Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2020 року у справі №592/18734/18

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 592/18734/18

провадження № 61-8429св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: Сумська міська рада, Комунальна установа "Сумська гімназія № 1",

відповідачі: ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Нагорним Віталієм Борисовичем, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2020 року у складі судді Катрич О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Сумська міська рада, Комунальна установа "Сумська гімназія № 1" (далі - КУ "Сумська гімназія № 1") звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовну заяву мотивовано тим, що 31 серпня 2011 року на підставі рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 619-МР "Про припинення та перехід прав користування земельними ділянками" між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, строком до 22 червня 2016 року. Земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови та надавалась під розміщеною тимчасовою спорудою.

03 жовтня 2013 року управлінням містобудування та земельних відносин Сумської міської ради надано ФОП ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження № 959/11.01-15 забудови земельної ділянки, площею 0,0600 га, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

03 листопада 2013 року на офіційному сайті Держархбудінспекції України зареєстровано декларацію ФОП ОСОБА_2 про початок виконання будівельних робіт № CM 083133050477 на об'єкт "Торговельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1".

02 липня 2016 року на підставі рішення Сумської міської ради від 07 червня 2016 року № 873-МР "Про поновлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1" між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0600 га, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, за адресою: АДРЕСА_1, строком до 23 червня 2021 року.

08 липня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно орендарем ФОП ОСОБА_2 зареєстровано право оренди земельної ділянки за №15377467.

07 грудня 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 набула у спільну часткову власність 1/2 частку будівлі квіткового павільйону літ. А, загальною площею 189 кв. м.

За результатами перевірки наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 22 серпня 2018 року № 83-ОД скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт CM
83133050477. У подальшому результати перевірки оскаржувалися в судовому порядку.

Однак на момент звернення до суду з позовом відповідачі здійснюють будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1. Усупереч вимогам Закону України "Про оренду землі" та умовам договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2016 року, без отримання письмової згоди Сумської міської ради орендарем ОСОБА_2 та співзабудовником ОСОБА_1 розпочато зведення будівлі за вказаною адресою. Крім того, ОСОБА_2 не повідомила Сумську міську раду про укладення з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, фактично передала право користування відповідною ділянкою (забудову здійснює і ОСОБА_3) третій особі, без згоди орендодавця.

16 листопада 2018 року посадовими особами Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1, яким виявлено, що земельна ділянка огороджена металевим парканом, орієнтовна площа цієї земельної ділянки становить 0,0805 га, що на 0,0205 га більше ніж надано в оренду.

Таким чином, відповідачі здійснили самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0205 га, яка відноситься до земель комунальної власності територіальної громади міста Суми, шляхом встановлення огорожі.

З огляду на викладене Сумська міська рада та КУ "Сумська гімназія № 1" просили суд:

- зобов'язати ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0258 га за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якої є КУ "Сумська гімназія № 1", яка межує з орендованою ФОП ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1, та розташована ззовні вздовж межі Б-В на кадастровому плані земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, на відрізках з послідовністю 25,92; 4; 13,08; 5,17; 4; 4,83, шляхом демонтажу огорожі, яка огороджує самовільно зайняту земельну ділянку;

- заборонити ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без письмової згоди Сумської міської ради будувати, у тому числі здійснювати нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт, будівель і споруд на земельній ділянці, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у ФОП ОСОБА_2 в орендному користування на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2016 року, право оренди на яку зареєстровано 08 липня 2016 року у Державному земельному кадастрі та 08 липня 2016 року - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року, позов Сумської міської ради, КУ "Сумська гімназія № 1" задоволено.

Зобов'язано ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0258 га за адресою: АДРЕСА_2, землекористувачем якої є КУ "Сумська гімназія № 1", яка межує з орендованою ФОП ОСОБА_2 земельною ділянкою, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1, та розташована ззовні вздовж межі Б-В на кадастровому плані земельної ділянки, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, на відрізках з послідовністю 25,92; 4; 13,08; 5,17; 4; 4,83, шляхом демонтажу огорожі, яка огороджує самовільно зайняту земельну ділянку.

Заборонено ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без письмової згоди Сумської міської ради будувати, у тому числі здійснювати нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт, будівель і споруд на земельній ділянці, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1, яка знаходиться у ФОП ОСОБА_2 в орендному користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки від 02 липня 2016 року, право оренди на яку зареєстровано 08 липня 2016 року у Державному земельному кадастрі та 08 липня 2016 року - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Сумської міської ради в дольовому порядку судові витрати у загальній сумі 19 874,46 грн, тобто по 9 937,30 грн з кожної.

Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачі без визначених законом підстав самовільно зайняли земельну ділянку площею 0,0258 га, яка перебуває в комунальній власності Сумської міської ради.

ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зобов'язані звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0258 га на АДРЕСА_1, оскільки фактична площа земельної ділянки, огородженої парканом, становить 0,0858 га, замість зданої в оренду на підставі договору оренди земельної ділянки від 31 серпня 2011 року, 0,0600 га, та демонтувати огорожу. Крім того, забороняється відповідачам без письмової згоди Сумської міської ради будувати, у тому числі здійснювати нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт, будівель і споруд на земельній ділянці, площею 0,0600 га, на АДРЕСА_1.

Суди відхилили доводи ОСОБА_1 про підвідомчість спору суду господарської юрисдикції та вважали, що вказаний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

27 травня 2020 року ОСОБА_1 через свого представника Нагорного В. Б. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року, в якій просила скасувати указані судові рішення та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що, враховуючи суб'єктний склад учасників справи, спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та належить до юрисдикції господарського суду. Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки об'єкту нерухомого майна - квітковому павільйону за адресою: АДРЕСА_1, характеризуючи його об'єктом самочинного будівництва, а також самовільному зайняттю спірної земельної ділянки з урахуванням, зокрема, положень статей 376 ЦК України, статей 152, 212 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

На переконання заявника, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права полягає у безпідставній забороні відповідачам без письмової згоди Сумської міської ради будувати, у тому числі здійснювати нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт, будівель і споруд на земельній ділянці, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1. Зазначеного висновку суди дійшли без застосування положень законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність", "Про землеустрій", які визначають правові та організаційні основи, зокрема, містобудівної діяльності, регулюють діяльність у сфері землеустрою та відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у березні 2020 року, Сумська міська рада заперечувала проти доводів ОСОБА_1, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року вважала законними та обґрунтованими.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у серпні 2020 року, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради просив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року у складі у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М., Мартєва С.

Ю., Петрова Є. В., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Нагорним В. Б., витребувано із Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу № 592/18734/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В. Визначено суддів, які входять до складу колегії суддів: Воробйова І. А., Лідовець Р. А.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

31 серпня 2011 року на підставі рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року № 619-МР "Про припинення та перехід прав користування земельними ділянками" між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, строком до 22 червня 2016 року. Земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови та надавалась під розміщеною тимчасовою спорудою (т. 1, а. с. 12-16).

З інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В. внесено запис до Державного реєстру про право власності ОСОБА_2 на будівлю квіткового павільйону літ. А, загальною площею 189 кв. м, яке виникло за договором купівлі-продажу від 16 березня 2011 року та підтверджувалось записом реєстратора КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" у реєстрі прав власності на нерухоме майно від 28 березня 2011 року № 32467310 (т. 1, а. с. 20-24).

02 липня 2016 року на підставі рішення Сумської міської ради від 07 червня 2016 року № 873-МР "Про поновлення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1" між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, за адресою: АДРЕСА_1, строком до 23 червня 2021 року (т. 1, а. с. 28-42).

08 липня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки за № 15377467 (т. 1, а. с. 43-45).

07 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення, відповідно до умов якого остання набула 1/2 частку нежитлового приміщення - будівлі квіткового павільйону літ. А, загальною площею 189 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 50-52).

24 травня 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради зареєстровано повідомлення № CM 103171440051 про зміну даних у декларації про початок виконання будівельних робіт, за яким право на будівництво передано іншому замовникові - ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 76).

27 липня 2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради зареєстровано повідомлення № CM 061182080931 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті "Квітковий павільйон за адресою: АДРЕСА_1" (т. 1, а. с. 77-80).

Наказом управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 22 серпня 2018 року № 83-ОД скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 01 листопада 2013 року № CM83133050477 на об'єкт "Торговельний павільйон за адресою: АДРЕСА_1", замовники ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 81).

Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради від 11 вересня 2018 року № 508 "Про скасування наданих управлінням містобудування та земельних відносин Сумської міської ради містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03 жовтня 2013 № 959/11.01-15" скасовано містобудівні умови та обмеження від 03 жовтня 2013 року № 959/11.01-15 забудови земельної ділянки, площею 0,06 га, кадастровий номер 5910136600:19:034:0026, на АДРЕСА_1, які надані ФОП ОСОБА_2 на реконструкцію квіткового павільйону (т. 1, а. с. 83).

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 12 вересня 2018 року № 90-ОД, скасовано повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27 липня 2018 року № СМ06118208931 на об'єкт "Квітковий павільйон за адресою: АДРЕСА_1" (т. 1, а. с. 84).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року зупинено дію рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 11 вересня 2018 року № 508 "Про скасування наданих управлінням містобудування та земельних відносин Сумської міської ради містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 03 жовтня 2013 року № 959/11.01-15" та наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради від 12 вересня 2018 року № 90-ОД "Про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт" (т. 1, а. с. 85-86).

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 подали до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради повідомлення № 446479 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті "Квітковий павільйон за адресою: АДРЕСА_1" (т. 1, а. с. 87-90).

16 листопада 2018 року посадовими особами Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради складено акт обстеження земельної ділянки комунальної власності на АДРЕСА_1, в якому вказано, що земельна ділянка огороджена металевим парканом, орієнтовна площа цієї земельної ділянки становить 0,0805 га, що на 0,0205 га більше, ніж надано в оренду (т. 1, а. с. 99,100).

За результатами перевірки Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради 19 листопада 2018 року було складено акт № 84 проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, в якому зазначено, що посадовими особами Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було виконано заміри площі будівельного майданчику по периметру встановленої огорожі. При обстеженні виявлено, що орієнтовна площа ділянки становить 0,0805 га, що на 0,0205 га більше ніж надано в оренду (т. 1, а. с. 91-98).

Встановлено, що 27 грудня 2012 року КУ "Сумська гімназія № 1" м. Суми Сумської області видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №2292293, в якому вказано, що КУ "Сумська гімназія № 1" на підставі рішення Сумської міської ради від 31 жовтня 2012 року № 1808-МР є постійним користувачем земельної ділянки, площею 1,2145 га, яка розташована на АДРЕСА_2.

Державний акт зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянко, договорів оренди землі за № 591010003000115 (т. 1, а. с. 101).

Згідно з висновком експерта, складеним за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15 листопада 2019 року № 693/1924, фактична площа земельної ділянки, огородженої парканом, на АДРЕСА_1, становить 0,0858 га. Огорожа будівельного майданчика за адресою: АДРЕСА_1, виходить за межі земельної ділянки undefined. Власники/користувачі земельних ділянок, зайнятих огорожею земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 такі: з півночі - землі Сумської міської ради, не надані у користування, площа перетину 0,0102 га; з півдня та заходу - земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:19:034:0028, комунальна власність Сумської міської ради, користувач КУ "Сумська гімназія № 1", площа перетину 0,0169 га (т. 2, а. с. 127-140.)

08 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про закриття провадження у справі з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а. с. 135,136).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається як на підставу касаційного провадження судових рішень на пункти 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Скаржник вважає, що апеляційний суд застосував статтю 376 ЦК України (щодо самочинного будівництва та його ознак) без врахування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), в якій зазначено, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Крім цього, заявник посилається на пункт 5 частини 1 статті 411 ЦПК України та вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено право на справедливий розгляд справи, оскільки відповідачі всупереч вимогам частин 3 , 4 статті 128 ЦПК України належними чином не були повідомлені про розгляд справи 03 лютого 2020 року.

Також ОСОБА_1 вважає, що спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки відповідачі є фізичними особами-підприємцями і правовідносини пов'язані зі здійсненням ними господарської діяльності, а тому апеляційний суд помилково застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-36цс18).

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2020 року та постанова Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його вічастини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"одавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб'єктний склад правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21)).

Частиною 1 статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

За вимогами статті 1 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За змістом частин 1 , 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому частин 1 , 2 статті 4 ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Згідно з частиною 1 статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

За змістом статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до Частиною 1 статті 128 ГК України.

За положеннями частини 3 статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Частиною 1 статті 58 ГК України визначено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

За приписами частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини 1 та 2 статті 3 ГК України).

Тобто для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності сторона має довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2018 року у справі № 922/3204/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 350/874/17 та від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2 з 07 лютого 2007 року зареєстрована як ФОП.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з 11 вересня 2002 року зареєстрована як ФОП.

З інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що 07 грудня 2016 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В. внесено запис до Державного реєстру про право власності ОСОБА_2 на будівлю квіткового павільйону літ. А, загальною площею 189 кв. м, яке виникло за договором купівлі-продажу від 16 березня 2011 року.

На підставі договору купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 07 грудня 2016 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частки будівлі квіткового павільйону літ. А, загальною площею 189 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 2.1 договору оренди від 02 липня 2016 року, укладеного між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_2, визначено, що земельна ділянка надається в оренду під розміщеним квітковим павільйоном.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, надана Сумською міською радою ФОП ОСОБА_2 строком до 23 червня 2021 року фактично для здійснення останньою підприємницької діяльності.

Дії ОСОБА_1 щодо набуття права власності на 1/2 частки нежитлового приміщення - квіткового павільйону літ. А, загальною площею 189 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та її подальше звернення до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради із повідомленням про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт саме щодо квіткового павільйону за вказаною адресою свідчать про її наміри використовувати це майно саме у цілях підприємницької діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що самовільне зайняття іншої земельної ділянки площею 0,0200 га, за адресою: АДРЕСА_2, яку відповідачі разом із земельною ділянкою, площею 0,0600 га, об'єднали парканом та відмежували від суміжних користувачів, зокрема КУ "Сумська гімназія № 1", пов'язане із здійсненням відповідачами реконструкції та перебудови існуючого приміщення квіткового павільйону.

08 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду першої інстанції із клопотанням про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки, на думку відповідачів, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. До зазначеного клопотання заявники додали виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з 11 вересня 2002 року, а також повідомлення від 07 лютого 2019 року про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 19 листопада 2018 року, відповідно до якого реконструкцію квіткового павільйону вона здійснює саме як ФОП ОСОБА_1.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з огляду на те, що на момент постановлення ухвали триває стадія підготовчого провадження, позивачі заявлені вимоги підтримують, судовий розгляд по суті справи ще не розпочато.

Апеляційний суд доводи ОСОБА_1 щодо необхідності закриття провадження у справі відповідно до статті 255 ЦК України вважав необґрунтованими, пославшись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18) за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області до Свалявської міської ради, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень цієї ради та договору купівлі-продажу і припинення права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Сумською міською радою, КУ "Сумська гімназія № 1" та ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_1 саме як суб'єктами господарювання, і цей спір пов'язаний із виконанням відповідачами на спірній земельній ділянці будівельних робіт на об'єкті "Квітковий павільйон".

Подібний підхід до розмежування цивільної та господарської юрисдикції за подібних правовідносин узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, які було викладено у постановах, прийнятих після згаданої вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18): від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 14 листопада 2018 року у справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18). Ці постанови Великої Палати Верховного Суду були чинними на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, а тому відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України повинні були враховуватися судами, та є актуальними під час перегляду справи у порядку касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, відповідно до статті 414 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у cправі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 750/3192/14 (провадження № 14-439цс19) вказано, що "зміни до ЦПК України, внесені ~law48~, пов'язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини 4 статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. ~law49~ вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з ~law50~ абзац перший частини 1 статті 256 ЦПК України викладений у такій редакції: "Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної частини 1 статті 256 ЦПК України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі". Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства".

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини 1 статті 256 ЦПК України (у редакції ~law51~) роз'яснює позивачам, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання ними цієї постанови вони можуть звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана адвокатом Нагорним Віталієм Борисовичем, задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 лютого 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Сумської міської ради, Комунальної установи "Сумська гімназія №1" до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа - Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки закрити.

Повідомити Сумській міській раді, Комунальній установі "Сумська гімназія №1", що розгляд справи за їхнім позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк