ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 645/2710/17

провадження № 61-12783св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

суб`єкт, дії якого оскаржуються, - старший державний виконавець Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорна Катерина Валеріївна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2023 року в складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив: визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції в Харківській області Нагорної К. В. щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, накладеного згідно з постановою від 09 листопада 2017 року; зобов`язати старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції в Харківській області Нагорну К. В. зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, накладений згідно з постановою від 09 листопада 2017 року.

На обґрунтування скарги зазначав, що на примусовому виконанні старшого державного виконавця Нагорної К.В. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 645/2710/17, виданого 09 листопада 2017 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з нього аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 500,00 грн щомісяця, починаючи з 23 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця від 09 листопада 2017 року накладено арешт на все належне йому рухоме та нерухоме майно. З усної відповіді державного виконавця йому стало відомо про наявність заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 645/2710/17.

14 вересня 2020 року його представник звернувся до виконавчої служби з адвокатським запитом про надання інформації щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 жовтня 2020 року та отримав відповідь, що заборгованість боржником погашена, що підтверджується квитанцією № 28684743 від 28 вересня 2020 року на суму в розмірі 17 100,00 грн та квитанцією № 0056 від 24 вересня 2020 року на суму 1 530,00 грн.

07 жовтня 2020 року його представник повторно звернувся до державної виконавчої служби із запитом щодо відсутності заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 станом на 01 жовтня 2020 року та клопотанням про зняття арешту з рухомого та нерухомого майна боржника, накладеного постановою від 09 листопада 2017 року.

Листом старшого державного виконавця від 19 жовтня 2020 року № 58695 повідомлено про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, відмовлено у знятті арешту з майна боржника, оскільки у державного виконавця відсутня інформація щодо його офіційного працевлаштування, окрім того, враховано, що відповідно до заяви стягувача ОСОБА_1 постійно перебуває на території російської федерації.

Враховуючи те, що він сумлінно сплачує аліменти на утримання дитини, протиправною є бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з його майна.

Короткий зміст судових рішень в справі

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року скаргу задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорної К. В. щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, накладеного згідно з постановою від 09 листопада 2017 року.

Зобов`язано старшого державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорну К. В. зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, накладений згідно з постановою від 09 листопада 2017 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів, тому вимоги скарги є обґрунтованими.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2023 року ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року скасовано.

Відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно із Законом України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед іншого, може бути погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Передумовою застосування пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, по-перше, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, по-друге, існування іншого способу забезпечення виконання рішення ніж звернення стягнення на майно боржника.

ОСОБА_1 не надав докази на підтвердження неспівмірності вартості майна, на яке накладено арешт, сумі коштів, які підлягають сплаті ним на виконання рішення про стягнення аліментів. Колегія суддів врахувала, що арешт на майно боржника було накладено державним виконавцем у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів.

Відомості про працевлаштування боржник надав суду лише під час розгляду його скарги на бездіяльність державної виконавчої служби, тому державним виконавцем з об`єктивних причин питання щодо звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 не вирішувалося.

Оскільки заявник не довів, що виконання рішення про стягнення з нього аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на належне йому майно, відсутні підстави для задоволення його скарги на бездіяльність державного виконавця.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2023 року та залишити в силі ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 березня 2021 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав, що згідно з розрахунком заборгованості від 21 вересня 2020 року у нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів. Він тривалий час сумлінно виконує рішення суду, до нього немає майнових претензій з боку стягувача, тому відмова у скасуванні арешту є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння належним йому майном.

Він обіймає посаду водія автотранспортних засобів відділу пасажирських та вантажних перевезень у Приватному підприємстві «Транс-Сервіс» з 16 вересня 2020 року, тому безпідставними є твердження державного виконавця про те, що він офіційно не працевлаштований.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Фрунзенського районного суду м. Харкова.

23 жовтня 2023 року справа № 645/2710/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2017 року у справі № 645/2710/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 500,00 грн щомісячно, починаючи з 23 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції в Харківській області Нагорної К. В. від 09 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 645/2710/17, виданого 17 жовтня 2017 року Фрунзенським районним судом м. Харкова.

Постановою державного виконавця від 09 листопада 2017 року накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно боржника.

Згідно розрахунку заборгованості по стягненню аліментів № 57622 від 21 вересня 2020 року, сума заборгованості боржника ОСОБА_1 на 01 жовтня 2020 року становить 18 500,00 грн.

24 вересня 2020 року ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1 500,00 грн, а 28 вересня 2020 року перерахував на рахунок Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції в Харківській області заборгованість по аліментам у розмірі 17 100,00 грн.

Відповідно до листа начальника Відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину № 58695 від 19 жовтня 2020 станом на 01 жовтня 2020 року відсутня заборгованість за виконавчим документом № 645/2710/17 від 17 жовтня 2017 року, виданим Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказано, що станом на теперішній час відсутні відомості щодо офіційного працевлаштування боржника. Окрім того, згідно заяви стягувача боржник постійно перебуває на території російської федерації. Враховуючи викладене, відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Згідно наданої в суд першої інстанції довідки Приватного підприємства «Транс-Сервіс» № 506 від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 працює на підприємстві з 16 вересня 2020 року на посаді водія автотранспортних засобів відділу пасажирських та вантажних перевезень (наказ про призначення № 105-к від 15 вересня 2020 року) по цей час.

ОСОБА_1 на підтвердження виконання ним зобов`язання зі сплати аліментів надано фіскальні чеки від 20 листопада 2020 року, 15 грудня 2020 року, 14 січня 2021 року, 10 лютого 2021 року, 11 березня 2021 року.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на належний ОСОБА_1 житловий будинок на АДРЕСА_1 накладено арешт.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 посилався на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, що є підставою для зняття арешту, накладеного на підставі постанови державного виконавця від 09 листопада 2017 року.

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним.

Саме на боржнику лежить тягар доведення, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Сплата у певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16-ц, від 20 грудня 2021 року у справі № 646/7134/19, від 23 вересня 2022 року у справі № 554/1119/21.

На момент винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника, а також на момент звернення представника боржника до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна, у розпорядженні державного виконавця були відсутні відомості про те, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, зокрема про офіційне працевлаштування ОСОБА_1 та можливість звернення стягнення на його заробітну плату.

Докази на підтвердження того, що боржник працює у Приватному підприємстві «Транс-Сервіс» з 16 вересня 2020 року на посаді водія автотранспортних засобів відділу пасажирських та вантажних перевезень були надані заявником лише до суду першої інстанції (довідка Приватного підприємства «Транс-Сервіс» № 506 від 19 жовтня 2020 року).

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильно висновку про те, що незняття державним виконавцем арешту з майна боржника ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на дитину не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2023 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко