Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2020 року у справі №369/5471/19

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 369/5471/19

провадження № 61-1655ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження -Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2019 року у складі судді Медведського М. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 рокуу складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання бездіяльності державного виконавця Києво-Святошинський районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області ) неправомірною.

В обґрунтування скарги вказував, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2011 року у справі № 2-567/2011 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 стягнено 309 265,00 грн боргу за кредитним договором, 1 700,00 грн державного мита, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 200,00 грн витрат на проведення оцінки предмета іпотеки та 840 грн витрат на публікацію оголошення у газеті «Урядовий кур`єр» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав на праві власності ОСОБА_4

Іпотекодавець ОСОБА_4 помер під час розгляду справи апеляційним судом Київської області у 2012 року, спадкоємцем майна померлого, в тому числі предмету іпотеки, є ОСОБА_5

14 вересня 2012 року за виконавчим листом № 2-567/2011 було відкрито виконавче провадження № 34266534, за яким тривалий час безпідставно не проводились виконавчі дії з примусового виконання рішення суду.

18 квітня 2013 року виконавче провадження № 34266534 було закрито, оригінал виконавчого листа повернуто стягувачу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2013 року визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області щодо виконання виконавчого листа № 2-567/2011, визнано неправомірною постанову державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 18 квітня 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов`язано державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області вжити заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2013 року виконана не була, а матеріали виконавчого провадження № 34266534 виконавчою службою були втрачені.

8 червня 2017 року на вимогу стягувачів державний виконавець Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області звернувся до суду з клопотанням про видачу дублікатів втрачених виконавчих листів та 03 жовтня 2017 року були видані дублікати виконавчих листів.

27 квітня 2018 року виконавцем винесено постанову, яким три виконавчі провадження були об`єднані в одне зведене виконавче провадження за № 56430896.

11 червня 2018 року державним виконавцем вчинено дії щодо примусової реалізації предмету іпотеки - спірного садового будинку, з прилюдних електронних торгів.

Електронні прилюдні торги з реалізації майна, призначені на 03 вересня

2018 року та 19 жовтня 2018 року, не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників, про що державна виконавча служба стягувачів вчасно не повідомила.

06 листопада 2018 року стягувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулись із заявою про передачу предмету іпотеки - садового будинку, та земельної ділянки, на якій він розташований, їм як солідарним іпотекодержателям/стягувачам в рахунок заліку задоволення їхніх вимог, за початковою ціною лоту - непроданого майна, в розмірі 245 035,70 грн для подальшої реєстрації права власності на зазначене майно за трьома стягувачами в рівних частинах по 1/3 частки.

23 листопада 2018 року виконавчою службою виготовлено акт про передачу майна в рахунок погашення боргу та постанову про передачу майна в рахунок погашення боргу, в яких був зазначений лише один стягувач ОСОБА_3 .

Крім іншого, в зазначених акті та в постанові іпотекодавцем вказано померлого ОСОБА_4 , а не його спадкоємця ОСОБА_5

Постановою начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Кравчука М. В. від 27 грудня 2018 року «Про результати перевірки законності виконавчого провадження» скасовано постанови про закриття виконавчих проваджень № 34266534; № 38716803; № 56002946; № 56002815; № 56430896 та винесено постанови про їх відновлення.

18 січня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись із окремими заявами про залишення за ними нереалізованого на прилюдних торгах майна - садового будинку, та земельної ділянки площею 0,06 га, на якій розташований будинок, а також просили виконавчу службу надати банківські реквізити та розмір внеску (розрахунок внеску) для сплати різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на їх користь, для задоволення вимог іншого солідарного стягувача який, можливо, не виявить бажання залишати за собою частину нереалізованого майна.

Вказані заяви залишились без належного реагування.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2019 року у задоволенні клопотання державного виконавця про роз`яснення рішення суду та роз`яснення способу його виконання було відмовлено, а отже державна виконавча служба на сьогодні, на думку скаржника, не знає, як виконати рішення суду.

За наведених обставин заявник просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896;

- зобов`язати компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» в частині виготовлення технічної документації на садовий будинок, розташований у АДРЕСА_1 разом із земельною ділянкою площею 0,06 га, на якій він розташований;

- зобов`язати компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом вчинення всіх необхідних дій для передачі нереалізованого на прилюдних торгах майна стягувачам в порядку черговості, передбаченої статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу» та/або Закону України «Про іпотеку»), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», - у порядку надходження виконавчих документів на виконання, притягти до відповідальності Управління ДВС, начальника ДВС, державних виконавців за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій в порядку, встановленому законом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896.

Зобов`язано компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» в частині виготовлення технічної документації на садовий будинок, розташований у АДРЕСА_1 .

Зобов`язано компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом здійснення всіх необхідних дій для передачі нереалізованого майна, а саме: садового будинку, стягувачу ОСОБА_1 та іншим стягувачам в порядку черговості, передбаченої статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу» та/або Закону України «Про іпотеку»), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», у порядку надходження виконавчих документів на виконання.

У решті вимог скарги відмовлено.

При ухваленні рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець у порушення вимог статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» не виготовив технічну документацію на предмет іпотеки, що підлягає реалізації на прилюдних торгах, тобто допустив протиправну бездіяльність.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем протиправно не вчинені дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», щодо передачі предмета іпотеки стягувачам у виконавчому провадженні № 56430896 на виконання вимоги статей 46, 61 Закону України

«Про виконавче провадження», оскільки прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки тричі визнані такими, що не відбулись, та матеріали справи містять відповідні заяви стягувачів про це.

Суд першої інстанції зазначив, що вимоги скарги в частині притягнення до відповідальності Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, державних виконавців Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій задоволенню не підлягають, оскільки скаржником не доведено неправомірності та незаконності обставин, якими такі вимоги були обґрунтовані.

Також суд зазначав, що вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду в межах провадження про оскарження дій/бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням рішенням суду.

Також не підлягають розгляду в цьому провадженні вимоги про зміну способу виконання судового рішення, оскільки питання про зміну способу виконання рішення суду підлягає розгляду відповідно до положень розділу 6 ЦПК України.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що у цій справі не може бути застосована загальна норма статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо одночасного звернення стягнення на земельну ділянку при зверненні стягнення на будинок, оскільки судовим рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором вирішено задовольнити вимоги кредиторів шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, отже положення Закону України «Про виконавче провадження» підлягають застосуванню з урахуванням Закону України «Про іпотеку». Предметом договору іпотеки є лише житловий будинок, тому при вчиненні дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки до компетенції виконавця не входить вирішення питання належності земельної ділянки до предмету іпотеки, відтак державний виконавець правомірно не звертав стягнення на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 22 серпня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена із дотриманням норм процесуального і матеріального права й не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2020 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 22 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні його вимог щодо притягнення до відповідальності Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, державних виконавців Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій, щодо відшкодування моральної шкоди, щодо зміни способу виконання судового рішення та застосування способу виконання, який полягатиме в одночасному зверненні стягнення на земельну ділянку при зверненні стягнення на будинок й постановити в цій частині нове рішення, яким його вимоги задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судами попередніх інстанцій безпідставно не вирішено питання про зобов`язання державного виконавця вчинити дії щодо передачі стягувачам нереалізованого на прилюдних торгах майна - будинку разом із земельною ділянкою площею 0,06 га, на якій він розташований, у відповідності до вимог статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». На думку скаржника, суд безпідставно не ухвалив рішення про зобов`язання державного виконавця передати всі необхідні документи державному реєстратору для вчинення останнім реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нереалізоване на прилюдних торгах майно.

В частині вирішення його вимог про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області

у виконавчому провадженні № 56430896, зобов`язання компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВДВС ГТУЮ у Київській області

виконати вимоги статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо виготовлення технічної документації на садовий будинок, розташований

у АДРЕСА_1 , зобов`язання компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області

у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом здійснення всіх необхідних дій для передачі нереалізованого майна йому та іншим стягувачам в порядку черговості, передбаченої статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року не оскаржуються.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2010 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 369/5471/19 із Києво-Святошинського районного суду Київської областіКиївської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2011 року у справі № 2-567/2011 задоволено позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , стягнуто з ОСОБА_4 на їх користь заборгованість за кредитним договором у сумі 309 265,00 грн, 1 700,00 грн державного мита, 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 200,00 грн витрат на проведення оцінки предмета іпотеки та витрати на публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» у розмірі 840,00 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав на праві власності ОСОБА_4 як іпотекодавцю.

На підставі вказаного рішення відкрито об`єднане виконавче провадження № 56430896, за яким тривалий час не проводились виконавчі дії.

11 червня 2018 року державним виконавцем вчинено дії щодо примусової реалізації предмету іпотеки з прилюдних електронних торгів.

Електронні торги з реалізації майна, призначені на 19 липня 2018 року, 03 вересня 2018 року та 19 жовтня 2018 року, не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників.

06 листопада 2018 року стягувачі ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали спільну заяву про залишення за собою нереалізованого майна - спірного садового будинку, що належить на праві власності ОСОБА_7 , за початковою вартістю на момент проведення торгів у розмірі 245 035,70 грн.

Постановою державного виконавця від 23 листопада 2018 року нереалізоване на прилюдних торгах майно - предмет іпотеки, передано ОСОБА_3 , про що складено відповідний акт, та постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 28 листопада 2018 року виконавче провадження закінчено.

Постановою начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області про результати перевірки законності виконавчого провадження

від 27 грудня 2018 року скасовано: постанову державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 28 листопада 2018 року про закінчення зведеного виконавчого провадження № 56430896, постанову державного виконавця від 23 листопада 2018 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Зобов`язано старшого державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області направити повідомлення стягувачам виконавчого провадження про вирішення питання про залишення за собою нереалізованого майна.

17 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області із заявою, відповідно до якої він, як стягувач, погодився залишити за собою все нереалізоване майно чи його частину, яка залишиться після волевиявлення з цього приводу інших солідарних стягувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і яка не може бути меншою 1/3 частки від всього майна. ОСОБА_1 надав згоду внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, для задоволення вимог інших солідарних стягувачів, які не виявляють бажання залишати їхню частину нереалізованого майна.

17 січня 2019 року з аналогічною заявою звернувся ОСОБА_3 .

Також суд встановив, що згідно з відомостями КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» станом на 18 червня

2018 року об`єкт нерухомого майна, розташований у АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_4 , інвентаризаційна справа на вищевказаний будинок в архіві БТІ не знайдена, для отримання технічних показників об`єкту нерухомого майна (технічного паспорту) рекомендовано замовити технічну інвентаризацію садового будинку.

Суд встановив, що державним виконавцем не виконано обов`язок щодо замовлення та виготовлення такої документації.

Також судом встановлено що після скасування постанови державного виконавця від 23 листопада 2018 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, акту про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу в межах зведеного виконавчого провадження компетентним державним виконавцем не здійснено всіх дій, передбачених Законом України

«Про виконавче провадження», щодо передачі предмета іпотеки стягувачам

у зв`язку з нереалізацією майна з прилюдних торгів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги).

Так, відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

За загальним правилом, установленим частинами першою, другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

Частиною 5 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі, якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Отже, касаційний суд погоджується з висновками суду першої та апеляційний інстанцій про задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та вчинити дії з виготовлення технічної документації на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки суд встановив, що таких дій державним виконавцем не вчинено, отже бездіяльність державного виконавця в цій частині є неправомірною.

Частиною сьомою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» установлено спеціальне правило, за яким примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно зі статтею 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

За вимогами статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване нерухоме майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Касаційний суд вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про зобов`язання компетентного державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 56430896 виконати вимоги статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом вчинення всіх необхідних дій для передачі нереалізованого на прилюдних торгах майна стягувачам в порядку черговості, передбаченої статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу» та/або Закону України «Про іпотеку»), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження», - у порядку надходження виконавчих документів на виконання, оскільки таких дій виконавцем протиправно не вчинено.

Колегія суддів касаційного суду також погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні скарги щодо зобов`язання вчинити дії, направлені на передачу стягувачам предмета іпотеки - житлового будинку, разом із земельною ділянкою, на якій він розташований.

Так, відповідно до Закону України «Про іпотеку», у разі порушення умов кредитного договору іпотекодержатель має право вимагати звернути стягнення на предмет іпотеки. Тобто, права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог у разі порушення боржником умов виконання грошового зобов`язання за рахунок іпотечного майна обмежено умовами договору іпотеки.

Судом встановлено, що за договором іпотеки боржник ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно у вигляді саме садового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,00 кв. м, а земельна ділянка, на якій розташований будинок, не є предметом іпотеки.

Оскільки рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 20 квітня 2011 року у справі № 2-567/2011 задоволено вимоги кредиторів до боржника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості саме шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а не само по собі стягнення заборгованості за кредитним договором без вказівки шляхів виконання цього рішення, і виконавчі дії з реалізації спірного будинку проводились на підставі Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, установлених Законом України «Про іпотеку», то висновок судів про те, що у даному випадку частина друга статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» не застосовується, є правомірним.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, про безпідставність відмови у задоволенні вимог скарги про притягнення до відповідальність посадових осіб державної виконавчої служби та відшкодування моральної шкоди, то касаційний суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій у цій частині, оскільки скаржником не доведено неправомірності та незаконності обставин, якими такі вимоги були обґрунтовані.

Суди правильно виходили з того, що вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду в межах провадження про оскарження дій/бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням рішенням суду та можуть бути предметом розгляду в іншому порядку, встановленому ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів, враховуючи вимоги частини першої статті 400 ЦПК України та перевіряючи правильність судових рішень в межах вимог касаційної скарги, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року

в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1

щодо притягнення до відповідальності Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ

у Київській області, начальника Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, державних виконавців Києво-Святошинського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій, щодо відшкодування моральної шкоди, щодо зміни способу виконання судового рішення та застосування способу виконання, який полягатиме в одночасному зверненні стягнення на земельну ділянку при зверненні стягнення на будинок залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська