ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 761/8030/22

провадження № 61-4867св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву»,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» (далі - ДУ «ТМО МВС України по м. Києву») та просила скасувати наказ ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» від 06 квітня 2022 року № 52 о/с, поновити її на посаді лікаря-терапевта дільничного терапевтичного відділення № 2 поліклініки госпіталю (з поліклінікою) та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2022 року.

На обґрунтування позову зазначала, що перебувала в трудових відносинах з відповідачем та працювала на посаді лікаря-терапевта.

У період з 24 лютого 2022 року по 05 квітня 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та тимчасовою неможливістю прибути на робоче місце з причин небезпеки для її життя та здоров`я, вона була відсутня на робочому місці. Про ці обставини повідомила відповідача шляхом направлення йому заяви про вимушений простій з 24 лютого 2022 року, а 05 квітня 2022 року повідомила його про закінчення простою.

06 квітня 2022 року вона вийшла на роботу, однак відповідач не допустив її до виконання трудових обов`язків, вимагаючи письмових пояснень про причини відсутності на роботі в період з 24 лютого 2022 року по 05 квітня 2022 року. Надати письмові пояснення вона відмовилася, аргументуючи це надісланими раніше повідомленнями.

Того ж дня відповідач вручив їй наказ про звільнення за прогул без поважних причин.

Вважала наказ незаконним, оскільки з 24 лютого 2022 року по 05 квітня 2022 року вона перебувала у вимушеному простої з незалежних від неї причин, про які повідомляла відповідача. До того ж фактично весь цей час вона дистанційно виконувала свою роботу.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року позов задоволено.

Скасовано наказ ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» № 52 о/с від 06 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-терапевта дільничного терапевтичного відділення № 2 поліклініки госпіталю (з поліклінікою).

Поновлено позивача на посаді лікаря-терапевта дільничного терапевтичного відділення № 2 поліклініки госпіталю (з поліклінікою) з 07 квітня 2022 року.

Стягнуто з ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2022 року по 29 вересня 2022 року в розмірі 299 421,36 грн.

Суд першої інстанції виходив з незаконності звільнення позивача за прогул без поважних причин, оскільки вона була відсутня на роботі з поважних причин - вимушеним простоєм у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року, про який вона повідомила відповідача.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2022 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Також скасовано додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 листопада 2022 року.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів поважності причин її відсутності на роботі. Апеляційний суд врахував, що позивач обіймала посаду лікаря, робота закладу охорони здоров`я не була призупинена та простій в установі не запроваджувався, а до дистанційної роботи позивач не залучалася.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 через представника Шиліна В. А. надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року й залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 11 листопада 2022 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року в справі № 761/30967/15-ц та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 520/211/16-ц, від 11 вересня 2019 року в справі № 235/3148/17-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи. Зокрема, не врахував, що вона була відсутня на роботі внаслідок обставин, які не залежали від неї. Відповідач був письмо повідомлений про вимушений простій, про дату її виходу на роботу. Також апеляційний суд не надав належної оцінки їхньому електронному листуванню, яке підтверджує дистанційне виконання нею роботи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

14 червня 2023 року справа № 761/8030/22 надійшла до Верховного Суду.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

З 26 жовтня 2014 року ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-терапевта дільничного терапевтичного відділення № 2 поліклініки госпіталю (з поліклінікою) в ДУ «ТМО МВС України по м. Києві».

З 24 лютого 2022 року по 05 квітня 2022 року включно позивач була відсутня на робочому місці.

11 березня 2022 року позивач через представника - адвоката Шиліна В. А. надіслала на електронну пошту відповідача заяву, у якій повідомляла про вимушений простій з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

23 березня 2022 року адвокат Шилін В. А. надіслав відповідачу адвокатський запит щодо надання інформації про стан розгляду заяви ОСОБА_1 про простій та про розмір встановленої їй тарифної ставки (тарифного розряду).

У відповідь на адвокатський запит 29 березня 2022 року ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» повідомило представника позивача про те, що установа безперервно функціонує та, враховуючи функції покладені на заклад охорони здоров`я, простій в установі не оголошувався й заява про вимушений прогул задоволена бути не може.

30 березня 2022 року адвокат Шилін В. А. надіслав адвокатський запит з вимогою повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про простій та вказати розмір встановленої їй тарифної ставки (тарифного розряду).

04 квітня 2022 року адвокату надано відповідь, у якій повторно повідомлено про неможливість задоволення заяви про простій, так як протягом всього часу заклад працює в напруженому режимі й підстав для оголошення простою немає.

05 квітня 2022 року позивач через адвоката Шиліна В. О. подала відповідачу заяву про закінчення простою з 06 квітня 2022 року.

06 квітня 2022 року ОСОБА_1 з`явилася в установі, надати письмові пояснення своєї відсутності на роботі відмовилася.

Наказом ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» від 06 квітня 2022 року № 52/ос ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-терапевта дільничного терапевтичного відділення № 2 поліклініки госпіталю (з поліклінікою) за прогул без поважних причин.

Підстава: доповідна записка про відсутність позивача на роботі з 24 лютого 2022 року по 05 квітня 2022 року; табель обліку робочого часу та акт про відмову надати письмові пояснення причин відсутності на роботі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Частиною третьою статті 149 КЗпП України визначено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі в трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі надається виходячи з конкретних обставин.

Згідно зі статтею 12, частиною першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди встановили, що з 24 лютого 2022 року по 05 квітня 2022 року включно ОСОБА_1 була відсутня на роботі.

Позивач не заперечувала свою відсутність на роботі з 24 лютого 2022 року. Однак зазначала, що була відсутня на роботі з поважних причин, а саме у зв`язку з вимушеним простоєм через збройну агресію російської федерації проти України та неможливістю прибути до місця роботи, про що повідомила відповідача.

Матеріалами справи підтверджено та відповідач не заперечує, що 11 березня 2022 року позивач надіслала заяву про простій.

Згідно з частиною першою статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

Загальновідомим є той факт, що російська федерація чинить збройну агресію проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено з 24 лютого 2022 року в Україні воєнний стан.

Разом з тим сам по собі цей факт, без доведення працівником причинно-наслідкового зв`язку між чиненням збройної агресії проти України та неможливістю виконувати свою роботу,не свідчить про наявність підстав для оголошення простою.

Установлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-терапевта в ДУ «ТМО МВС України по м. Києву».

ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» є самостійним державним багатопрофільним закладом охорони здоров`я, який об`єднує в собі лікувально-профілактичні та інші заклади, що здійснюють на основі ліцензії медичне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС.

Основними завданнями ТМО є, зокрема, надання медичної допомоги особам, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в ЗОЗ МВС, за стандартами медичної допомоги; організація в установленому порядку медичного забезпечення поліцейських та військовослужбовців Національної гвардії України, які постраждали при виконанні службових завдань під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, постраждали у бойових та воєнних діях тощо.

Після введення в Україні воєнного стану ДУ «ТМО МВС України по м. Києву» свою роботу не зупиняла. Простій в установі не оголошувався.

Жодних доказів на підтвердження відсутності у відповідача організаційних та технічних умов для виконання роботи лікаря-терапевта позивач не надала, тобто причинно-наслідковий зв`язок між чиненням збройної агресії проти України та неможливістю виконувати свою роботу не довела.

Про відмову в оголошенні простою відповідач повідомив позивача, належним чином обґрунтувавши неможливість зупинення роботи закладу охорони здоров`я, який працює в напруженому режимі.

Відповідно позивач, отримавши 29 березня 2023 року відмову відповідача в оголошенні простою, повинна була усвідомлювати наслідки невиходу на роботу. При цьому позивач не надала належних та допустимих доказів виконання нею дистанційної роботи. Відповідний наказ щодо неї відповідач не видавав.

Верховний Суд також враховує, що в період з 24 лютого 2022 року по 05 квітня 2022 року позивач перебувала в місті Києві, оскільки доказів на підтвердження виїзду за межі міста Києва, евакуації в іншу місцевість не надала й на такі обставини не посилалась. Неможливість дістатися до свого робочого місця, яке знаходиться в місті Києві, зокрема після 29 березня 2023 року, ОСОБА_1 не довела.

Таким чином, установивши, що позивач допустила прогул без поважних причин, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що звільнення позивача з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, є законним, у зв`язку з чим правильно відмовив у позові.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко