Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2019 року у справі №2-408/10

Постанова

Іменем України

31 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-408/10

провадження № 61-11221св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: фермерське господарство «Рапан», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор Летичівської районної адміністрації Хмельницької області Бальжик Тетяна Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 11 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фермерського господарства «Рапан» (далі - ФГ «Рапан»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Летичівської районної адміністрації Хмельницької області Бальжик Т. М. провизнання недійсними рішення загальних зборів засновників фермерського господарства «Рапан» та державної реєстрації змін до установчих документів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області, у складі судді Курнос С. О., від 26 листопада 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 до

ФГ «Рапан», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області

Бальжик Т. М. про визнання недійсними рішення загальних зборів засновників Фермерського господарства «Рапан» та державної реєстрації змін до установчих документів залишено без розгляду.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року (в редакції на час постановлення ухвали від 26 листопада 2010 року), суд першої інстанції виходив із того, що у судовому засіданні представник позивача подав заяву про залишення позову без розгляду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2010 року.

Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

05 червня 2019 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2019 року у цивільній справі № 2-408/10.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали цивільної справи № 2-408/10 із місцевого суду.

У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

Вважає, що апеляційним судом в порушення приписів статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 4, 6, 10, 258, 259, 354, 358 ЦПК України неправомірно визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Копія ухвали Летичівського районного суду Хмельницької області

від 26 листопада 2010 року йому не направлялась. Ознайомившись 27 березня 2019 року з копією ухвали суду першої інстанції, побачив, що вона не підписана суддею, який її постановив, ніким не посвідчена та не скріплена печаткою, тобто не відповідала приписам статті 258, 259 ЦПК України, пунктів 13.6, 13.7 «Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міста Києва та Севастополя, апеляційному суді автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ», затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України № 173 від 17 грудня 2013 року.

Крім того в реєстрі судових рішень було наявне рішення суду від 31 серпня 2010 року у справі №2-408/10.

У зв`язку з цими порушеннями, у нього виникли сумніви в існуванні ухвали від 26 листопада 2010 року, так 27 березня 2019 року він звернувся до канцелярії місцевого суду із заявою про видачу копії ухвали суду першої інстанції, яку отримав 01 квітня 2019 року.

Просив врахувати, що внаслідок зазначених подій в нього погіршився стан здоров`я, а тому раніше 04 квітня 2019 року подати апеляційну скаргу на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада

2010 року він не мав можливості.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року ФГ «Рапан» та ОСОБА_2 подали відзиви на касаційну скаргу. Однак в порушення вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзивів не додані докази надсилання їх копій іншим учасникам справи.

За таких обставин суд касаційної інстанції не враховує вказані відзиви при розгляді касаційної скарги.

Фактичні обставини справи

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ФГ «Рапан», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора Летичівської районної адміністрації Хмельницької області Бальжик Т. М. про визнання недійсними рішення загальних зборів засновників фермерського господарства «Рапан» та державної реєстрації змін до установчих документів.

Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області

від 26 листопада 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

21 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Летичівського районного суду Хмельницької області із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та цього ж дня отримав копію заяви свого представника ОСОБА_4

від 26 листопада 2010 року про залишення позову без розгляду.

27 березня 2019 року позивач отримав копії матеріалів справи № 2-408/10

на 105 аркушах, в тому числі копію ухвали Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2010 року, яка знаходиться на аркуші №103.

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада

2010 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 13 частини першої 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно частини другої до статті 294 ЦПК України 2004 року (в редакції на час постановлення ухвали 26 листопада 2010 року) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада

2010 року. Безпосередньо в апеляційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак не зазначив при цьому причини неможливості оскаржити судове рішення протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Просив звільнити його від сплати судового збору.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку з наведенням підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та надання документу про сплату судового збору у розмірі 384,20 грн.

На виконання вимог ухвали суду від 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 384,20 грн та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка мотивована тим, що він не був присутній в суді першої інстанції під час проголошення ухвали Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада

2010 року, копія вказаної ухвали йому не направлялась, а про її існування він дізнався 01 квітня 2019 року з листа Летичівського районного суду Хмельницької області.

Стверджував, що в апеляційній скарзі помилково зазначив 27 березня

2019 року, як дату отримання копії оскаржуваної ухвали.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року визнано неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Летичівського районного суду Хмельницької області від 26 листопада 2010 року, продовжено ОСОБА_1 строк для виконання вимог ухвали від 09 квітня 2019 року шляхом звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення пропущеного строку.

Ухвала апеляційного суду від 24 квітня 2019 року мотивована тим, що копію оскаржуваної ухвали заявник отримав 27 березня 2019 року і від цієї дати слід відраховувати початок перебігу строку на апеляційне оскарження згідно з частини другої статті 294 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час постановлення ухвали суду від 26 листопада 2010 року). Апеляційний суд відхилив доводи позивача про те, що копію оскаржуваної ухвали він отримав 01 квітня 2019 року.

06 травня 2019 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку, в якій заявник просив поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали Летичівського районного суду Хмельницької області

від 26 листопада 2010 року, посилаючись на те, що 27 березня 2019 року він отримав копії матеріалів судової справи, однак, в наданих матеріалах копія ухвали суду від 26 листопада 2010 року про залишення позову без розгляду не була підписана суддею, та не була скріплена печаткою суду, у зв`язку з чим в нього виникли сумніви щодо достовірності цієї ухвали. Він повторно звернувся до місцевого суду, та просив надати йому належним чином оформлену копію оскаржуваної ухвали, яку отримав 01 квітня 2019 року.

Встановивши, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, передбаченого частиною другою статті 294 ЦПК України 2004 року (в редакції чинній на час постановлення ухвали від 26 листопада

2010 року) та відсутність поважних причин пропуску такого строку, апеляційний суд правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, апеляційний суд правильно врахував, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду та забезпечення принципу правової визначеності.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення

від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

Подавши у липні 2010 році позов до суду ОСОБА_1 мав можливість цікавитись розглядом своєї справи в суді.

В матеріалах справи наявні зокрема:

- копія нотаріально посвідченої довіреності від 24 вересня 2010 року (строк дії три роки), якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 вести його судові справи в усіх судових установах з усіма правами наданими у томі числі позивачу;

- заява ОСОБА_4 від 26 листопада 2011 року про залишення позову без розгляду;

- журнал судового засідання, згідно якого ухвала від 26 листопада 2011 року постановлена в судовому засіданні за участі ОСОБА_4 , як представника позивача;

- заява і розписка ОСОБА_4 про ознайомлення з матеріалами справи

26 січня 2017 року;

- розписка ОСОБА_1 від 27 березня 2019 року про отримання копій матеріалів справи на 105 аркушах.

Щодо доводів позивача про стан здоров`я, який перешкоджав подачі апеляційної скарги та доданого до касаційної скарги епікрізу № 2208 Здолбунівської центральної районної лікарні про перебування

ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні

з 27 березня по 04 квітня 2019 року, то необхідно врахувати, що проходження ОСОБА_1 , який мешкає у м. Летичів Хмельницької області, лікування у м. Здолбунів Рівненської області, не перешкоджало йому в цей час відвідувати Летичівський районний суд Хмельницької області, зокрема 01 квітня

2019 року.

З приводу внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 31 серпня 2010 року, яке нібито було ухвалене судом у справі № 2-408/10, то в матеріалах справи таке рішення відсутнє, а в листі, отриманому ОСОБА_1 27 березня

2019 року, голова Летичівського районного суду Хмельницької області повідомив, що проект цього рішення у 2010 році був направлений до ЄДРСР помилково.

Крім того, в матеріалах справи наявна подана до Летичівського районного суду Хмельницької області заява від імені ОСОБА_1 від 20 вересня 2010 року, в якій він просить відкласти судове засідання призначене на

21 вересня 2010 року. Отже ОСОБА_1 було відомо, що розгляд справи в суді першої інстанції триває і після 31 серпня 2010 року.

За таких обставин, відмова у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження є законною та обґрунтованою.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та з`ясуванням обставин, що мають значення при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження, відповідністю висновків апеляційного суду обставинам та матеріалам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, як такого, що ухвалено без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 11 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта