Історія справи

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 740/6125/18

провадження № 61-10847св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року та додаткову постанову цього ж суду від 17 листопада 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив провести поділ житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та встановити порядок користування земельною ділянкою, встановити сервітут площею 0,0016 га за вказаною адресою відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи, складеного 06 липня 2020 року судовим експертом Солдатовою В. С.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він та відповідачка є співвласниками будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Кожен співвласник має право на виділ частки із спільного майна. Крім того, між сторонами виникають суперечки з приводу користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із того, що має невідповідність ідеальних часток, яка виникла внаслідок реконструкції позивачем частини будинку, але питання про зміну про зміну ідеальних часток не ставилося; має місце самочинне будівництво зі сторони позивача; не надано доказів формування спірної земельної ділянки із зазначенням площі, кадастрового номера та її державної реєстрації.

Короткий зміст постанов апеляційного суду

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Виділено ОСОБА_1 2-1 коридор площею 7,2 кв.м., 2-2 житлову кімнату площею 24,9 кв.м., 2-3 передпокій площею 21,1 кв.м., 2-4 санвузол площею 2,8 кв.м., 2-5 ванну площею 4,7 кв.м., 2-6 кухню площею 36,6 кв.м., 2-7 приміщення площею 6,1 кв.м., 2-8 коридор площею 17,8 кв.м., 2-9 житлову кімнату площею 26,9 кв.м., 2-10 кладову площею 19,0 кв.м., 2-11 санвузол площею 2,4 кв.м., 2-12 житлову кімнату площею 27,8 кв.м., 2V терасу площею 6,4 кв.м., 2- VІ коридор площею 4,3 кв.м., загальною площею 215,1 кв.м., господарські будівлі та споруди: ганок літ. «а11», ганок літ. «а12», літню кухню літ. «Е», погріб літ. «П1», гараж літ. «З», хвіртку № 8, ворота з хвірткою № 9, огорожа № 10, ворота з хвірткою№ 11, визнавши за ним право власності на ці приміщення, будівлі і споруди. Виділено ОСОБА_2 1-2 передпокій площею 11,1 кв.м., 1-5 житлову кімнату площею 23,7 кв.м., 1-6 котельню площею 3,0 кв.м., 1,7 кухню площею 16,9 кв.м., 1-8 санвузол площею 1,4 кв.м., 1-9 ванну площею 2,7 кв.м., 1-10 житлову кімнату площею 15,7 кв.м., 1-11 коридор площею 6,6 кв.м., 1-12 житлову кімнату площею 13,7 кв.м., 1-IV веранду площею 5,2 кв.м., загальною площею 100,0 кв.м., господарські споруди: ганок літ. «а7», погріб літ. «П», ворота з хвірткою № 6, огорожа № 7, визнавши за нею право власності на вказані приміщення, будівлі та споруди. Встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 (додаток 2.1) висновку сдової будівельно-технічної експертизи, земельно-технічної експертизи № 11-20 від 06 липня 2020 року, складеного судовим експертом Солдатовою В. С., виділивши у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0016 а; виділивши у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0463 га.

Апеляційний суд вважав за можливе здійснити поділ житлового будинку та встановити порядок користування присадибною ділянкою згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 липня 2020 року, складеним судовим експертом Солдатовою В. С.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 26 407,08 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що питання розподілу судових витрат, понесених позивачем при розгляді цієї справи не було вирішено апеляційним судом.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційних скарг

У листопаді 2022 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Підставами касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та частину першу, третю статті 411 ЦПК України. Посилається на висновки Верховного Суду викладені в постановах № № 420/8512/20, 826/10083/14, 307/3957/14-ц від 25 березня 2020 року, 295/451/16-ц від 03 березня 2021 року, 127/14320/15-ц від 06 листопада 2019 року, Верховного Суду України у справі № 6-12цс13 від 03 квітня 2013 року, № 6-1443цс16 від 16 листопада 2016 року, № 6-130цс13 від 04 грудня 2013 року.

У грудні 2022 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , подала через систему «Електронний суд» касаційну скаргу на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, у якій просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. та підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 10 жовтня 2018 року в справі № 910/215570/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 921/2/18, від 14 листопада 2019 року в справі № 826/15063/18, від 23 червня 2022 року № 607/4341/20.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного суду щодо задоволення вимог про поділ будинку в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою є такою, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Обставинами справи спростовано твердження відповідачки стосовно здійснення позивачем самостійного будівництва, що призвело до збільшення виділеної йому площі у спірному житловому будинку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року та витребувано цивільну справу № 740/6125/18 з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 .

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 грудня 2012 року ОСОБА_1 є власником частки буд. АДРЕСА_1 , опис об`єкта: загальна площа 308 кв.м., житлова площа 132,7 кв.м., житловий будинок А, загальна площа 77,1 кв.м., житлова площа 48,6 кв.м., житлова прибудова, мансарда, прибудова, ганок, прибудова, тераса, прибудова, ганок, ганок, погріб, літня кухня, погріб, гараж, вбиральня, ворота з хвірткою, огорожа, хвіртка, ворота, огорожа, ворота з хвірткою.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 130005515 від 06 липня 2018 року ОСОБА_5 з 27 липня 2013 року є співвласником частини будинку АДРЕСА_1 . Щодо даного будинку зазначена інформація: загальна площа 315,1 кв.м., житлова площа 132,7 кв.м.

Згідно копії свідоцтва про шлюб від 22 жовтня 2020 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_5 .

Згідно витягу із рішення Ніжинської міської ради № 4-28/2012 від 19 червня 2012 року «Про затвердження проектів розподілу земельних ділянок, надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, виготовлення проекті землеустрою, внесення змін в рішення міської ради, затвердження землевпорядної документації та надання у приватну власність, припинення договорів оренди», затверджено проекти розподілу земельних ділянок між співвласниками житлових будинків по взаємній згоді: із загальної площі 0,1029 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 рахувати у користуванні ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0483 га, а у користуванні ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0546 га ОСОБА_7 ; ОСОБА_1 .

Згідно наданого позивачем ОСОБА_1 висновку експерта Солдатової В. С. за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 06 липня 2020 року № 11-20, частини в житловому будинку з господарськимии будівлями, спорудами по фактично складеному користуванню співвласників становлять 77/100 та 23/100, невідповідність ідеальних часток відбулось за рахунок того, що ОСОБА_1 здійснив реконструкцію житлового будинку (будівельний паспорт за 2009 рік), після чого частки не перераховувались.

Згідно висновку експерта Денисенка А. В. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи № С-3 від 10 березня 2021 року частка ОСОБА_5 у буд. АДРЕСА_1 по фактичному користуванню складає 22/100, частка ОСОБА_1 - 78/100, невідповідність ідеальних часток співвласників відбулася за рахунок здійснення ОСОБА_1 реконструкції житлового будинку, здійснення прибудови, мансарди та господарських будівель.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

При поділі житлового будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона становить, а також, які підсобні будівлі передаються.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання не співмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

У постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про можливість поділу спірного будинку та встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою згідно із висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 06 липня 2020 року, складеним судовим експертом Солдатовою В. С.

Доводи ОСОБА_2 про наявність самочинного будівництва здійсненого позивачем у спірному будинку, а відтак він не підлягає поділу між сторонами, спростовується матеріалами справи.

Так, згідно рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради № 254 від 21 травня 2009 року «Про індивідуальне житлове будівництво м. Ніжин», позивачу було дозволено оформити технічну документацію на розпочату реконструкцію частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , з прибудовою коридора, туалета, ванної кімнати, тераси загальним розміром 4,80 х 12,11 м, прибудовою кімнати розміром 6,34 х6,95 м, коридора розміром 7,40 х18,85 м, на розпочате будівництво на земельній ділянці навіса розміром 5, 50 х 10,30 м, гаража розміром 5,0 х 10,30 м з мансардою.

21 грудня 2012 року виконавчим комітетом Ніжинської міської ради на ім`я позивача було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно як власнику частки, в якому були зазначені всі вищевказані добудовані позивачем об`єкти.

Приймаючи додаткову постанову, враховуючи те, що під час прийняття постанови від 03 жовтня 2022 року, якою рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, не вирішено питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції врахував вимоги статей 133 141 ЦПК України та обґрунтовано стягнув із відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження судом апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року та додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов