Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.05.2025 року у справі №758/15330/21
Постанова КЦС ВП від 23.07.2025 року у справі №758/15330/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 758/15330/21

провадження № 61-1366св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Горової Олени Володимирівни на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В. та додаткову постанову цього суду від 17 квітня 2024 року

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року заступник керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) про визнання недійсним аукціону, договору про відступлення права вимоги, скасування державної реєстрації та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021102070000113 від 10 червня 2021 року Подільською окружною прокуратурою міста Києва виявлено факт незаконного вибуття нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , з власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до листа комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07 липня 2021 року № 062/14-8543 первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва право власності від 26 травня 2003 року, а в подальшому право власності перейшло та зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю., зареєстрованого у реєстрі за № 4175.

Крім того, 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариством «Міжнародний іпотечний банк» (далі - ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Платинум Банк» (далі - ПАТ «Платинум Банк»), було укладено іпотечний договір № 1.06100806, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. зареєстрований в реєстрі за № 4183, за умовами якого ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором передав, а іпотекодержатель ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» прийняв в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Листом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори від 15 вересня 2021 року № 3113/01-16 окружну прокуратуру повідомлено про те, що за претензією ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» до майна ОСОБА_4 14 вересня 2011 року заведено спадкову справу № 496/2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року у справі № 826/1455/13-а задоволено позов ПАТ «Платинум Банк» та зобов`язано Київську міську раду звернутися до суду із заявою про визнання спадщини, що належала ОСОБА_4 , відумерлою та оформити право власності на майно спадкодавця.

В подальшому, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року та додатковим рішенням цього суду від 09 квітня 2015 року у справі № 758/11055/14-ц задоволено заяву Київської міської ради та визнано спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , відумерлою.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 травня 2016 року № 322 квартиру АДРЕСА_1 зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Отже, на думку позивача Київська міська рада є законним власником квартири АДРЕСА_1 .

Листом від 08 червня 2021 року № 106-4015 Подільська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила, що намагалася 02 червня 2016 року здійснити заходи щодо реєстрації права власності територіальної громади на вказану квартиру, однак зареєструвати право власності не вдалося у зв`язку з наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації про заборону на квартиру та перебування цього нерухомого майна під обтяженням.

Крім того, питання стягнення заборгованості з ОСОБА_4 за договором № 1.06100806 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), укладеним 25 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк», було предметом судового розгляду у справі № 2-3416/11.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року у справі № 2-3416/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2016 року, задоволено позов ПАТ «Платинум Банк» та стягнуто з Київської міської ради (правонаступника ОСОБА_4 ) на користь банку заборгованість в розмірі 2 274,32 грн.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 іпотечного договору від 25 жовтня 2006 року, укладеного між ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю., іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем обов`язків, які передбачені цим договором або кредитним договором, негайно з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Звернення стягнення відбувається на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 24 лютого 2017 року ПАТ «Платинум Банк» перебуває в стані припинення. Органом управління банку є ФГВФО.

На підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 13 лютого 2019 року № 347і, укладеного за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 12 грудня 2018 року № UA-EA-2018-10-30-000004-b, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 632, та іпотечного договору від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю., право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

В протоколі електронного аукціону вказано дату початку та дату закінчення електронного аукціону 12 грудня 2018 року, номер лоту dgf.prozoro.sale, найменування активів - кредитний портфель, що складається з прав вимоги за 13 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою, у тому числі квартири АДРЕСА_1 .

Київська міська рада, до якої перейшли всі права та обов`язки щодо квартири АДРЕСА_1 , не отримувала від ПАТ «Платинум Банк» та інших фізичних/юридичних осіб повідомлення про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806, а також вимогу про погашення заборгованості відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», а тому Київській міській pаді не було відомо про існування договору від 13 лютого 2019 року.

В Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у прикріплених документах міститься вимога ОСОБА_2 в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» від 18 лютого 2019 року № 5 про повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 жовтня 2006 року та договором забезпечення за ним, на загальну суму 66 872,38 доларів США, адресована ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що відкриті торги (аукціон), оформлені протоколом електронного аукціону від 12 грудня 2018 року № UA-EA-2018-10-30-000004-b в частині включення до кредитного портфелю права вимоги на квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806, та договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 13 лютого 2019 року в частині відступлення (купівлі-продажу) ОСОБА_2 права вимоги на зазначену квартиру підлягають визнанню недійсними.

На думку позивача, після смерті ОСОБА_4 його правовідносини з банком трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і правонаступником боржника - Київською міською радою, та підлягають вирішенню у порядку, визначеному статтею 1282 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Оскільки зі смертю ОСОБА_4 зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до Київської міської ради, як до власника квартири АДРЕСА_1 , а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 1282 ЦК України.

Листом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 серпня 2021 року № 106-5732 окружну прокуратуру було повідомлено про те, що згідно з картотекою реєстраційного обліку місця проживання фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 25 жовтня 2006 року по 02 серпня 2021 року були зареєстровані лише такі особи: ОСОБА_5 був зареєстрований з 03 липня 2003 року по 17 червня 2010 року та ОСОБА_6 була зареєстрована з 22 листопада 2003 року по 22 березня 2013 року.

Про смерть іпотекодавця ОСОБА_4 банку було відомо з серпня 2011 року, що підтверджується рішенням Печерського районного суду від 25 січня 2016 року у справі № 2-3416/11, однак банк не звертався з вимогою до спадкоємців ОСОБА_4 у строки встановлені статтею 1281 ЦК України, що має наслідки позбавлення кредитора права вимоги за основним та додатковим зобов`язанням, а також припинення таких зобов`язань.

Крім того, ПАТ «Платинум Банк» не виконано вимоги передбачені статтею 35 Закону України «Про іпотеку» та не направило позивачу вимоги про усунення порушень кредитного договору з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений спосіб. При цьому заява ПАТ «Платинум Банк» від 16 листопада 2012 року № 50-04-03/28734, що міститься в матеріалах спадкової справи та адресована Київській міській раді, не є вимогою в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», оскільки містить вимоги про виконання порушеного зобов`язання не менш ніж у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Оскільки спірне майно є власністю територіальної громади міста Києва, то вищевказані аукціон та договір суперечать вимогам чинного законодавства, порушують права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Спірна квартира безпідставно була включена до кредитного портфелю, що складається з прав вимоги за 13 кредитними договорами, які забезпечені іпотекою та за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 12 грудня 2018 року № UA-EA-2018-10-30-000004-b.

Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 був договір від 13 лютого 2019 року, який суперечить вимогам закону, тому державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 також підлягає скасуванню.

За заявою ОСОБА_2 від 20 червня 2019 року на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. було внесено зміни до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знято заборону на відчуження нерухомого майна та вилучено запис про іпотеку (індексний номер рішення 47430944).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2019 року № 10002 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О. А. зареєструвала право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру (індексний номер рішення 49727000 від 18 листопада 2019 року).

Оскільки ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру у спосіб не передбачений чинним законодавством, тому він та наступний набувач ОСОБА_1 не були власниками квартири та не мають права розпоряджатися нею.

Таким чином, позивач вважає, що спірна квартира незаконно вибула із володіння територіальної громади міста Києва, за відсутності її волевиявлення.

Враховуючи викладене, заступник керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради просив:

- визнати недійсним аукціон, оформлений протоколом електронного аукціону від 12 грудня 2018 року № UA-EA-2018-10-30-000004-b, в частині включення до кредитного портфелю права вимоги на квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806;

- визнати недійсним договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 13 лютого 2019 року № 347-і, укладений між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_2 , в частині відступлення (купівлі-продажу) права вимоги на квартиру АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., зареєстрований у реєстрі за № 632;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , оформлену рішенням державного реєстратора комунального підприємства «Реєстратор» (м. Київ) Нікітіної Ю. В. від 04 червня 2019 року № 47196690, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності 31855153;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв. м, житловою площею - 17,3 кв. м, вартістю 484 000 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18448844380000.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року у складі судді Петрова Д. В. у задоволенні позову заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, який придбав спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А. При вчиненні цього правочину ОСОБА_1 не знав і не міг знати про те, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру у спосіб не передбачений законом, оскільки правомочності продавця на таке відчуження були з`ясовані та підтверджені нотаріусом, у дійсності якого він не мав підстав сумніватися.

У постанові від 13 листопада 2019 року у справі №645/4220/16-ц Верховний Суд зазначив про те, що факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, завданих таким відчуженням.

За наведених обставин, у зв`язку із неналежністю та неефективністю способу захисту, заявленого позивачем, неналежністю обраних ним відповідачів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а також зазначив про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв. м, житловою площею 17,3 кв. м, вартістю 484 000 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18448844380000. В іншій частині позову заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на підставі судового рішення спірне майно визнано відумерлою спадщиною та перейшло у власність територіальної громади міста Києва. Таким чином спірна квартира є комунальною власністю, а її відчуження мало здійснюватися за наявності рішення уповноваженого органу та в рамках приватизаційної процедури в порядку статті 345 ЦК України, статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 1, 2 ,8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Рішень про відчуження спірного майна Київська міська рада не приймала, тому державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 проведена з порушенням вимог закону та умов договору.

Оскільки ОСОБА_2 не набув право власності на спірне майно у встановленому законом порядку, то він і наступний набувач ОСОБА_1 не були дійсними власниками майна та не мали права розпоряджатися ним.

За таких обставин територіальна громада вправі вимагати витребування спірного майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, так як вказане майно вибуло з власності позивача за відсутності його волевиявлення.

Київській міській раді стало відомо про порушення її права у липні 2021 року з листів Подільської окружної прокуратури міста Києва, якими Київська міська радаповідомлялася про відчуження комунального майна та проведення державної реєстрації прав на спірне майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Договір купівлі-продажу спірної квартири укладено 18 листопада 2019 року, а позов подано прокурором 01 листопада 2021 року, тому відсутні підстави вважати, що позивач звернувся з позовом з пропуском трирічної позовної давності.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року заяву першого заступника керівника Київської міської прокуратури про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 18 150 грн.

Додаткове судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року та частково задоволено позовні вимоги, тому витрати з оплати судового збору за подачу позову у розмірі 14 070 грн та апеляційної скарги у розмірі 21 105 грн підлягають відшкодуванню пропорційно задоволених позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури необхідно стягнути судовий збір за подачу позову у розмірі 7 260 грн, а за подачу апеляційної скарги - 10 890 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

22 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горова О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Касаційна скарга на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц (провадження № 14-247цс18), від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20), в постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), від 01 березня 2023 року у справі № 320/10856/18 (провадження № 61-1142св21, від 01 березня 2023 року у справі № 204/7064/19 (провадження № 61-19259св21), від 15 березня 2023 року у справі № 336/665/19 (провадження № 61-13591св21), від 17 травня 2023 року у справі № 759/12137/18 (провадження № 61-7644св21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 205/6482/19 (провадження № 61-1253св23), від 30 листопада 2023 року у справі № 334/8625/14-ц (провадження№ 61-7648св22), а також - не дослідив зібрані у справі докази.

09 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горова О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване додаткове судове рішення апеляційного суду.

Касаційна скарга на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горової О. В. на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року та витребувано матеріали справи з Подільського районного суду міста Києва.

14 травня 2024 року справа № 758/15330/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 рокувідкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Горової О. В. на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Горової О. В. на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що Київська міська рада (Подільська районна в місті Києві державна адміністрація) не зареєструвала право власності на спірну квартиру як відумерлу спадщину, тобто вона не є власником або законним користувачем спірного майна, у зв`язку з чим заявлені позовні прокурора, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради, про витребування майна задоволенню не підлягають.

При цьому апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції про добросовісність ОСОБА_1 при набутті права власності на спірну квартиру, не дав оцінки недобросовісності Київської міської ради у спірних правовідносинах, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про можливість витребування з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зробив ремонт у спірній квартирі, витративши на це значну суму грошових коштів, тому, в разі витребування цієї квартири на користь позивача, він буде вимушений стягувати з Київської міської ради ринкову вартість квартири з урахуванням поліпшень та інших понесених витрат.

Оскільки рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року у справі № 758/11055/14-ц задоволено заяву Київської міської ради та визнано спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 та складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , відумерлою, то Київська міська рада як представник територіальної громади міста Києва стала іпотекодавцем за іпотечним договором, однак таке обтяження в установленому законом порядку не зареєструвала.

Отже, Київська міська рада як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 має відповідати за його зобов`язанням за договором про іпотечний кредит від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806, натомість після визнання спадщини відумерлою не погасила заборгованість за цим договором, внаслідок чого кредитор мав право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на забезпечене іпотекою майно в позасудовому порядку.

При цьому рішенням Печерського районного суду від 25 січня 2016 року у справі № 2-3416/11 з Київської міської ради (правонаступника ОСОБА_4 ) на користь банку стягнуто лише суму коштів за страховими платежами за договором від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806, а заборгованість за цим договором не стягувалася.

Крім того, апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, так як Київська міська рада знала про порушення свого права з моменту ухвалення рішення про визнання спадщини відумерлою (18 листопада 2014 року), однак не вчинила достатніх дій спрямованих на державну реєстрацію права власності на спадкове майно (допустила недбалість/бездіяльність щодо належного оформлення відумерлої спадщини). Таким чином, звернувшись до суду з позовом у листопаді 2021 року, позивач пропустив позовну давність, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Горової О. В. на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року мотивована тим, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

04 квітня 2024 року від ФГВФО до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник фактично підтримав доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Горової О. В. на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року та просив її скасувати в частині задоволених позовних вимог, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

15 квітня 2024 року заступник керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горової О. В. на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені в касаційній скарзі правові висновки суду касаційної інстанцій не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, так як їх зроблено за інших фактичних обставин, які не є подібними до обставин цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до листа комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 07 липня 2021 року № 062/14-8543 первинна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва право власності від 26 травня 2003 року, а в подальшому право власності перейшло та зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю., зареєстрованого у реєстрі за № 4175.

25 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», було укладено іпотечний договір № 1.06100806, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. зареєстрований в реєстрі за № 4183, за умовамиякого ОСОБА_4 в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором передав, а іпотекодержатель ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» прийняв в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19 липня 2011 року відділом реєстрації смерті у м. Києві, актовий запис № 12805.

Листом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори від 15 вересня 2021 року № 3113/01-16 Подільська окружна прокуратура міста Києва була повідомлена, що за претензією ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» до майна ОСОБА_4 14 вересня 2011 року було заведено спадкову справу № 496/2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2013 року у справі № 826/1455/13-а задоволено позов ПАТ «Платинум Банк» та зобов`язано Київську міську раду звернутися до суду із заявою про визнання спадщини, що належала ОСОБА_4 , відумерлою та оформити право власності на майно спадкодавця.

В подальшому, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року та додатковим рішенням цього суду від 09 квітня 2015 року у справі № 758/11055/14-ц, які набрали законної сили, задоволено заяву Київської міської ради та визнано спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , відумерлою.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13 травня 2016 року № 322 квартиру АДРЕСА_1 зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Листом від 08 червня 2021 року № 106-4015 Подільська районна в місті Києві державна адміністрація повідомилаПодільську окружну прокуратуру міста Києва про те, що вона намагалася 02 червня 2016 року здійснити заходи щодо реєстрації права власності територіальної громади на вказану квартиру, однак зареєструвати право власності не вдалося у зв`язку з наявністю в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації про заборону на квартиру та перебування цього нерухомого майна під обтяженням.

Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 іпотечного договору від 25 жовтня 2006 року, укладеного між ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк» та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю., іпотекодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем обов`язків, які передбачені цим договором або кредитним договором, негайно з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Звернення стягнення відбувається на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 24 лютого 2017 року ПАТ «Платинум Банк» перебуває в стані припинення. Органом управління банку є ФГВФО.

На підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 13 лютого 2019 року № 347і, укладеного за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 12 грудня 2018 року № UA-EA-2018-10-30-000004-b, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 632, та іпотечного договору від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю., право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

В протоколі електронного аукціону вказано дату початку та дату закінчення електронного аукціону 12 грудня 2018 року, номер лоту dgf.prozoro.sale, найменування активів - кредитний портфель, що складається з прав вимоги за 13 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою, у тому числі квартири АДРЕСА_1 .

В подальшому, за заявою ОСОБА_2 від 20 червня 2019 року на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. було внесено зміни до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знято заборону на відчуження нерухомого майна та вилучено запис про іпотеку (індексний номер рішення 47430944).

В Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у прикріплених документах міститься вимога ОСОБА_2 в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» від 18 лютого 2019 року № 5 про повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 жовтня 2006 року та договором забезпечення за ним, на загальну суму 66 872,38 доларів США, яка адресована ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Листами від 08 липня 2021 року № 056/95-08/14526 та від 29 липня 2021 року № 056/95-08/17777 Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомивПодільську окружну прокуратуру міста Києва про те, що Київська міська рада, до якої перейшли всі права та обов`язки щодо квартири АДРЕСА_1 , не отримувала від ПАТ «Платинум Банк» та інших фізичних/юридичних осіб повідомлення про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806, а також вимогу про погашення заборгованості відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку».

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2019 року № 10002 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О. А. зареєструвала право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру (індексний номер рішення 49727000 від 18 листопада 2019 року).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Горової О. В. підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року заявник не погоджується з висновками апеляційного суду лише в частині задоволення позовної вимоги прокурора про витребування спірного майна з чужого незаконного володінняОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Тому, в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України, оскаржуване судове рішення апеляційного суду переглядається Верховним Судом тільки в цій частині.

Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення апеляційного суду не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Розумність характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, провадження № 61-20968сво21).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

У справі, яка переглядається, прокурор звернувся до суду за захистом інтересу територіальної громади на майно, яке за своїм статусом та у зв`язку з відсутністю спадкоємців померлої особи було визнане відумерлою спадщиною.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46, частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 1277 ЦК України в редакції, чинній на час визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , відумерлою, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України та частина перша статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Однак, частиною четвертою статті 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 , відумерлою, у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, Верховний Суд звертає увагу, що оскільки територіальна громада в особі Київської міської ради набула майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806, укладеним між ОСОБА_4 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», то на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку» вона набула також статус іпотекодавця.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей і судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про те, що після визнання спадщини відумерлою Київська міська рада виконала зобов`язання за вищевказаним іпотечним договором від 25 жовтня 2006 року № 1.06100806.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежністю та неефективністю способу захисту, заявленого позивачем, та ухвалюючи нове судове рішення про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради спірної квартири, апеляційний суд виходив з того, що вказане майно вибуло з власності Київської міської ради за відсутності її волевиявлення, тому територіальна громада вправі вимагати витребування спірного майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Разом із тим, апеляційний суд не звернув увагу на те, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 18 листопада 2019 року № 10002, натомість право власності територіальної громади міста Києва на спірну квартиру як відумерлу спадщину не було зареєстроване у встановленому порядку.

Також суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, який придбав спірну квартиру на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу від 18 листопада 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А.

Крім того, з огляду на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що Київська міська рада після ухвалення рішення про визнання спадщини відумерлою (18 листопада 2014 року) не вчинила достатніх дій, спрямованих на державну реєстрацію права власності на спадкове майно, тобто допустила недбалість/бездіяльність щодо належного оформлення відумерлої спадщини.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,5 кв. м, житловою площею 17,3 кв. м, вартістю 484 000 грн, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18448844380000, слід визнати необґрунтованими.

Суд першої інстанції при вирішенні спору надав належну оцінку доказам, встановив всі обставини справи та прийняв рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Рішення суду першої інстанції було помилково скасовано апеляційним судом.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України, із залишенням в силі рішення суду першої інстанціїв цій частині.

Щодо додаткового судового рішення апеляційного суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22), на яку послалася заявниця в касаційній скарзі на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати.

Отже, додаткова постанова Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 рокує невід`ємною частиною постанови цього суду від 22 листопада 2023 рокута не може існувати окремо від нього.

Враховуючи викладене, оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового скасування постанови Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, то додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року також слід скасувати.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Горової О. В. на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року підлягає задоволенню, то з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання цієї касаційної скарги, в розмірі 14 520 грн.

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Горової Олени Володимирівни задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року скасувати, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2023 року в частині вирішення зазначених позовних вимог заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради залишити в силі.

Стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 14 520 (чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович