або за операції з відчуження якого сплачується державне мито чи плата за вчинення нотаріальних дій, крім доходів, одержуваних від реалізації продукції та іншого майна в результаті здійснення ними підприємницької діяльності.

Як зазначено у ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судами обґрунтовано зазначено, що відповідач не довів тих обставин, за якими отриманий позивачем, як фізичною особою, дохід від продажу нерухомого майна використовувався ним в результаті здійснення підприємницької діяльності.

Зокрема, встановлено, що в перевіряємому періоді в позивача були відсутні основні засоби, якими згідно наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 "Про затвердження положення (стандарту) бухгалтерського обліку" є матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Кошти за відчужене майно в сумі 5000000 грн. отримані позивачем на поточний рахунок, відкритий у філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Івано-Франківськ", за яким здійснюються операції, не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності (п. 1.1 договору НОМЕР_2 16184 від 20.03.2008р.).

В свою чергу, твердження податкового органу про те, що зазначені кошти в подальшому використані підприємцем при здійсненні його господарської діяльності не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень позивачем вимог чинного законодавства, оскільки така обставина не ставить позивача в залежність до доходу, отриманого ним як фізичною особою та з операції, не пов'язаною з підприємницькою діяльністю. Крім того, отримані позивачем грошові кошти є його власністю, а відтак розпорядження ними здійснюється на власний розсуд, що не є порушенням податкового законодавства.

Згідно зі пп. 7.2. ст. 7, пп 11.1.2 ст. 11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-ІV дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року об'єкта нежитлової нерухомості підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом.

Як вірно встановлено судами, приватним нотаріусом ОСОБА_6 20 березня 2008 року посвідчено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного з одного боку ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а тому відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" продавцями в рівних долях сплачено податок в розмірі 500000 грн. Квитанцію № 3 від 20.03.2008 року підтверджено сплату податку з доходів фізичних осіб, зокрема громадянином ОСОБА_3 у розмірі 250 000 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3, як фізичною особою, продано належне йому на праві власності майно у відповідності до норм законодавства, податковим агентом стягнуто податок з доходів фізичних осіб та надіслано інформацію про такий договір податковому органу, а тому є вірним висновок судів про те, що дохід отриманий ОСОБА_3 від продажу нежитлового приміщення не є доходом, отриманим від здійснення підприємницької діяльності, а відтак не підлягає оподаткуванню згідно Законом України "Про податок на додану вартість" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян".

Разом з тим, надаючи оцінку спірним правовідносинам та скасовуючи повністю, зокрема, спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 03.11.2010 року №0000840350/0 про донарахування 1670338,50 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суди, у порушення норм матеріального права та чинного процесуального законодавства не надали оцінки факту доведеності податковим органом належними доказами донарахування вказаним повідомленням-рішенням у тому числі податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3712,50 грн. (основний платіж - 2475,00 грн. та штрафні санкції - 1237,50 грн.)

Так, матеріалами справи підтверджено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року встановлено його завищення за грудень 2009 року всього на суму 2475,00 грн. внаслідок порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідному розмірі без наявності податкової накладної при отриманні товару по взаємовідносинах з ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна».

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 03.11.2010 року № 0000850350/0 є протиправним та підлягає скасуванню повністю, у той час як № 0000840350 лише у відповідній частині.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення частково незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування цих рішень з прийняттям у відповідній частині нового рішення, зокрема про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у місті Чернівці та Державної податкової адміністрації у Чернівецькій області задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року по справі №2а-3596/10/2470 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 03.11.2010р. № 0000840350 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3712,50 грн.

Постановити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 року та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2011 року по справі №2а-3596/10/2470 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписКарась О.В.

Постанова складена у повному обсязі 04.04.2014р.