Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.02.2019 року у справі №357/8204/18

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 357/8204/18

провадження № 61-2846св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представник позивача - Гаренко Надія Володимирівна,

відповідач - ОСОБА_1,

представник відповідача - Гула Сергій Євгенович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в складі судді Гаращенко Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовною заявою до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 15 липня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 1 400,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, станом на 31 травня 2018 року, утворилась заборгованість у розмірі 74 823,36 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 351,09
грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 64 958,28 грн; заборгованості за пенею та комісією - 4 474,78 грн; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн; штрафу (процентна складова) - 3 539,21 грн.

З урахуванням викладеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 823,36 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня

2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 823,36 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 17 січня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2018 року повернуто без розгляду заявнику на підставі підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Залишаючи без розгляду апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд першої інстанції, тобто з порушенням порядку її подання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для вирішення питання про відкриття провадження до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції порушив його гарантоване конституційне право на апеляційний перегляд судового рішення.

Відзив інших учасників справи на касаційну скаргу не подано

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03,

§ 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті "права на справедливий суд".

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту
15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові

від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 ( № 61-12112сво18).

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду від 24 січня

2019 року скасувати і передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року скасувати, справу передати на розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило