Історія справи

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 377/489/17-ц

провадження № 61-1417св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Національної поліції України в Київській області, Прокуратура Київської області, державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабець І. на рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 липня 2017 року у складі судді Малишенко Т. О. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Данілова О. М., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури моральну шкоду в розмірі 51 200,00 грн та майнову шкоду в розмірі 7 436,16 грн, всього 58 636,16 грн.

Позов мотивовано тим, що слідчим слідчого управління ГУ МВС України в Київській області за погодженням із заступником начальника відділу прокуратури Київської області, 08 липня 2014 року у кримінальному провадженні № 12013100270000067 від 08 лютого 2013 року, їй було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України. 16 вересня 2014 року складено обвинувальний акт, згідно якого вона обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, який було направлено до Броварського міськрайонного суду Київської області. В ході судового розгляду кримінального провадження, 08 грудня 2014 року та 19 травня 2015 року прокурором, що підтримував державне обвинувачення, було змінено відносно неї обвинувачення на частину першу статті 367 КК України. Відповідно до виправдувального вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2015 року, її виправдано у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення на підставі статті 284 КПК України. В касаційній інстанції вказані рішення судів не оскаржувалися.

В наслідок зазначеного незаконного кримінального переслідування, вона зазнала психічного впливу, моральних втрат, що призвело як до погіршення так і позбавлення можливостей реалізації її звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, до порушення її нормальних життєвих зв'язків та вимагало від неї значних додаткових зусиль для організації свого життя. Вважає, що їй спричинено моральну шкоду яку вона оцінила у розмірі 51 200,00 грн (мінімальна заробітна плата 3 200,00 грн на 16 місяців перебування під слідством та судом).

Крім того вона вважає, що їй завдана майнова шкода, яка полягає в тому, що в наслідок незаконних рішень і дій органів досудового розслідування та прокуратури, вона вимушена була здійснювати витрати на придбання квитків на автобус для прибуття разом із своїм захисником із міста Славутича Київської області, яким є місце їхнього постійного проживання, в місто Київ для участі в слідчих і процесуальних діях та в судових засіданнях Шевченківського районного суду міста Києва, Апеляційного суду міста Києва (а це 190,5 км), а також для участі в 21-му судовому засіданні Броварського міськрайонного суду Київської області при розгляді вказаного кримінального провадження протягом періоду з 07 жовтня 2014 року по 03 серпня 2015 року (а це 165,8 км) та судовому засіданні Апеляційного суду Київської області (а це 190,5 км). Майнова шкода становить 7 436,16 грн, вартість квитків на автобус.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 липня 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Державної Казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 завдану незаконними рішеннями та діями органів досудового розслідування та прокуратури моральну шкоду у розмірі 51 200,00 грн та майнову шкоду у розмірі 7 436,16 грн, всього 58 636,16 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт заподіяння ОСОБА_1 органами досудового розслідування моральної шкоди, пов'язаної з її незаконним притягненням до кримінальної відповідальності у період з 08 липня 2014 року до 11 листопада 2015 року та спричинення їй майнової шкоди, понесеної на придбання квитків на автобус для прибуття разом із захисником для участі у слідчих та процесуальних діях та судових засіданнях до міста Києва та Броварів є доведеним.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2017 року апеляційні скарги першого заступника прокурора Київської області та державної Казначейської служби України відхилено.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 липня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

У грудні 2017 року перший заступник прокурора Київської області - Грабець І. Г. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, а в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, ухвалити нове рішення про зменшення розміру моральної шкоди. При цьому посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством України не передбачено, що сума яка підлягає до відшкодування, повинна відраховуватись відповідно до мінімальної заробітної плати саме на дату подачі чи вирішення позову, а не станом на дату притягнення особи до кримінальної відповідальності. В оскаржуваних рішеннях судами не наведено чітких обґрунтувань та мотивів прийнятого рішення, не з'ясовано та не зазначено у чому саме полягає моральна шкода позивача (у фізичному болю чи стражданнях душевних, психічних, у приниженні честі та гідності, ділової репутації), а лише констатовано право позивача на відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з його незаконним перебуванням під слідством та судом у період з 08 липня 2014 року по 11 листопада 2015 року, тобто 16 місяців.

Крім того, позивачем не надано доказу на підтвердження спричинення їй майнової шкоди, обмежившись лише констатацією відстані між населеними пунктами. До позову додано лише розрахунок, розроблений особисто ОСОБА_1, який окремо непідтверджений будь-яким доказом самого факту оплати проїзду позивача та його захисника саме таким видом транспорту.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що в період з 08 липня 2014 року було повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України. Прокурором було підтримано державне обвинувачення та змінено відносно неї обвинувачення на частину першу статті 367 КК України.

Відповідно до виправдувального вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2015 року ОСОБА_1 виправдано у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення на підставі статті 284 КПК України, у зв'язку з не доведенням, що в її діянні є склад кримінального правопорушення. В касаційній інстанції вказані рішення не оскаржувалися.

В період часу з 08 липня 2014 року (дата повідомлення їй про підозру) по 11 листопада 2015 року (дата набрання законної сили виправдувального вироку суду згідно ухвали Апеляційного суду Київської області) тривало кримінальне переслідування.

В результаті незаконних дій органів досудового розслідування (незаконного притягнення як обвинуваченої, незаконного відсторонення від посади), позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у моральних та фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, втрати сну та спокою, повній невизначеності щодо майбутнього.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вина органів досудового розслідування їх посадових осіб та незаконність їх дій щодо позивача є доведеним.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Розмір компенсації моральної шкоди судами попередніх інстанцій визначений правильно. Судами враховано тривалість моральних страждань позивача за період з 08 липня 2014 року (дата повідомлення про підозру) по 11 листопада 2015 року (дата набрання законної сили виправдувального вироку суду) та розмір мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством України про Державний бюджет на вказаний період.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди, яка полягає в понесенні витрат на придбання квитків на автобус для прибуття разом із захисником для участі у слідчих та процесуальних діях та судових засіданнях до міста Києва та Броварів.

Відповідно до розрахунку майнової шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування та прокуратури, визначено витрати на придбання квитків для прибуття двох осіб із міста Славутича в місто Київ і місто Бровари та повернення в місто Славутич в сумі 7 436,16 грн (а. с. 71-71).

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання оскаржуваних судових рішень було зупинено ухвалою судді Верховного Суду від 02 січня 2018 року. Тому у зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити його виконання.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Грабець І. залишити без задоволення.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 липня 2017 року та ухвали апеляційного суду Київської області від 27 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило