Історія справи

Постанова

Іменем України

30 березня 2018 року

м. Київ

справа № 755/2043/16-ц

провадження № 61-6944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

представник позивача - ОСОБА_5;

відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування»;

третя особа - ОСОБА_6;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» та ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Виниченко Л. М. від 06 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О., від 21 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (далі - ПрАТ «СК «Альфа страхування»), третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 03 вересня 2015 року ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Hyundai», номерний знак НОМЕР_2, по вул. Льва Толстого у м. Києві, повертаючи ліворуч на вул. Саксаганського, не надав перевагу в русі належному їй на праві власності автомобілю «Suzuki», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7, що рухалася у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення зі вказаним автомобілем, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була забезпечена договором обов'язкового страхування на суму 50 000 грн, укладеного з публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «СКАЙД» (далі - ПАТ «СК «СКАЙД») та договором добровільного страхування від нещасних випадків від 05 квітня 2015 року на суму 200 000 грн, укладеного з ПрАТ «СК «Альфа страхування».

Згідно висновку, наданого товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», вартість завданого їй майнового збитку становить 112 317, 63 грн. Крім цього, нею було сплачено вартість транспортування автомобіля після ДТП у розмірі 346 грн, вартість проведення оцінки майнового збитку у розмірі 1 300 грн та 350 грн - витрат на правову допомогу.

ПрАТ «СК «Альфа страхування» було виплачено їй суму відшкодування у розмірі 21 033, 60 грн. Таким чином, сума збитку, яка не покрита договором страхування, становить 61 381, 63 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ПрАТ «СК «Альфа страхування» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 61 381, 63 грн, витрати за транспортування автомобіля після ДТП у розмірі 346 грн, за проведення оцінки вартості майнового збитку у розмірі 1 300 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 350 грн, витрати пов'язані із проведенням автотоварознавчої експертизи у розмірі 4 404 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Альфа страхування» на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля, у розмірі 28 646, 57 грн, витрати по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 300 грн, за транспортування автомобіля у розмірі 346 грн, по оплаті проведення судової експертизи у розмірі 4 404 грн та судовий збір у розмірі 551, 20 грн, а всього суму 35 247, 77 грн. У решті заявлених вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ПрАТ «СК «Альфа страхування», яке застрахувало цивільно-правову відповідальність винного у ДТП ОСОБА_6, має сплатити різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту автомобіля позивача, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи на дату вчинення ДТП, що відповідає умовам договору та закону.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Альфа страхування» задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та застосовано положення статті 990 ЦК України і статті 25 Закону України «Про страхування». У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та вірно визначив суму, що підлягає відшкодуванню, так як стягнуто суму, яка передбачена договором добровільного страхування та Законом України «Про страхування». Проте судом першої інстанції помилково було застосовано положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями ЦК України та Законом України «Про страхування».

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «СК «Альфа страхування», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не звернули уваги на те, що відшкодування витрат за проведення автотоварознавчого дослідження та евакуацію транспортного засобу з місця події має відшкодовувати той страховик, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у даному випадку це ПАТ «СК «СКАЙД». Договором добровільного страхування, що укладений ПрАТ «СК «Альфа страхування» з ОСОБА_6, відшкодування зазначених витрат не передбачено. Крім того, суди взяли за основу висновок автотоварознавчої експертизи від 28 грудня 2016 року, яка була проведена без урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, як це передбачено пунктом 6.6.4.3 договору добровільного страхування від нещасних випадків.

У березні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу ПрАТ «СК «Альфа страхування», в якій зазначила, що умовами договору добровільного страхування передбачено відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та евакуації транспортного засобу з місця події, оскільки відшкодування зазначених витрат передбачено пунктами 3.3.2., 3.3.3., 3.3.4 договору добровільного страхування. Крім того, автотоваразнавчу експертизу було проведено відповідно до умов пункту 6.6.4.3 договору добровільного страхування, на який посилається відповідач, а саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині стягнутого розміру страхового відшкодування змінити, стягнувши з відповідача страхове відшкодування у розмірі 61 381, 63 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно не застосували положення статті 22 ЦК України, на яку вона посилалась у своїй позовній заяві, згідно якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Ні законом, ні договором добровільного страхування не передбачено, що збитки мають бути відшкодовані у меншому розмірі, ніж їх має зробити позивач для відновлення свого порушеного права, а тому суди повинні були застосувати розмір збитків на дату проведення автотоварознавчої експертизи, а не на дату ДТП.

У березні 2018 року ПрАТ«СК «Альфа страхування» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якій зазначало, що суди ухвали законні та обґрунтовані рішення в частині стягнення страхового відшкодування виходячи із розміру збитків на дату настання страхової події. Умовами договору добровільного страхування передбачено, що сума збитку розраховується протягом трьох робочих днів з моменту настання події.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4,суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов до правильного висновку про те, що ПрАТ «СК «Альфа страхування» відшкодувало позивачці, як потерпілій, майнову шкоду, завдану ОСОБА_6, відповідальність якого застрахована у відповідача, у меншому розмірі, ніж їй завдано збитків, що не відповідає вимогам закону та умовам договору добровільного страхування.

Визначаючи розмір зазначених збитків, суд виходив із умов договору добровільного страхування, якими передбачено, що сума збитку розраховується протягом трьох робочих днів з моменту настання страхової події, а тому стягнення страхового відшкодування у розмірі 100 579,63 грн, яке розраховано автотоварознавчою експертизою від 28 грудня 2016 року на дату ДТП, є вірним.

Доводи касаційної скарги ПрАТ «СК «Альфа страхування» про незастосування положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є безпідставними, оскільки положення вказаного Закону спірні правовідносини не регулюють.

Посилання страховика на те, що умовами договору добровільного страхування не передбачено відшкодування витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та евакуації транспортного засобу з місця події спростовуються самим цим договором (пунктами 3.3.2., 3.3.3., 3.3.4).

Щодо автотоварознавчої експертизи від 28 грудня 2016 року, висновок якої судом було взято за основу, то її було проведено відповідно до умов пункту 6.6.4.3 договору добровільного страхування, на який посилається відповідач, а саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що суди повинні були застосувати розмір збитку на дату проведення автотоварознавчої експертизи, а не на дату ДТП не заслуговують на увагу, оскільки, визначаючи розмір збитків, суд виходив із вимог закону та умов договору добровільного страхування, за яким сума збитку розраховується протягом трьох робочих днів з моменту настання події, тобто з часу настання ДТП.

Інші доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги та залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк