Історія справи

Постанова

Іменем України

26 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 758/2073/17

провадження № 61-17281ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В.О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2017 року у складі судді Супрун Г. Б. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року у складі суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі ? ПАТ «СК «Країна») звернулось до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4, в якому просило на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з відповідача безпідставно набутих 180 000,00 грн страхового відшкодування.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач отримав вказану суму коштів на підставі підробленого договору добровільного страхування наземного транспорту № 03ТЗ/0003658/2.1.5.1 від 30 січня 2013 року.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року вказану позовну заяву повернуто ПАТ «СК «Країна» у зв'язку з тим, що справа не підсудна Подільському районному суду м. Києва, оскільки позови про стягнення безпідставно набутих коштів, відповідно до статті 109 ЦПК України 2004 року, пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача фізичної особи.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «Країна» відхилено, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвалу мотивовано тим, що позов заявлено про стягнення з відповідача безпідставно отриманого страхового відшкодування, а не про відшкодування шкоди, тому підсудність цієї справи визначається за загальним правилом (за місцем знаходження відповідача), а не за правилами альтернативної підсудності за вибором позивача.

13 червня 2016 року ПАТ «СК «Країна» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій.

23 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ «СК «Країна».

02 квітня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі зазначено, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про застосування при визначенні підсудності цієї справи правил загальної, а не альтернативної за вибором позивача підсудності, є безпідставними. Предметом позову є вимога про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину (отримання страхового відшкодування за підробленим договором добровільного страхування наземного транспорту). Позови із таким предметом, відповідно до частин третьої, шостої статті 110 ЦПК України 2004 року, за вибором позивача можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем завдання шкоди. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що як на підставу позову позивач посилається на статтю 1212 ЦК України не відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі № 88цс13, відповідно до якого однією з об'єктивних умов виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є, зокрема, шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілої). Шкода у вигляді сплати страхового відшкодування завдана позивачу внаслідок підроблення договору добровільного страхування наземного транспорту, про що відповідач був обізнаний; місце складення та затвердження страхового акта № 03/28277/2.1.5.1. є місце знаходження юридичної особи страховика ПАТ «СК «Країна»: м. Київ, вул. Електриків, 29-А, а тому позивач правильно звернувся із цим позовом до Подільського районного суду м. Києва.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних ухвал, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «СК «Країна» просив стягнути з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набуті грошові кошти в сумі 180 000,00 грн, сплачені позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № 03/Т3/0003658/2.1.5.1 від 30 січня 2013 року (далі - договір страхування), а також проценти за користування коштами в розмірі 96 719,18 грн.

ОСОБА_4 знав, що не підписував договір страхування, проте звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, посилаючись на цей договір як на підставу своїх вимог та отримав страхове відшкодування у розмірі 180 000,00 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2016 року закрито кримінальне провадження за статтею 366 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_5, а не відповідача у цій справі.

Відповідно до статті 109 ЦПК України 2004 року позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Статтею 110 ЦПК України 2004 року передбачено підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, частинами третьою та шостою цієї норми права передбачено, що позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди; позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.

Предметом поданого ПАТ «СК «Країна» є вимога про стягнення з відповідача, на підставі статті 1212 ЦК України, безпідставно отриманого страхового відшкодування, а не про відшкодування шкоди. При цьому однією із обставин, якими обґрунтовано позов зазначено про отримання цих коштів шляхом вчинення злочину іншою (не відповідачем) особою, про що відповідач був обізнаний.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позов у цій справі не підсудний Подільському районному суду м. Києва, а має пред'являтися за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2017 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року відповідають вимогам закону, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, тому Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О.Кузнєцов

Г.І. Усик