ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 369/6314/22

провадження № 61-15099св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського району Київської області Нікітенко Вікторія Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Шкурідін Євген Євгенович, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року у складі судді Ковальчук Л. М., постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., та на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи та короткий зміст судових рішень

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського району Київської області Нікітенко В. В., про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2022 року відкрито провадження у цивільні справі за вказаним позовом.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шкурідіна Є. Є. про забезпечення позову задоволено. В порядку забезпечення позову накладено арешт на: житловий будинок, позначений на плані літерою «А», готовністю 67%, огорожа позначена на плані № 1-5, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 534298332224); земельну ділянку, кадастровий номер 3222480401:01:100:0282, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 516342532224). Заборонено державним та приватним нотаріусам, суб`єктам державної реєстрації прав посвідчувати, реєструвати цивільно-правові угоди, та вчиняти будь-які інші нотаріальні та реєстраційні дії щодо житлового будинку, позначений на плані літерою «А», готовністю 67%, огорожа позначена на плані № 1-5, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 534298332224) та земельної ділянки, кадастровий номер 3222480401:01:100:0282, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 516342532224).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Войтенко І. В. про залишення позову без розгляду задоволено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського району Київської області Нікітенко В. В., про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленимипро дату, час та місце проведення судових засідань повторно не з`явилися в судове засідання та не надали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У зв'язку із залишенням позову без розгляду суд першої інстанції вважав за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року, з огляду на положення частини дев`ятої статті 158 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шкурідіна Є. Є. залишено без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

13 жовтня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Войтенка І. В. про ухвалення у справі додаткового рішення щодо стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), в якій останній просив суд ухвалити у справі додаткову постанову за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4 300,00 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Войтенка І. В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) задоволено.

Ухвалено додаткову постанову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського району Київської області Нікітенко В. В., про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року, у розмірі 4 300,00 грн.

Ухвалюючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив із наявності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем при апеляційному перегляді справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шкурідіна Є. Є. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

19 грудня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шкурідіна Є. Є. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції.

Касаційні скарги мотивовані тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм цивільного процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 06 грудня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Войтенко І. В. просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шкурідіним Є. Є., на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року і витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шкурідіним Є. Є., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року.

04 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка перешкоджає розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), від 18 січня 2023 року у справі № 947/15524/20 (провадження № 61-20943св21).

У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.

В засіданні суду, призначеному на 30 січня 2023 року, усною ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 19 квітня 2023 року.

У судове засідання, призначене на 19 квітня 2023 року, позивач та його представник не з`явилися, про вказане судове засідання сторона позивача повідомлялася належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення представника ОСОБА_1 - адвокатаШкурідіна Є. Є. про день, час та місце розгляду судової справи.

В матеріалах справи також наявне клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи від 18 квітня 2023 року, в якому представник ОСОБА_1 - адвокат Шкурідін Є. Є. просить суд відкласти засідання, призначене на 19 квітня 2023 року, у зв`язку із відбуттям у відрядження у період з 17 до 20 квітня 2023 року.

У зв`язку із неявкою позивача та його представника у судове засідання, призначене на 19 квітня 2023 року, судом було оголошено перерву до 05 червня 2023 року.

05 червня 2023 року позивач та його представник у судове засідання суду першої інстанції не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

При цьому представник ОСОБА_1 - адвокат Шкурідін Є. Є. надав до суду клопотання про зупинення розгляду справи, в якому просив суд у судовому засіданні 05 червня 2023 року не вирішувати будь-які інші питання, окрім вирішення питання про зупинення провадження за даною заявою, а в разі відмови у задоволенні клопотання відкласти судовий розгляд на іншу дату.

Ураховуючи те, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, позивач та його представник належним чином були повідомлені про призначення справи до розглядутапро дату, час і місце розгляду справи(чого у касаційній скарзі не заперечують), двічі поспіль ані позивач, ані його представник не з`явилися у судове засідання, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, а їх відсутність перешкоджає розгляду справи, суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання сторони позивача про зупинення провадження у справі, правомірно залишив позов без розгляду на підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

У зв'язку із залишенням позову без розгляду суд першої інстанції обґрунтовано скасував заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року, з огляду на положення частини дев`ятої статті 158 ЦПК України.

При цьому наявність у клопотанні представника позивача вимоги не вирішувати у судовому засіданні 05 червня 2023 року будь-які інші питання, окрім вирішення питання про зупинення провадження за даною заявою, а в разі відмови у задоволенні клопотання відкласти судовий розгляд на іншу дату, не є перешкодою у вирішенні судом питання про залишення позову без розглядуна підставі пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України, з огляду на повторну неявку належним чином повідомленого позивача до суду.

Разом із тим, слід приймати до уваги, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21(провадження № 11-126заі22)).

Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частина друга статті 270 ЦПК України).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу, подану до апеляційного суду 02 серпня 2023 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Войтенко І. В. просив суд судові витрати, пов`язані із розглядом апеляційної скарги, покласти на позивача.

10 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Войтенко І. В. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), в якій просив суд ухвалити у справі додаткову постанову за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 4 300,00 грн.

На підтвердження розміру понесених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в суд апеляційної інстанції були подані договір про надання правової допомоги № 02/09-18 від 03 вересня 2018 року; додаток до договору про надання правової допомоги від 03 вересня 2018 року; акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 09 жовтня 2023 року; звіт про виконану роботу від 09 жовтня 2023 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги № 02/09-18 від 03 вересня 2018 року, укладеного між Адвокатським бюро «Войтенко та Партнери» в особі керуючого - адвоката Войтенка І. В. та Донєвим Е. М., клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до додатку до договору про надання правової допомоги сторони погодили наступні ціни за надання окремих послуг адвокатського бюро, з яких складається гонорар, зокрема: апеляційна скарга/відзив на апеляційну скаргу - від 2 800,00 грн; участь у судових засіданнях у будь-яких судах у межах м. Києва - 1 500,00 грн.

Згідно звіту про виконану роботу від 09 жовтня 2023 року ОСОБА_2 були надані адвокатом Войтенком І. В. послуги з вивчення тексту апеляційної скарги та підготовки відзиву на апеляційну скаргу - 2 800,00 грн; взято участь у судовому засіданні 05 жовтня 2023 року - 1 500,00 грн.

22 листопада 2023 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Шкурідіна Є. Є. надійшли заперечення на заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат, в яких останній просить зменшити розмір судових витрат, які стягуватимуться з позивача на користь ОСОБА_2 .

Зважаючи на результати апеляційного перегляду, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи, що стороною позивача не доведено неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 300,00 грн.

Доводи, наведені в касаційних скаргах, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Фактично доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , подані представником -адвокатом Шкурідіним Євгеном Євгеновичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов