Історія справи

Постанова

Іменем України

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 639/2667/20

провадження № 61-18937св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Харківська міська рада, Комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс») про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона після смерті свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину та оформила у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сарапас Н. Б. спадкові права і набула право власності на 72/100 частки домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1 .

Проте, у 2020 році їй стало відомо, що до спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , також відноситься 1/2 частка домоволодіння на АДРЕСА_2 . Дана частка домоволодіння перебувала у власності її баби ОСОБА_4 , матері ОСОБА_3 , на підставі рішення народного суду Жовтневого району м. Харкова від 11 лютого 1976 року у справі № 2-226-76.

ОСОБА_1 зазначила, що рішенням народного суду Червонобаварського району м. Харкова від 28 серпня 1957 року у справі № 2-514/1957 визнано право конкретного користування житловим будинком літ. «А-1» на АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 , батьком ОСОБА_4 .

Після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , її син ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину, оскільки проживав на час смерті з матір`ю, що підтверджено рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року у справі № 645/5952/17.

11 березня 2020 року вона звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сарапас Н. Б. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, зокрема на 1/2 частину домоволодіння на АДРЕСА_2 . Однак отримала відмову в здійсненні нотаріальної дії, оскільки відсутні докази, що підтверджують факт прийняття в нотаріальному порядку ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги статей 1266 1268 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок літ. «А-1», площею 29,3 кв. м, який складає 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. «А-1», житловою площею 19,5 кв. м, загальною площею 29,3 кв. м, який складає 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батько позивача ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , а спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_3 його дочка ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сарапас Н. Б. у передбачений законом строк, їй належить 1/2 частка домоволодіння АДРЕСА_2 , що складається із житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 29,3 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючипозов обґрунтовано виходив з того, що на АДРЕСА_2 було розміщено два житлових будинки літ. «А-1» і літ. «Б-1». Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок на АДРЕСА_2 , складеного 19 березня 2020 року Міським центром нерухомості ПП, житловий будинок літ. «А-1» на АДРЕСА_2 не було знищено внаслідок пожежі.

Згідно з рішенням народного суду Червонобаварського району м. Харкова від 28 серпня 1957 року житловий будинок літ. «А-1» на АДРЕСА_2 виділено колишньому власнику ОСОБА_5 - батьку ОСОБА_4 та діду ОСОБА_3 , тому ОСОБА_1 має право на визнання права власності на цей житловий будинок у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 708/254/18, від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 306/2140/17, а також зауважує на порушення судами норм процесуального права, оскільки не було досліджено зібрані у справі докази та встановлено обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункти 1 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки доказам у справі, оскільки акт про пожежу від 13 квітня 2009 року містить відомості про знищення спірного житлового будинку.

Суди попередніх інстанцій визнаючи за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. «А-1» на АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_3 , який право власності на нього за собою не зареєстрував, у розумінні частини четвертої статті 332 ЦК України вийшли за межі дискреційних повноважень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Залеська А. С., на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з технічним паспортом на домоволодіння від 14 січня 1987 року на земельній ділянці на АДРЕСА_2 розташовано два будинка літ. «А-1», загальною площею 27,3 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м, та літ. «Б-1», загальною площею 21,3 кв. м, житловою площею 11,8 кв. м, та надвірні будівлі (т. 1, а. с. 47-55).

Відповідно до рішення народного суду Червонобаварського району м. Харкова від 28 серпня 1957 року у справі № 2-514/1957 позов Райжилуправління Красновабарського району м. Харкова до ОСОБА_5 про розділ права конкретного користування домоволодінням і присадибною ділянкою задоволено частково.

За ОСОБА_5 визнано право конкретного користування: житловий будинок літ. «А», сіни літ. «а», сарай літ. «З», забор № 1, льох літ. «Д», літня кухня літ. «Г», земельна ділянка, площею 191 кв. м. Визнано право конкретного користування за РЖУ: будинок літ. «Б», сіни, сарай літ. «В», земельна ділянка з лівого боку, площа 191 кв. м. Земельну ділянку під двором та будівлями площею 528 кв. м залишено у загальному користуванні.

Питання про розділ земельної ділянки залишено відкритим (т. 1, а. с. 15).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 1976 року у справі № 2-226-76 позов ОСОБА_4 до Райжилуправління Жовтневого району м. Харкова задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_4 є рідною дочкою ОСОБА_5 і ОСОБА_7 . Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 , що складається з житлового будинку літ. «А» в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_7 , яка фактично прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 11).

Відповідно до реєстраційного посвідчення Харківського міського бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 1152, довідки Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 18 березня 2020 року за ОСОБА_4 зареєстровано 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 , на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 лютого 1976 року у справі № 2-226-76. Інша 1/2 частина зареєстрована за ЖЕК-91, згідно з реєстраційного посвідчення від 16 жовтня 1975 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 11 серпня 1959 року № 316 (т. 1, а. с. 12, 13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 21 серпня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції (т. 1, а. с. 165).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно, зокрема, на 72/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 .

Згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року у справі № 645/5952/17 позов ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування задоволено.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді 72/100 частки домоволодіння, яке розташовано у АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 72/100 частки домоволодіння, яке розташовано у АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 16-21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 12 квітня 2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (т. 1, а. с. 7).

29 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сарапас Н. Б. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 на 72/100 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 8).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 жовтня 2019 року № 186631353 ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 72/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 9, 10).

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сарапас Н. Б. із заявою про оформлення додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки їй стало відомо про належність 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_2 її батькові ОСОБА_3 після смерті його матері ОСОБА_4 .

Згідно з листом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Сарапас Н. Б. від 13 березня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що 30 травня 2019 року заведено спадкову справу № 6/2019 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 , та дружина ОСОБА_8 , яка від прийняття спадщини відмовилася.

За інформацією витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 11 березня 2020 року № 59773197 після померлої ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, факт прийняття спадщини спадкоємцями, які проживали разом зі спадкодавцем встановити неможливо, тому в оформленні спадщини на домоволодіння АДРЕСА_3 відмовлено (т. 1, а. с. 22).

Відповідно до акта про пожежу від 13 квітня 2009 року пожежа сталася у приватному домоволодінні на АДРЕСА_2 , внаслідок якої було знищено будинок та сарай, домашні речі на площі 100 кв. м (т. 1, а. с. 28).

Згідно з інформаційною довідкою від 03 квітня 2020 року № 2020/7391, виданою Приватним підприємством «Міський центр нерухомості», після обстеження на місці 19 березня 2020 року та проведення комплексу робіт встановлено, що житловий будинок літ. «А-1» на АДРЕСА_2 відповідає наступним характеристикам, зокрема, матеріал стін будівель і споруд є дерево обкладене цеглою, рік побудови будинку 1930, його загальна площа 29,3 кв. м, житлова площа 19,5 кв. м, відсоток зносу 89,7 %. Фактична площа земельної ділянки станом на 19 березня 2020 року складає 4696 кв. м (т. 1, а. с. 27).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Харківської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12, постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 760/1651/16-ц.

До 05 серпня 1992 року Закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 , що підтверджує рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року у справі № 645/5952/17, яке відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиціальне значення у справі, що переглядається. Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом подання відповідної заяви до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сарапас Н.Б. у передбачений законом строк, тому їй належить 1/2 частка домоволодіння на АДРЕСА_2 , що складається із житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 29,3 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги доводи касаційної скарги Харківської міської ради про те, що домоволодіння, яке належало ОСОБА_4 не існує, з огляну на таке.

Згідно з технічним паспортом на домоволодіння від 14 січня 1987 року на земельній ділянці на АДРЕСА_2 розташовано два будинка літ. «А-1», загальною площею 27,3 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м, та літ. «Б-1», загальною площею 21,3 кв. м, житловою площею 11,8 кв. м, та надвірні будівлі (т. 1, а. с. 47-55).

Відповідно до акта про пожежу від 13 квітня 2009 року пожежа сталася у приватному домоволодінні на АДРЕСА_2 , внаслідок якої було знищено будинок та сарай, домашні речі на площі 100 кв. м (т. 1, а. с. 28).

Згідно з інформаційною довідкою від 03 квітня 2020 року № 2020/7391, виданою Приватним підприємством «Міський центр нерухомості», після обстеження на місці 19 березня 2020 року та проведення комплексу робіт встановлено, що житловий будинок літ. «А-1» на АДРЕСА_2 відповідає наступним характеристикам, зокрема, матеріал стін будівель і споруд є дерево обкладене цеглою, рік побудови будинку 1930, його загальна площа 29,3 кв. м, житлова площа 19,5 кв. м, відсоток зносу цього будинку становить 89,7 %. Фактична площа земельної ділянки станом на 19 березня 2020 року складає 4696 кв. м (т. 1, а. с. 27).

Отже, у матеріалах справи відсутні відомості та документи про те, що житловий будинок літ. «А-1» на АДРЕСА_2 знищений внаслідок пожежі. Натомість інформаційна довідка від 03 квітня 2020 року № 2020/7391, видана Приватним підприємством «Міський центр нерухомості», підтверджує те, що цей будинок існує, а той факт, що значна частина спірного будинку внаслідок зносу потребує капітальному ремонту, не свідчить про відсутність спадщини.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій з урахуванням технічним паспортів на спірний житловий будинок, які були складені до та після пожежі встановлено, що пожежа відбулася в іншому житловому будинку, який не є спірним.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 708/254/18, від 04 березня 2019 року у справі № 665/2266/16-ц, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 306/2140/17, на які заявник посилається у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович