Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2019 року у справі №324/1785/17

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 324/1785/17

провадження № 61-2861св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Пологівського районного суду Запорізької області, у складі судді Кацаренко І. О.,

від 18 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Бєлки В. Ю., від 04 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що наказом відповідача від 03 листопада 2017 року № 56/с його було звільнено з посади помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації локомотивів на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довір'я. Причиною звільнення відповідач визначив те, що локомотивна бригада у складі машиніста тепловозу та помічника машиніста (позивача) допустили грубі порушення нормативних документів з безпеки руху, вимоги Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту у частині збереження матеріально-технічних засобів, забезпечення схоронності вантажів і багажу, вживання заходів щодо запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, пошкодження та псування. Вважав зазначений наказ незаконним, оскільки його посада не відноситься до таких, що безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності. Крім того, відповідач не зазначив у чому саме проявились протиправні дії позивача та не встановив наявність його вини у нестачі дизельного палива. Вказував, що його звільнення відбулось без згоди профспілкового комітету, який надав обґрунтовану відмову у звільненні позивача на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд поновити його на посаді помічника машиніста тепловоза цеху експлуатації локомотивів «Пологівського локомотивного депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на день ухвалення рішення у розмірі 105 102,81 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено

ОСОБА_3 на посаді помічника тепловоза цеху експлуатації локомотивів структурного підрозділу «Пологівське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 листопада 2017 року по 18 червня 2018 року включно у сумі 104 271,23 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось без згоди профспілкового комітету, який надав обґрунтовану відмову у звільненні позивача на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України. Відповідач не надав належні та допустимі докази на підтвердження підстав для звільнення позивача, а саме: вчинення позивачем умисних дій з корисливих спонукань, які призвели до його збагачення; не доведено скоєння ОСОБА_3 протиправних дій щодо використання локомотиву в особистих цілях. По даному факту будь-яких повідомлень до правоохоронних органів відповідач не направляв, перевірку не проводив.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 січня 2019 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що позивач займав посаду помічника машиніста тепловоза та не був матеріально відповідальною особою. Наказ про звільнення, як підстава притягнення до крайньої міри дисциплінарної відповідальності, має містити відомості про обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок та склад цього проступку, у тому числі наявність вини працівника, наслідки та причинний зв'язок між його діями та виниклими наслідками. Відповідач не довів вчинення позивачем протиправних дій, які призвели до втрати довір'я з боку керівництва. При звільненні позивача було порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарг та її доводи

У касаційній скарзі акціонерне товариство «Укрзалізниця» просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції на надано відповідь на всі доводи апеляційної скарги, а саме: суд не надав оцінку свідченням ОСОБА_5 Суди дійшли неправильного висновку про те, що відповідач не довів умисні дії позивача та не надав вирок суду, не звернули увагу на те, що підставою для звільнення працівника за

пунктом 2 статті 41 КЗпП України є саме втрата довір'я роботодавця, а не наявність вироку у кримінальному провадженні. Відмова профспілкового комітету у звільненні позивача є необґрунтованою, оскільки ґрунтується на недоведеності вчинення позивачем саме злочину. Висновок апеляційного суду про те, що позивач не був матеріально відповідальною особою спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, відповідно до яких позивач як член локомотивної бригади відноситься до кола працівників, які безпосередньо обслуговують товарно-матеріальні цінності.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрзалізниця» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. На думку позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки працівник не може бути звільнений за пунктом 2 статті 41 КЗпП України, якщо відсутні конкретні факти, які підтверджують його провину.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

06 березня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З серпня 1989 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на різних посадах.

Наказом від 03 листопада 2017 року № 56/с позивача було звільнено з роботи з посади помічника машиніста тепловоза на підставі пункту 2

статті 41 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці за № 12.

Підставою для звільнення ОСОБА_3 у наказі про його звільнення зазначено протокол засідання комісії з питань профілактики правопорушень Пологівського локомотивного депо від 02 листопада

2017 року № 8.

У наказі від 02 листопада 2017 року № 56/с зазначено, що локомотивна бригада у складі машиніста тепловозу ОСОБА_6 та помічника машиніста ОСОБА_3 прийняла дизельне паливо у кількості: секція А - 2750 л або 2255 кг, секція Б - 2600 л або 2132 кг, питома вага 0,820. На тепловозі 2ТЕ116-1240 система Дельта-Су не відображає показання рівня палива на обох секціях, тому ці дані не були занесені до маршруту машиніста ф.ТУ-3 ІОЦ. На станції Запоріжжя Ліве до локомотива

2ТЕ116-1240 підійшов працівник ВОХР ОСОБА_8 Машиніст тепловоза ОСОБА_6 перевірив посвідчення робітника НОМЕР_1 та його маршрутний лист на супроводження вантажу поїзда №2749, в 9 розділі маршруту машиніст ф.ТУ-3 ІОЦ виконав відповідний запис та допустив ОСОБА_8 на локомотив. У порушення заходів з виконання комплексної програми з енергозбереження, раціонального використання ПЕР на 2017 рік та розпорядження Укрзалізниці від 25 травня 2000 року №ЦТ-685, а також вимог розпорядження №ЦЗ-1-С8/1277 від 10 грудня 2013 року, локомотивна бригада по станції Запоріжжя Ліве (пункт оберту) не виконала заміри палива по баку локомотива та не виконала запис до маршруту машиніста. Після заїзду локомотива в депо комісія під керівництвом в. о. начальника депо ОСОБА_9 виконала огляд локомотива 2ТЕ116-1240 на якість пломбування та фарбування паливної системи локомотива. При виконанні контрольного розрахунку витрат дизельного палива за поїздку згідно питомих норм, встановлених розпорядженням директора з інженерно-технічного забезпечення ПАТ «Укрзалізниця» ОСОБА_4 від 27 грудня 2017 року № Ц-4-25/212-17, норма становить 1294 кг при фактичних витратах 1598 кг. Перевитрата дизельного палива складає 320 кг. Враховуючи, що норма на ведення вантажних поїздів на дільниці Запоріжжя-Пологи знижена на 130 кг, необґрунтована перевитрата палива становить 174 кг. Машиніст тепловоза ОСОБА_6 чітких пояснень причин перевитрати дизельного палива в кількості 174 кг не надав, чим порушив пункт 3.12 Інструкції локомотивній бригаді № ЦТ-0106, затвердженої наказом Укрзалізниці від 22 листопада 2004 року № 876/ЦЗ. Такі дії вказують на те, що локомотивна бригада підготувала дизельне паливо для крадіжки. Локомотивна бригада у складі машиніста тепловоза ОСОБА_6 і помічника машиніста ОСОБА_3 допустила грубі порушення нормативних документів з безпеки руху, вимог Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, погодженого з Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України від 26 січня 1993 року №55 у частині: збереження матеріально-технічних засобів, забезпечення схоронності вантажів і багажу, вживання заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, пошкоджень та псування; дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку. Вищевказаний випадок свідчить про те, що помічник машиніста тепловоза ОСОБА_3 своїми умисними діями з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, скоїв протиправні дії - використав довірений локомотив в особистих цілях, що дає підставу для втрати довір'я з боку керівництва підприємства (а. с. 6-7).

Згідно протоколу засідання профспілкового комітету Пологівського локомотивного депо Придніпровської залізниці від 03 листопада

2017 року № 11 року у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України було відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої

статті 41 КЗпП Українипотрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл та інше); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом та інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей, можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Системний аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов'язкової умови для звільнення працівника; звільненняз підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 43 КЗпП Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1

(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 частини першої статті 40 і пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. Лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом, виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України).

Судами першої та апеляційної інстанцій було правильно встановлено, що постанова профспілкового комітету локомотивного депо Пологи

від 03 листопада 2017 року № 11 «Про відмову в наданні згоди на звільнення помічника машиніста тепловоза ОСОБА_3 згідно пункту 2 статті 41 КЗпП України», членом якого є позивач, є обґрунтованою. У постанові з метою захисту конституційного права працівника на працю профспілкова організація виходила із відсутності доказів на підтвердження фактів вчинення позивачем дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я. Профспілковий комітет вказав на відсутність конкретних фактів порушення локомотивною бригадою трудової дисципліни, а також фактів порушення позивачем нормативних документів, згідно яких локомотивна бригада створила загрозу для безпеки руху поїздів та можливості незаконного втручання у роботу залізничного транспорту.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки звільнення позивача відбулось за відсутності доказів, які б підтверджували винуватість безпосередньо помічника машиніста (який не є матеріально відповідальною особою) у вчиненні корисливих дій та використанні локомотива у власних інтересах, а також за відсутності попередньої згоди на звільнення працівника виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу вірно визначено судами попередніх інстанцій за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрзалізниця» залишити без задоволення.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 18 червня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 04 січня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк