Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.05.2023 року у справі №346/3139/17
Постанова КЦС ВП від 31.05.2023 року у справі №346/3139/17
Постанова КЦС ВП від 23.04.2024 року у справі №346/3139/17

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 346/3139/17

провадження № 61-12803св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2021 року в складі судді Беркещук Б. Б. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року в складі колегії суддів Томин О. О., Пнівчук О. В., Девляшевського В. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 02 вересня 2006 року до 20 грудня 2016 року. Від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що за час перебування у шлюбі сторони спільно набули наступне майно:

житловий будинок на АДРЕСА_1 , який у 2008 році після їх одруження відповідачу подарував батько ОСОБА_2 . Вказує, що сторони за спільні кошти зробили ремонт, а саме: замінили усі вікна, здійснили монтаж каналізації, провели водопостачання та водовідведення у будинку, встановили систему опалення (котел, батареї - 13 штук, металопластикові труби, крани тощо); облаштували ванну кімнату (ванна - 1 штука, дві душові кабіни, два унітази, біде, умивальник, два рукомийники, крани, плитка); монтаж дерев`яної підлоги включно з циклюванням та лакуванням; шпаклювання стін та підвіс гіпсокартонних систем, наклеювання шпалер, фарбування; встановлення системи огорожі (фундамент, огорожа, ворота); ремонт в прибудові (наклеювання шпалер, реставрація (циклювання і фарбування) вікон, монтаж підлоги - виставлення лігерів та встановлення ОСБ плит; ремонт в прибудові - обладнання гаража (придбання гаражних воріт); облаштування подвір`я та саду. На проведення вказаних будівельних і ремонтних робіт сторони витратили 400 000 грн;

з метою налагодження сімейного бізнесу сторони спільно придбали обладнання для виробництва корпусних меблів, а саме: станок кромкувальний К201 PLUS (вартістю 50 000 грн); піскоструйна камера (вартістю 52 000 грн); гідрофільтр «Циклон» (вартістю 6 500 грн); верстат фрезерно-гравірувальний деревообробний «ATS-2513/ST» (вартістю 140 000 грн); станок форматно-розкрійний Z3200 (вартістю 76 914 грн); станок кромкувальний прямолінійний (вартістю 70 000 грн), загальною вартістю - 395 414 грн;

автомобіль марки Мерседес Спринтер, білого кольору, д.з.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_2 , вартістю 9 000 дол. США, що станом на 20 червня 2017 року відповідно до курсу НБУ складає 234 180 грн;

Вказує, що 17 травня 2011 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Коломийський ДОЗ» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого відповідач за згодою дружини придбав нежитлове приміщення площею 492,3 м2 за адресою АДРЕСА_2 , що становить 93/10000 частин нежитлових будівель. Надалі на підставі договору від 17 травня 2001 року про поділ майна, що є у спільній частковій власності, припинено спільну часткову власність і присвоєно нежитловому приміщенню площею 492,3 м2 адресу: АДРЕСА_2 .

У жовтні 2014 року сторони провели реконструкцію вказаного нежитлового приміщення, у зв`язку з чим його площа збільшилась до 1017,9 м2 (Декларація про готовність об`єкта до здачі від 19 грудня 2014 року № ІФ143143530230). Надалі сторони прибудували ще 300 м2 до вказаних нежитлових приміщень вартістю 200 000 грн, проте, необхідні правовстановлюючі документи на це майно не оформили. Зазначає, що нерухоме майно на АДРЕСА_2 сторони використовують у своїй господарській діяльності та воно є спільною сумісною власністю подружжя.

Стверджує, що у відповідача перебувають усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2 , проте, він його не реєструє з метою уникнення його поділу між подружжям.

ОСОБА_1 зазначає, що у справі № 346/5448/16-ц за позовом ОСОБА_4 (матері відповідача) до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 1017,9 м2 рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що не було залучено до участі у справі ОСОБА_1 як співвласника вказаного нежитлового приміщення.

Сторони придбали зазначене майно за спільні кошти під час перебування у шлюбі, воно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу, проте, згоди щодо його поділу не досягнуто.

За таких обставин ОСОБА_1 просила:

визнати за нею право власності на:

- частину нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 загальною площею 1017,9 м2;

- частину незавершеного будівництвом нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 загальною площею 300 м2;

стягнути з ОСОБА_2 на її користь:

- 200 000 грн як половину вартості проведеного ремонту житлового будинку на АДРЕСА_1 ;

- 197 707 грн як половину вартості обладнання;

- 117 090 грн як половину вартості автомобіля марки «Мерседес Спрінтер», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 .

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про поділ майна подружжя, в обґрунтування якого зазначив, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 ним за рахунок коштів, отриманих від матері ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 17 травня 2011 року, укладеного між ВАТ «Коломийський ДОЗ» та ОСОБА_2 , придбано 93/10000 частин нежитлових будівель площею 492,3 м2 на АДРЕСА_2 .

30 липня 2013 року між ТзДВ «Коломийський ДОЗ» та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу 23/1000 часток нежитлових будівель площею 112,2 м2 на АДРЕСА_4 . Інша частина нежитлових приміщень за вказаною адресою перебувала у власності третіх осіб. 17 травня 2011 року приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П. П. посвідчено договір про поділ майна, що є у спільній частковій власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за умовами якого припинено спільну часткову власність сторін на приміщення нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 22 листопада 2011 року № 363 вирішено надати частині нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 адресу: АДРЕСА_2 . Витягом про державну реєстрацію прав, виданим ОКП «Коломийське МБТІ» від 01 грудня 2011 року, підтверджено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю (прохідна), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Приміщення нежитлової будівлі (прохідна) знаходилося на земельній ділянці, що належала Коломийській міській раді і за умовами договору оренди землі від 05 грудня 2011 року, надана в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд (землі промисловості).

Після проведеної реконструкції до інспекції ДАБК в Івано-Франківській області подано декларацію про готовність об`єкта експлуатації, а саме виробничо-виставкового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 1017,9 м2.

Стверджував, що його батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є суб`єктами підприємницької діяльності, які з 1997 року займалися виробництвом меблів, роздрібною торгівлею меблями, освітлювальними приладами та іншими товарами для дому.

На придбання нерухомого майна на АДРЕСА_2 кошти ОСОБА_2 отримав від матері ОСОБА_4 , що підтверджується договором про придбання та реконструкцію нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 при спільній діяльності від 17 травня 2011 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Умовами зазначеного договору встановлено, що після завершення реконструкції частки сторін розподіляються між ними таким чином: частка ОСОБА_2 становить 25%, що складає частини об`єкта; частка ОСОБА_4 становить 75%, що складає частини об`єкта.

Таким чином нежитлове приміщення на АДРЕСА_2 набуте за кошти третіх осіб, а не за спільні кошти подружжя та не підлягає поділу.

За рахунок спільних коштів подружжя ними придбано нежитлове приміщення на АДРЕСА_6 для використання у підприємницькій діяльності, договір купівлі-продажу оформлений на ім`я ОСОБА_1 . Вказує, що дружина внесла вказане приміщення до статутного фонду ТзОВ «Іворі Дизайн», розмір внеску - 70 000 грн.

За наведених обставин ОСОБА_2 просив у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення - виробничо-виставковий комплекс площею 1017,9 м2 у АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1/2 частину вартості внесеного майна нежитлової будівлі на АДРЕСА_6 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково; визнано нежитлове приміщення виробничо-виставкового комплексу площею 1017,9 м2 на АДРЕСА_2 (ринковою вартістю 7 046 668 грн) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнано за ОСОБА_1 право власності на частину вказаного нежитлового приміщення, виділивши їй в натурі такі приміщення:

літ. 1-й поверх:

літ. 1 вестибюль площею 32 м2;

літ. 2а виставковий зал площею 28,05 м2;

літ. 19 склад площею 55,20 м2;

літ. 2-й поверх: всі приміщення 2-го поверху загальною площею 508,95 м2;

- визнано за ОСОБА_2 право власності на частину нежитлового приміщення, виділивши в натурі:

1-й поверх: 2б виставковий зал площею 24,75 м2;

літ. 3 санвузол площею 1,90 м2;

літ. 4 комора площею 1,90 м2;

літ. 5 коридор площею 3,10 м2;

літ. 6 - приміщення площею 13,40 м2;

літ. 7 - виставковий зал площею 28,50 м2;

літ. 8 - кабінет площею 12,80 м2;

літ. 9 - комора площею 3,70 м2;

літ. 10 - комора площею 1,90 м2;

літ. 11 - майстерня площею 74,10 м2;

12 - майстерня площею 236,70 м2;

літ. 13 - майстерня площею 25,20 м;

літ. 14 - приміщення площею 14,40 м2;

літ. 15 - комора площею 9,40 м2;

літ. 16 дільниця пакування площею 36,70 м2;

літ. 17 туалет площею 2,20 м;

літ. 18 паливна площею 8,30 м2;

- зобов`язано сторін провести наступні переобладнання та перепланування:

між приміщеннями під літ. 16 та літ. 19 на 1-му поверсі закласти прорізи;

між приміщеннями під літ 7 та 2а на 1-му поверсі закласти прорізи;

в місці «межа розподілу» влаштувати нову перегородку або стіну;

з приміщення під літ. 2б влаштувати дверний проріз на місці існуючого віконного. Висновок експерта №3683-3684 судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи в справі № 346/3139/17 є невід`ємною частиною цього рішення;

- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 000 грн судового збору та 12 870 грн за проведення судової будівельно-технічної експертизи;

- в іншій частині позову відмовлено;

- позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна залишено без розгляду.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 загальною площею 300 м2, стягнення з ОСОБА_2 на її користь: половини вартості проведеного ремонту житлового будинку на АДРЕСА_1 в розмірі 200 000 грн, половини вартості обладнання в розмірі 197 707 грн, половини вартості автомобіля марки «Мерседес Спрінтер» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 117 090 грн - не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності належними й допустимими доказами.

З огляду на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суд визнав нежитлове приміщення виробничо-виставкового комплексу площею 1017,9 м2 за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з чим визнав за кожним із них право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення, виділивши кожному в натурі по 1/2 його частини згідно першого варіанта висновку експертизи.

Залишаючи зустрічний позов ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що належним чином повідомлений про розгляд справи позивач повторно не з`явився в судове засідання.

Не погодившись з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2021 року, в апеляційному порядку його оскаржив ОСОБА_2 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ виробничо-виставкового комплексу на АДРЕСА_2 загальною площею 1017,9 м2 та в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 жовтня 2021 року в частині первісного позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме виробничо-виставкового комплексу на АДРЕСА_2 відмовлено; рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 жовтня 2021 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 193519324 та № 193519031 від 17 грудня 2019 року зареєстровано право спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна: виробничо-виставковий комплекс на АДРЕСА_2 загальною площею 1017,9 м2 за ОСОБА_2 (розмір частки - 1/4) та за ОСОБА_4 (розмір частки - 3/4).

Встановивши, що суд першої інстанції розглянув спір, який стосується прав та обов`язків ОСОБА_4 , і не вирішив питання про її залучення до участі у справі, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вчинення такої процесуальної дії, апеляційний суд зробив висновок про наявність обов`язкових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про поділ виробничо-виставкового комплексу на АДРЕСА_2 .

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_2 про дату, час і місце кожного судового засідання. Зокрема, заявника не повідомлено належним чином про судові засідання, призначені на 17 червня 2021 року, 30 серпня 2021 року, 20 жовтня 2021 року. Крім того, 17 червня 2021 року та 30 серпня 2021 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному, а не у зв`язку з неявкою позивача за зустрічним позовом, що підтверджується довідками, складеними секретарем судового засідання. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у суду першої інстанції підстав для залишення зустрічного позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

19 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2021 року та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року, просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга з урахуванням її уточнення мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав незалучення до участі у справі ОСОБА_4 та не переглянув рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та обставин, які існували на час розгляду справи судом першої інстанції, не дослідив у справі докази та на їх підставі не зробив висновку про правильність вирішенням судом першої інстанції спору по суті.

Вказує, що станом на момент звернення з позовом про поділ виробничо-виставкового комплексу на АДРЕСА_2 площею 1017,9 м2, а також станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_4 не була власником частини вказаного майна.

Вважає, що оскільки ОСОБА_2 не надав місцевому суду витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 193519324 та № 193519031 від 17 грудня 2019 року, а подав їх лише суду апеляційної інстанції перед останнім судовим засіданням без зазначення причини неможливості їх подання до суду першої інстанції, то апеляційний суд з порушенням вимог частини третьої статті 367 ЦПК України прийняв нові докази, які не подавалися до суду першої інстанції, та не навів мотивів і підстав для їх прийняття.

Звертає увагу, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 жовтня 2021 року в частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна скасовано, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Оскільки предметом спору за первісним та зустрічним позовами є одне й теж саме нерухоме майно, то в частині вирішення її позовних вимог справу слід направити на новий розгляд також до суду першої інстанції.

У березні 2023 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Указує, що аргументи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зводяться до неправильного тлумачення відповідачкою норм процесуального права та переоцінки доказів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 грудня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року залишено без руху; надано для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; витребувано з районного суду справу № 346/3139/17; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

14 березня 2023 року матеріали справи № 346/3139/17 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 28 лютого 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 01 листопада 2018 року в справі № 205/9626/16, від 12 жовтня 2022 року в справі № 331/3069/19, від 30 червня 2021 року в справі № 1522/18529/12, від 03 жовтня 2019 року в справі № 539/2966/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17, від 06 лютого 2018 року в справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року в справі № 44/1515/16-ц, від 26 грудня 2018 року в справі № 689/1206/16-ц, від 06 серпня 2018 року в справі № 753/19602/16-ц, від 08 лютого 2022 року в справі № 824/115/21, від 23 листопада 2020 року в справі № 826/3508/17.

Аналіз змісту доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ виробничо-виставкового комплексу на АДРЕСА_2 площею 1017,9 м2 як спільного майна подружжя, а в іншій частині не оскаржуються та Верховним Судом за вказаною касаційною скаргою не переглядаються.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 02 вересня 2006 року до 20 грудня 2016 року. Від шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17 травня 2011 року між ВАТ «Коломийський ДОЗ» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого ОСОБА_2 придбав 93/10000 частин нежитлових будівель площею 492,3 м2 на АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради від 22 листопада 2011 року № 363 вирішено надати частині нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 адресу: АДРЕСА_2 . Витягом про державну реєстрацію прав, виданим ОКП «Коломийське МБТІ» від 01 грудня 2011 року підтверджено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю (прохідна), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Після проведеної реконструкції до інспекції ДАБК в Івано-Франківській області подано декларацію про готовність об`єкта експлуатації, а саме виробничо-виставкового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 1017,9 м2.

У справі № 346/5448/16-ц за позовом ОСОБА_4 (матері відповідача) до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 1017,9 м2 рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 3/4 частки нежитлового приміщення - виробничо-виставкового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку вказаного нежитлового приміщення - виробничо-виставкового комплексу. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що не було залучено до участі у справі ОСОБА_1 як співвласника вказаного нежитлового приміщення.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року в справі № 686/9366/20 (провадження № 61-8136св22) зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15 (провадження № 61-4848св19) зазначено, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

У справі, яка переглядається:

під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 надала нові докази - витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 193519324 та № 193519031 від 17 грудня 2019 року (том 4 а.с. 145-146);

суд апеляційної інстанції, при задоволенні клопотання представника відповідача про прийняття вказаних нових доказів, залишив поза увагою, що доказів про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, не надано;

суд апеляційної інстанції не врахував, що під час апеляційного перегляду суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції; не звернув уваги на те, що частина третя статті 367 ЦПК України стосується доказів, які існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції; приєднав до матеріалів справи та при прийнятті рішення врахував докази, які подані до суду з порушенням встановленого законом порядку, та не навів мотивів, з яких виходив під час прийняття таких доказів, тому зробив передчасний висновок про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин та відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України постанова апеляційного суду в оскарженій частині в підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду.

Оскільки встановлено підстави для скасування оскарженої постанов апеляційного суду, то інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду віл 27 березня 2023 року в справі № 686/9366/20 (провадження № 61-8136св22) касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду в оскарженій частині скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

Керуючисьстаттями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, а саме виробничо-виставкового комплексу на АДРЕСА_2 загальною площею 1017,9 м2 скасувати та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук