Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.12.2018 року у справі №569/1175/18
Постанова КЦС ВП від 25.09.2025 року у справі №569/1175/18

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 569/1175/18

провадження № 61-47698св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» Кічука О. І.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну Національного банку України на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

25 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» Кічука О. І. про визнання протиправною бездіяльність.

Позов обґрунтований тим, що відповідачі порушили права довірителів Фонду фінансування будівництва у сфері довірчого управління залучених на будівництво коштів, яке здійснюється відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», та протиправного припинення функціонування фонду фінансування будівництва виду «А» багатоповерхового житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду,відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті, позивачем дотримано вимоги статей 175-177 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу Національного банку України повернуто особі, яка її подала. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року закрито.

Ухвала мотивована тим, що звертаючись з апеляційною скаргою, Національний банк України оскаржує ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року про відкриття провадження у справі з мотивів недотримання правил предметної та суб`єктної підсудності, вважаючи, що спір у частині вимог до Національного банку України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства як спір фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження дій чи бездіяльності останнього, тобто є публічно-правовим.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Національного банку України, у якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вимог до Національного банку України, ухвалу суду апеляційної інстанції справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі в частині вимог до Національного банку України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

06 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національного банку України на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року відмовлено. Відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року.

13 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження та повертаючи апеляційну скаргу. Дійшов висновку, що ця справа підсудна Рівненському міському суду Рівненської області, що не відповідає дійсності.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що позивач вказує, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем завдання шкоди чи виконання договору. Проте відповідно до частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їх місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Місцезнаходження Національного банку України є м. Київ, вул. Інститутська, 9, а тому Рівненський міський суд Рівненської області не може розглядати цю справу в частині вимог до банку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк» Національний банк України є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

У переліку функцій, які виконує Національний банк України згідно зі статтею 7 Закону України «Про Національний банк», відсутні такі функції як виробництво товарів, продаж товарів, виконання робіт, надання послуг.

Між ОСОБА_1 і Національним банком України відсутні будь-які цивільно-правові відносини, а тому Рівненський міський суд Рівненської області помилково відкрив провадження у справі в частині вимог до Національного банку України.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін судове рішення. Зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та не відповідає дійсності, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції постановлена відповідно до вимог закону. Відповідач навмисно створює перешкоди у розгляді справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових ухвал, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу Національного банку України повернуто особі, яка її подала. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року закрито.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою Національний банк України посилався на те, що спір у частині до нього не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому в цій частині у відкритті провадження необхідно відмовити, оскільки спір у частині вимог до Національного банку України є публічно-правовим, тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства як спір фізичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження дій чи бездіяльності останнього.

Згідно з частиною першою, другою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.

У переліку ухвал визначених у статті 353 ЦПК України не передбачено оскарження окремо від рішення суду недотримання правил предметної та суб`єктної підсудності.

Відповідно пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо, зокрема скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Верховний Суд зазначає, оскільки апеляційна скарга Національного банку України була обґрунтована наявністю підстав для вирішення спору в частині вимог до банку в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про повернення апеляційної скарги скаржнику.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Однак це не означає, що посилання у касаційній скарзі на будь-яке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для оскарження судових рішень.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку у випадках, установлених ЦПК України (частина друга статті 382 цього Кодексу).

У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України наведено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом окремо від рішення суду. До таких ухвал віднесено й ухвалу суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності (пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України).

У ЦПК України розмежовано поняття підсудності та юрисдикції, а саме: цивільна юрисдикція або юрисдикція загальних судів визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку цивільного судочинства, тоді як правила підсудності розмежовують підсудність справ судам одного виду юрисдикції - цивільної - за територіальною ознакою.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 495/6724/17.

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції правил територіальної підсудності на увагу не заслуговують з огляду на те, що суд апеляційної інстанції не переглядав ухвалу суду першої інстанції в частині дотримання правил територіальної підсудності.

З урахуванням доводів касаційної скарги, які не містять аргументи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм цивільного процесуального права, а зводяться до власного тлумачення норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко