Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №750/8144/19
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №750/8144/19
Постанова КЦС ВП від 29.03.2023 року у справі №750/8144/19

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 750/8144/19

провадження № 61-1768св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участі у справі та звернулася із заявою про ухвалення додаткового рішення, - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін Сергій Миколайович, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року у складі суддів: Онищенко О. І., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 4/5 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 92,7 кв. м.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , площею 92,7 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У червні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року у цій справі за нововиявленими обставинами.

Заява ОСОБА_3 обґрунтовувалась тим, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2019 року у справі № 750/2049/19 за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, її позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на її користь борг за розпискою в сумі 9 000 дол. США.

01 липня 2019 року Деснянський районний суд м. Чернігова видав виконавчий лист щодо примусового виконання рішення суду від 22 березня 2019 року. Деснянським відділом державної виконавчої служби м. Чернігова винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 . В рахунок погашення заборгованості було описано нерухоме майно, яке належить боржникові ОСОБА_2 , а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

10 травня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гребенюком С. М., зареєстрований в реєстрі за № 389.

02 липня 2019 року Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області зареєстровано розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №243.

Деснянський районний суд м. Чернігова заочним рішенням від 09 жовтня 2019 року задовольнив позов ОСОБА_1 у цій справі. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Заявник вказувала, що Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 24 грудня 2021 року у справі № 750/10685/21 за її позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсним шлюбного договору позовні вимоги задовольнив та визнав недійсним шлюбний договір, укладений 10 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гребенюком С. М., зареєстрований в реєстрі за № 389.

На думку заявника, вказані обставини були підставою для перегляду за нововиявленими обставинами заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року у справі, що переглядається.

З урахуванням наведеного, заявник просила скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 14 вересня 2022 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року задовольнив.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 жовтня 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини, на які посилається заявник ОСОБА_3 є нововиявленими та істотними, адже підставою для ухвалення заочного рішення від 09 жовтня 2019 року у цій справі про визнання права власності за ОСОБА_1 на 4/5 частин спірної квартири став шлюбний договір, укладений 10 травня 2019 року між ним та ОСОБА_2 , який рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2021 року визнано недійсним.

Не погодившись з рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бабинець С. П., оскаржив його в апеляційному порядку.

ОСОБА_3 звернулася до апеляційного суду з клопотанням про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бабинцем С. П.

Чернігівський апеляційний суд своєю ухвалою від 20 грудня 2022 року клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якої діяв адвокат Водолагін С. М., задовольнив частково.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бабинцем С. П., на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року закрив.

У грудні 2022 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін С. М., звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в розмірі 4 000 грн.

Чернігівський апеляційний суд своєю ухвалою від 20 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовив.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 , звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, не зазначила, які дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям апеляційного провадження, а тому заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій 01 лютого 2023 року, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін С. М., просить скасувати ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення заяви щодо ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на порушення судом норм процесуального права.

Водночас, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22), де, з-поміж іншого, зроблено висновок, що надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін.

Касаційна скарга мотивована тим, що 02 грудня 2022 року ОСОБА_3 подала заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якого додала копію договору від 01 грудня 2022 року № 14 про надання адвокатом правничої професійної допомоги та оригінал квитанції до касового ордеру. У вказаному запереченні ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 4 000 грн понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд своєю ухвалою від 27 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи з Деснянського районного суду м. Чернігова.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд своєю ухвалою від 22 березня 2023 року призначив справу до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 14 жовтня 1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.

02 липня 2019 року за спільною згодою Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області зареєстровано розірвання шлюбу, актовий запис № 243.

Судом також встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі 25 квітня 2008 року за особисті кошти позивача була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . За спільні кошти подружжя у цій квартирі були проведені ремонтні роботи. Квартира має загальну площу 92,7 кв. м і розташована на п`ятому поверсі дев`ятиповерхового будинку.

Під час укладання договору купівлі-продажу позивач не заперечував проти того, що покупцем буде зазначена відповідач. На підтвердження своїх намірів та згоди, під час укладання договорів ним була надана письмова згода.

10 травня 2019 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гребенюком С. М. був посвідчений шлюбний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є встановлення правового режиму майна між ними на період перебування в шлюбі та на випадок розлучення, який поширюється на майно, яке одна із сторін або сторони набули під час шлюбу, або набудуть у майбутньому.

Згідно з пунктом 2.3 шлюбного договору, сторони домовилися, що в разі розірвання шлюбу поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя буде здійснено наступним чином: чоловіку буде належати 80% (вісімдесят відсотків) нерухомого майна, а дружині буде належати 20% (двадцять відсотків) нерухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої, восьмої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) зроблений наступний правовий висновок.

Розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами).

Подання особою апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи. А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України). У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України). Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. Тому й у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.

Ухвалою Чернігівський апеляційний суд своєю ухвалою від 20 грудня 2022 року клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін С. М., задовольнив частково. Закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Бабінцем С. П., на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року у цій справі.

Відповідно до змісту ухвали апеляційного суду у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 14 вересня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, та стягнути з ОСОБА_1 4 000 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката. Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції представник заявника ОСОБА_3 - адвокат Водолагін С. М. заявив клопотання про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Бабинцем С. П., на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року з тих підстав, що його повноваження на підписання апеляційної скарги в інтересах позивача та участь в суді апеляційної інстанції не підтверджені належними доказами.

Водночас під час постановлення апеляційним судом вказаної ухвали не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення виходив з того, що 26 грудня 2022 року адвокат Водолагін С. М. звернувся до Чернігівського апеляційного суду з заявою в інтересах заявника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

До заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін С. М., додала копію договору від 01 грудня 2022 року № 14 про надання професійної правової допомоги, укладеного між адвокатом Водолагіним С. М. та ОСОБА_3 (а.с. 136), копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 02 грудня 2022 року серії СВ № 1039068 (а.с. 135) та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 01 грудня 2022 року серії К № 01/02 про сплату 4 000 грн (а. с. 137).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 1.1, 3.1 договору про надання професійної правової допомоги, укладеного між адвокатом Водолагіним С. М. та ОСОБА_3 , клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання про надання клієнтові правової допомоги у цивільній справі № 750/8144/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, представляти інтереси клієнта в Чернігівському апеляційному суді з усіма правами, які надаються заявнику, позивачу, відповідачу в судовому процесі, в тому числі подавати заяви, інші документи, знайомитись з усіма матеріалами справи, робити з них будь-які витяги, копії, брати участь у всіх судових засіданнях, подавати будь-які докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти будь-які клопотання, відводи, давати усні та письмові пояснення та заперечення суду, надавати свої доводи і міркування, заперечувати проти клопотань, заяв і доводів інших учасників, користуватись всіма іншими процесуальними правами, наданими позивачу, заявнику, відповідачу, передбаченими цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладення мирової угоди та отримання їх копій. Оплата винагороди за надання правової допомоги визначена сторонами у фіксованій сумі, незалежно від витраченого часу адвокатом з представництва інтересів клієнта у Чернігівському апеляційному суді в сумі 4 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін С. М., про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив з того, що у заяві про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, представник заявника ОСОБА_3 - адвокат Водолагін С. М. не зазначив, які дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям апеляційного провадження.

Також апеляційний суд зазначив, що підставою для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Бабинцем С. П., на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року є те, що повноваження Бабинця С. П. як адвоката та представника позивача в суді апеляційної інстанції не були підтверджені належними доказами, а саме, ордер, який був приєднаний до апеляційної скарги не відповідав вимогам Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, оскільки, він не містив двовимірного штрих-коду QR-код з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ. Вказані обставини, які стали підставою для закриття апеляційного провадження, не мають відношення до позивача, а свідчать про відсутність належних доказів на підтвердження повноважень адвоката Бабинця С. П. та є невиконанням адвокатом своїх повноважень на належному рівні.

Апеляційний суд, вирішуючи питання щодо компенсації здійснених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу, наданих адвокатом Водолагіним С. М., не знайшов підстав для їх стягнення з позивача, оскільки, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені іншою стороною витрати на правову допомогу.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, залишив поза увагою, що відповідно до змісту ухвали апеляційного суду від 20 грудня 2022 року питання про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було вирішено саме за клопотанням представника заявника ОСОБА_3 - адвоката Водолагіна С. М., яке судом було задоволено частково. У своєму клопотанні представник ОСОБА_3 - адвокат Водолагін С. М. звернув увагу апеляційного суду на відсутність належного підтвердження адвокатом Бабінцем С. П., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , своїх повноважень на підписання та подання апеляційної скарги, що і стало підставою для закриття апеляційного провадження.

З огляду на те, що подання представником заявника ОСОБА_3 - адвокатом Водолагіним С. М. заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року потребувало відповідної підготовки, зокрема, вивчення апеляційної скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовки відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо, тому вимоги заявника про відшкодування витрат, понесених нею у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції є обґрунтованими. Заперечення на апеляційну скаргу сторонам у справі були направлені у встановленому законом порядку, зауважень щодо цих заперечень від інших учасників справи не надійшло.

Таким чином, заявником під час звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу були дотримані вимоги статей 134 141 ЦПК України.

Отже, висновок апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь заявника ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції є помилковим, адже надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд мав оцінити в сукупності чи є співмірними витрати на підготовку заперечень тому розміру гонорару, який просила відшкодувати заявник, проте таких висновків оскаржена ухвала не містить.

Посилання апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі на вимоги частини п`ятої статті 142 ЦПК України є помилковими, адже цією нормою перебачено право відповідача на компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи лише у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, натомість у справі, що переглядається, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою сторони у справі.

Також не застосовуються до вказаної процесуальної дії вимоги частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що суд має право покласти на відповідну сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору у випадку зловживання цією стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони. Свідомих недобросовісних дій позивача, які свідчили б про зловживання процесуальними правами апеляційним судом не встановлювалось.

У справі, що переглядається, заявник такими підставами свою заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не обґрунтовувала.

Вказане призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин, ухвала Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Водолагін Сергій Миколайович, задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 20 січня 2023 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук