Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 372/3917/15

провадження № 61-42954св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство»,

відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Приходька К. П.,

у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києва управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 23 червня 2003 року № 333 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Обухівському, Козинському лісництвам та Ржищівському Держлісгоспу для ведення лісового господарства» передано, зокрема, Козинському лісництву у постійне користування 1 155,1 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства, з них 309 га на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Відповідно до акта прийому-передачі вказане лісництво прийняло 245 га земель лісового фонду на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

За розпорядженням українського державного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект» виготовлено планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які погоджено з органом контролю у сфері земельних ресурсів та передані для користування ДП «Київський лісгосп».

У подальшому розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 06 червня 2007 року № 567 «Про передачу земельних ділянок у власність» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 33-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та передано у приватну власність третім особам у справі земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 21,793 га. Останнім видано державні акти на право власності на землю.

На підставі договорів купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року за № 7820, 7839, 7946, 7960, 7910, 7969, 7918, 7978, 7925, від 10 вересня 2008 року за № 7806, 7813, 7827, 7771, 7778, 7799, 7843, 7750, 7785, 7743, 7835, від 22 вересня 2008 року за № 8442, 8449 та від 22 травня 2008 року за № 4000, 4007, 4014, 4021, 4035, 4042, 4049, 4056, 4063, 4070, 4077, 7084, 4091, 4098, 4105, 4112, 4119 відчужено земельні ділянки на користь ОСОБА_1 .

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 20 жовтня 2008 року № 1653 змінено цільове призначення земельних ділянок відповідача із земель особистого селянського господарства на землі для ведення садівництва, у зв`язку з чим ОСОБА_1 видано державні акти на право власності на землю. Зазначене призвело до вибуття з власності та користування держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» вказаних земельних ділянок.

Прокурор просив визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 06 червня 2007 року № 567 «Про передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність земельних ділянок, загальною площею 21,793 га ОСОБА_24 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 20 жовтня 2008 року № 1653 щодо зміни цільового призначення цих земельних ділянок. Визнати недійсними державні акти на право власності на землю, видані на ім`я ОСОБА_1 серії ЯЖ № 479304 , кадастровий номер 3223189800:07:001:0014, ЯЖ № 479305 кадастровий номер 3223189800:07:001:0015, ЯЖ № 479306 кадастровий номер 3223189800:07:001:0016, ЯЖ № 47907 кадастровий номер 3223189800:07:001:0018, ЯЖ № 479308 кадастровий номер 3223189800:07:001:0019, ЯЖ № 479309 кадастровий номер 3223189800:07:001:0020, ЯЖ № 479310 кадастровий номер 3223189800:07:001:0021, ЯЖ № 479311 кадастровий номер 3223189800:07:001:0022, ЯЖ № 479312 кадастровий номер 3223189800:07:001:0023, ЯЖ № 497313 кадастровий номер 3223189800:07:001:0024, ЯЖ № 479314 кадастровий номер 3223189800:07:001:0025, ЯЖ № 470990 кадастровий номер 3223189800:07:001:0109, ЯЖ № 470991 кадастровий номер 3223189800:07:001:0110, ЯЖ № 470992 кадастровий номер 3223189800:07:001:0111, ЯЖ № 470993 кадастровий номер 3223189800:07:001:0112, ЯЖ № 470994 кадастровий номер 3223189800:07:001:0113, ЯЖ № 470995 кадастровий номер 3223189800:07:001:0114, ЯЖ № 470996 кадастровий номер 3223189800:07:001:0115, ЯЖ № 470997 кадастровий номер 3223189800:07:001:0116, ЯЖ № 470999 кадастровий номер 3223189800:07:001:0118, ЯЖ № 471000 кадастровий номер 3223189800:07:001:0119, та витребувати на користь ДП «Київське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 21,793 га, що розташовані в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровими номерами 3223189800:07:001:0014 - 3223189800:07:001:0025 та 3223189800:07:001:0109 - 3223189800:07:001:0119.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 06 червня 2007 року № 567 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 33-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради» в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 . Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської областівід 20 жовтня 2008 року № 1653 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_25 з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району щодо зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_1 в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Визнано недійсними державні акти на право власності на землю, видані на ім`я ОСОБА_1 серії ЯЖ № 479304 кадастровий номер 3223186800:07:001:0014, ЯЖ № 479305 кадастровий номер 3223186800:07:001:0015, ЯЖ № 479306 кадастровий номер 3223186800:07:001:0016, ЯЖ № 479307 кадастровий номер 3223189800:07:001:0018, ЯЖ № 479308 кадастровий номер 3223186800:07:001:0019, ЯЖ № 479309 кадастровий номер 3223186800:07:001:0020, ЯЖ № 479310 кадастровий номер 3223186800:07:001:0021, ЯЖ № 479311 кадастровий номер 3223189800:07:001:0022, ЯЖ № 479312 кадастровий номер 3223186800:07:001:0023, ЯЖ № 470990 кадастровий номер 3223186800:07:001:0109, ЯЖ № 470991 кадастровий номер 3223186800:07:001:0110, ЯЖ № 470992 кадастровий номер 3223186800:07:001:0111, ЯЖ № 470993 кадастровий номер 3223186800:07:001:0112, ЯЖ № 470994 кадастровий номер 3223186800:07:001:0113, ЯЖ № 470995 кадастровий номер 3223186800:07:001:0114, ЯЖ № 470996 кадастровий номер 3223186800:07:001:0115, ЯЖ № 470997 кадастровий номер 3223186800:07:001:0116, ЯЖ № 470999 кадастровий номер 3223186800:07:001:0118, ЯЖ № 471000 кадастровий номер 3223186800:07:001:0119. Витребувано на користь ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровими номерами 3223186800:07:001:0114, 3223186800:07:001:0015, 3223186800:07:001:0016, 3223186800:07:001:0018, 3223186800:07:001:0019, 3223186800:07:001:0020, 3223186800:07:001:0021, 3223186800:07:001:0022, 3223186800:07:001:0023, 3223186800:07:001:0109, 3223186800:07:001:0110, 3223186800:07:001:0111, 3223186800:07:001:0112, 3223186800:07:001:0113, 3223186800:07:001:0114, 3223186800:07:001:0115, 3223186800:07:001:0116, 3223186800:07:001:0118, 3223186800:07:001:0119. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 32233186800:07:002:0117 та в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_1 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.

Витребувано на користь ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 32233186800:07:002:0117.

В задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на ім`я ОСОБА_1 відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

09 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2016 року в частині залишеній без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2016 року, та рішення Апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2018 року у вказаній справі скасовано та постановлено нове рішення.

Позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської областівід 06 червня 2007 року № 567 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 33-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради» в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .

Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 20 жовтня 2008 року № 1653 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_25 з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської областів частині зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_1 площею 29,7180 га в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки.

Визнано недійсними державні акти на право власності на землю, видані на ім`я ОСОБА_1 серії ЯЖ № 479304 , кадастровий номер 3223186800:07:001:0014, ЯЖ № 479305 кадастровий номер 3223186800:07:001:0015, ЯЖ № 479306 кадастровий номер 3223186800:07:001:0016, ЯЖ № 479307 кадастровий номер 3223189800:07:001:0018, ЯЖ № 479308 кадастровий номер 3223186800:07:001:0019, ЯЖ № 479309 кадастровий номер 3223186800:07:001:0020, ЯЖ № 479310 кадастровий номер 3223186800:07:001:0021, ЯЖ № 479311 кадастровий номер 3223189800:07:001:0022, ЯЖ № 479312 кадастровий номер 3223186800:07:001:0023, ЯЖ № 497313 кадастровий номер 3223186800:07:001:0024, ЯЖ № 479314 кадастровий номер 3223186800:07:001:0025, ЯЖ № 470990 кадастровий номер 3223186800:07:002:0109, ЯЖ № 470991 кадастровий номер 3223186800:07:002:0110, ЯЖ № 470992 кадастровий номер 3223186800:07:002:0111, ЯЖ № 470993 кадастровий номер 3223186800:07:002:0112, ЯЖ № 470994 кадастровий номер 3223186800:07:002:0113, ЯЖ № 470995 кадастровий номер 3223186800:07:002:0114, ЯЖ № 470996 кадастровий номер 3223186800:07:002:0115, ЯЖ № 470997 кадастровий номер 3223186800:07:002:0116, ЯЖ № 470999 кадастровий номер 3223186800:07:002:0118, ЯЖ № 471000 кадастровий номер 3223186800:07:002:0119.

Витребувано на користь ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровими номерами 3223186800:07:001:0014, 3223186800:07:001:0015, 3223186800:07:001:0016, 3223186800:07:001:0018, 3223186800:07:001:0019, 3223186800:07:001:0020, 3223186800:07:001:0021, 3223186800:07:001:0022, 3223186800:07:001:0023, 3223186800:07:001:0024, 3223186800:07:001:0025, 3223186800:07:002:0109, 3223186800:07:002:0110, 3223186800:07:002:0111, 3223186800:07:002:0112, 3223186800:07:002:0113, 3223186800:07:002:0114, 3223186800:07:002:0115, 3223186800:07:002:0116, 3223186800:07:002:0118, 3223186800:07:002:0119.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судові витрати в розмірі 22 831,23 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції в частині доведення позивачем порушення інтересів держави, які можуть бути захищені в судовому порядку є обґрунтованим, проте рішення суду першої інстанції не містить жодного висновку чи встановленої обставини з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про поінформованість ДП «Київське лісове господарство» чи Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про видання оскаржуваних розпоряджень чи державних актів на спірні земельні ділянки фізичним особам з того моменту, який місцевий суд визначив початком перебігу строку позовної давності, а саме 20 грудня 2008 року, тобто дати реєстрації державних актів на право власності на спірні землі на ім`я ОСОБА_1 . При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до матеріалів справи Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, а в силу наданих повноважень не здійснювало видачу чи реєстрації згаданих державних актів. Крім того, суд безпідставно не врахував, що оскаржуваним розпорядженням право постійного користування ДП «Київське лісове господарство» не припинялось та формально його прав не стосувалось. Законному володільцю вказані розпорядження для виконання не направлялись, а під час розробки землевпорядної організації розташування спірних земельних ділянок і їх межі з представниками ДП «Київське лісове господарство» не погоджувались. На момент проведення лісовпорядкування спірні земельні ділянки були вкриті багаторічною деревинною рослинністю та не мали ознак використання їх в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її з Обухівського районного суду Київської області.

20 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі ухвали Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 12 лютого 2020 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурором не було надано доказів наявності проекту організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО «Київліс» та на оригіналі лісовпорядного планшету немає погоджувального напису управління земельних ресурсів.

У касаційній скарзі зазначається, що висновки суду апеляційної інстанції побудовані лише на припущеннях належності земельних ділянок ОСОБА_1 до земель лісового фонду. Доказів наявності документів землеустрою щодо встановлення меж, розміру ділянок, оформлених належним чином, не надано. ОСОБА_1 набула право власності на земельні ділянки на законних підставах та в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Прокурор з вказаним позовом звернувся до суду 31 серпня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 23 червня 2003 року № 333 «Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Обухівському, Козинському лісництвам та Ржищівському Держлісгоспу для ведення лісового господарства» Козинському лісництву передано у постійне користування 1 155,1 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства, з них 309 га на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської областівід 06 червня 2007 року № 567 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 33-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 33-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та передано у приватну власність земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , для ведення особистого селянського господарства загальною площею 21,793 га.

На підставі вказаного рішення третім особам видано державні акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з договорами купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року за № 7820, 7839, 7946, 7960, 7910, 7969, 7918, 7978, 7925, від 10 вересня 2008 року за № 7806, 7813, 7827, 7771, 7778, 7799, 7843, 7750, 7785, 7743, 7835, від 22 вересня 2008 року за № 8442, 8449 та від 22 травня 2008 року за № 4000, 4007, 4014, 4021, 4035, 4042, 4049, 4056, 4063, 4070, 4077, 7084, 4091, 4098, 4105, 4112, 4119 вищевказані громадяни відчужили земельну ділянку ОСОБА_1 .

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 20 жовтня 2008 року № 1653 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_25 з «ведення особистого селянського господарства» на «ведення індивідуального садівництва» в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради» змінено цільове призначення земельних ділянок ОСОБА_1 із земель особистого селянського господарства на землі для ведення садівництва та відповідачу видано державні акти на право власності на землю з кадастровими номерами: серії ЯЖ № 479304, кадастровий номер 3223186800:07:001:0014, ЯЖ № 479305 кадастровий номер 3223186800:07:001:0015, ЯЖ № 479306 кадастровий номер 3223186800:07:001:0016, ЯЖ № 479307 кадастровий номер 3223186800:07:001:0018, ЯЖ № 479308 кадастровий номер 3223186800:07:001:0019, ЯЖ № 479309 кадастровий номер 3223186800:07:001:0020, ЯЖ № 479310 кадастровий номер 3223186800:07:001:0021, ЯЖ № 479311 кадастровий номер 3223186800:07:001:0022, ЯЖ № 479312 кадастровий номер 3223186800:07:001:0023, ЯЖ № 497313 кадастровий номер 3223189800:07:001:0024, ЯЖ № 479314 кадастровий номер 3223189800:07:001:0025, ЯЖ № 470990 кадастровий номер 3223186800:07:002:0109, ЯЖ № 470991 кадастровий номер 3223186800:07:002:0110, ЯЖ № 470992 кадастровий номер 3223186800:07:002:0111, ЯЖ № 470993 кадастровий номер 3223186800:07:002:0112, ЯЖ № 470994 кадастровий номер 3223189800:07:002:0113, ЯЖ № 470995 кадастровий номер 3223186800:07:002:0114, ЯЖ № 470996 кадастровий номер 3223186800:07:002:0115, ЯЖ № 470997 кадастровий номер 3223186800:07:002:0116, ЯЖ № 470999 кадастровий номер 3223186800:07:002:0118, ЯЖ № 471000 кадастровий номер 3223186800:07:002:0119.

З листа ДП «Київське лісове господарство» від 27 серпня 2015 року № 02-570, листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання від 20 серпня 2015 року № 304, планово-картографічних матеріалів - фрагменту кадастрової карти, планшету № 7 лісовпорядкування 2003 року вбачається, що набуті ОСОБА_1 згідно з оспорюваними розпорядженнями та державними актами земельні ділянки розміщені на землях лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство». Вказані обставини підтверджуються також протоколом другої лісовпорядної наради від 14 квітня 2005 року, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Київське лісове господарство» за 2015 рік.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За нормами статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Як визначено статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно із статтею 57 ЛК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Спірні земельні ділянки були виділені у власність громадянам з порушенням земельного та лісового законодавства, оскільки їх вилучення не погоджувалося з постійними землекористувачами. Крім того, передача земельних ділянок у власність відбулася з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, оскільки не проводилося відповідне погодження з Державним комітетом лісового господарства України.

За таких обставин, під час передачі третім особам земельних ділянок у власність було порушено вимоги положень статті 20 ЗК України та статті 57 ЛК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, порушення інтересів держави, які можуть бути захищені в судовому порядку, є обґрунтованими.

З огляду на зазначені норми законодавства, спірні земельні ділянки вибули з володіння законного користувача ДП «Київське лісове господарство» поза його волею, тому апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для витребування зазначених земельних ділянок від добросовісного набувача - ОСОБА_1 в порядку статті 388 ЦК України.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган

Вказаний висновок щодо застосування норм права висловленийу постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) та у постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 183/2534/16-ц (провадження № 61-10839св18).

При вирішенні цього спору апеляційний суд виходив з тих обставин, що землекористувач спірної земельної ділянки - ДП «Київське лісове господарство» дізналося про порушення свого права, тобто про накладення спірних земельних ділянок на землі, які передані в його користування, лише у серпні 2015 року (після проведення відповідної звірки) (т. 1 а. с. 22, 23), що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності. При цьому прокурор звернувся до суду із вказаним позовом у вересні 2015 року.

У вказаній справі немає висновків чи встановлених обставин з посиланням на відповідні докази, які свідчили б про поінформованість ДП «Київське лісове господарство» чи Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про видання оскаржуваних розпоряджень чи державних актів на спірні земельні ділянки фізичним особам з того моменту, який місцевий суд визначив початком перебігу строку позовної давності, а саме 20 грудня 2008 року, тобто дати реєстрації державних актів на право власності на спірні землі на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до матеріалів справи, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення чи зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, а з огляду на надані повноваження не здійснювало видачу чи реєстрацію згаданих державних актів.

Оскаржуваним розпорядженням право постійного користування ДП «Київське лісове господарство» не припинялось та формально його прав не стосувалось.

Законному володільцю вказані розпорядження для виконання не направлялись, а під час розроблення землевпорядної організації розташування спірних земельних ділянок і їх межі з представниками ДП «Київське лісове господарство» не погоджувались.

Доводи касаційної скарги про те, що державні органи мали змогу з 2008 року виявити порушення вимог земельного законодавства і в межах строку позовної давності звернутися до суду, спростовуються встановленою судом апеляційної інстанції обставиною, що у 2014 році на спірних земельних ділянках було проведене чергове базове лісовпорядкування, виготовлені планшети та розроблений проект організації та розвитку лісового господарства. На момент проведення лісовпорядкування спірні земельні ділянки були вкриті багаторічною деревинною рослинністю та не мали ознак використання їх в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18). У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. З огляду на викладене загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес у збереженні земельної ділянки у власності.

У силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, відповідач, проявивши розумну обачність, могла та повинна була знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередньої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Допущені в судових рішеннях апеляційного суду описки щодо номерів державних актів та кадастрових номерів можуть бути виправлені в порядку, передбаченому статтею 269 ЦПК України. Вказані обставини не є підставою для скасування рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 18 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська