Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №748/87/18

Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 748/87/18-ц

провадження № 61-41253св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області,

третя особа - прокуратура Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року у складі судді Майбороди С.М. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 15 червня 2018 року у складі колегії суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУ Національної поліції в Чернігівській області), Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області (далі - ГУ ДКСУ в Чернігівській області) та просив стягнути з ГУ ДКСУ в Чернігівській області на свою користь 44 676 грн за рахунок коштів державного бюджету України та з ГУ Національної поліції України на свою користь 300 000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди за час перебування під слідством і судом .

Позовна заява мотивована тим, що 26 липня 2013 року прокуратурою Чернігівської області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості за № 12013260020000208 щодо підробки протоколу № 3 засідання ради Громадської організації «Чернігівська обласна організація інвалідів праці, потерпілих на виробництві, та козацтва» від 09 серпня 2013 року та його використання, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

Зазначене стало підставою для ухвалення Новозаводським районним судом м. Чернігова 19 вересня 2013 року під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню позивача в скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 209 КК України, постанови про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на утримання під вартою в Чернігівському слідчому ізоляторі.

Тому, на думку позивача, він з 19 вересня 2013 року був позбавлений волі за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

У ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні співробітниками органів внутрішніх справ проведено незаконний обшук за фактичним місцем проживання позивача.

Посилаючись на те, що 31 липня 2014 року при постановленні судом ухвали про закриття кримінального провадження суд фактично постановив виправдувальний вирок, у позивача виникло право на відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за період перебування під слідством з 26 липня 2013 року по 31 липня 2014 року.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Чернігівської області від 15 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді не є підставою для відшкодування завданої позивачу на його думку майнової та моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду виникає за умови постановлення судом виправдувального вироку, що і відбулося 31 липня 2014 року, коли Новозаводським районним судом м. Чернігова було постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини другої 284 КПК України. З урахуванням застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_4 зазнав моральних страждань та у нього виникло право на відшкодування шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

У листопаді 2018 року ГУ Національної поліції в Чернігівській області та прокуратура Чернігівської області надіслали відзиви на касаційну скаргу, у яких просили залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 25 липня 2013 року до ЄРДР за № 12013260020000208 внесено відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 206 КК України.

В подальшому, 13 вересня 2013 року до ЄРДР за № 12013260020000255 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 358 КК України.

Вищевказані матеріали досудових розслідувань об'єднані в одне провадження за № 12013260020000208, яке в частині вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 206 КК України, закрито 22 листопада 2013 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, ОСОБА_4 повідомлено 30 вересня 2013 року. 10 лютого 2014 року до ЄРДР за № 12014270000000065 внесено відомості за фактом підробки ОСОБА_4 офіційних документів за частиною першою статті 358 КК України.

13 лютого 2014 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у кримінальному провадженні № 12013260020000208 на нову - за частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2014 року кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12013260020000208 по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Суди встановили, що підстави для відшкодування моральної шкоди у зв'язку з постановленням виправдувального вироку відносно ОСОБА_4 відсутні, оскільки відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді не є тотожним ухваленню судом виправдувального вироку.

Постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 вересня 2013 року щодо зміни підсудному ОСОБА_4 запобіжного заходу з підписки про невиїзд на утримання під вартою в Чернігівському слідчому ізоляторі, прийнята в іншому кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 209 КК України. За наслідками розгляду вказаного кримінального провадження вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24 лютого 2014 року у справі № 2515/12342/2012, ОСОБА_4 визнано винним за частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на п'ять років з конфіскацією усього особистого майна, яке є його власністю.

30 жовтня 2013 року під час досудового розслідування кримінального провадження № 12013260020000208 на підставі ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 жовтня 2013 року проведено обшук у будинку та прилеглих до нього господарських приміщеннях, що розташовані за земельній ділянці АДРЕСА_1. Судами було встановлено, що в ході обшуку слідчий, не переконавшись у правильності адреси земельної ділянки, провів обшук у садовому будинку НОМЕР_1, який не належить на праві власності ОСОБА_4, а відтак права позивача при проведення вказаної слідчої дії порушені не були.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку: - встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують і порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; - закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати; - закриття справи про адміністративне правопорушення.

Встановивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 був застосований при розгляді кримінальної справи, у якій вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 листопада 2013 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним за частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на п'ять років з конфіскацією усього особистого майна, яке є його власністю, та ту обставину, що за місцем проживання позивача не проводилося обшуку у ході досудового розслідування кримінального провадження № 12013260020000208, суди надійшли вірного висновку про відсутність передбачених ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підстав для відшкодування ОСОБА_4 шкоди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-

учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 15 червня 2018 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 15 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат