Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №463/2923/22
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №463/2923/22

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 463/2923/22 (провадження 4-с/463/13/22)

провадження № 61-10498св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби

у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Львів), Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року у складі судді Яворського С. Й. та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Личаківський ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)), Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»).

Заяву мотивовано тим, що 09 червня 2021 року з інформації, розміщеної

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, йому стало відомо,

що 07 жовтня 2016 року Личаківським ВДВС м. Львова на підставі постанови Личаківського ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (нині - Личаківський ВДВС

у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Львів)) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 жовтня 2016 року ВП № НОМЕР_1, зареєстровано арешт на все наявне в його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 нерухоме майно (індексний номер обтяження: 31763126).

08 липня 2021 року він як єдиний спадкоємець батька звернувся до Личаківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою, в якій просив повідомити, чи дійсно в цьому відділі перебували виконавчі провадження, відкриті стосовно його батька, та у випадку накладення арешту на все наявне

в батька нерухоме майно вирішити питання щодо його скасування, а також надати інформацію про усі наявні, у тому числі незакінчені, щодо нього виконавчі провадження, відкриті щодо нього.

18 листопада 2021 року у зв`язку з неотриманням відповіді на звернення від 08 липня 2021 року він звернувся до державної виконавчої служби із скаргою щодо неотримання відповіді та вимогою надати відповідь на вказану заяву.

Однак відповіді у встановлений законом строк він не отримав.

08 березня 2022 року він звернувся з повторною скаргою до Личаківського ВДВС щодо надання відповідей на заяву від 08 липня 2021 року та скаргу від 18 листопада 2021 року.

22 квітня 2022 року Личаківський ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надав відповідь на його звернення, згідно з якою на виконанні у Личаківський ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у перебували виконавчі провадження стосовно його батька, у тому числі ВП № НОМЕР_1.

Також відділ державної виконавчої служби повідомив, що відсутні правові підстави для зняття арешту з майна його покійного батька.

Крім цього, Личаківський ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зазначив, що відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту, а згідно з пунктом 5 цієї ж статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Ураховуючи той факт, що наразі не існує відкритих виконавчих проваджень щодо його батька ОСОБА_2 , що стосуються накладення арешту на все наявне в нього нерухоме майно, а також в органі ДВС відсутні документи на підставі яких ці постанови винесено, а стягувач за цим виконавчим провадженням повторно не подав виконавчий документ до виконання, тому вважає, що його скарга підлягає задоволенню.

Ураховуючи зазначене,ОСОБА_3 просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Личаківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

у зв`язку з відмовою зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеного відповідно до постанови Личаківського ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (нині - Личаківський ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 жовтня 2016 року ВП № НОМЕР_1, індексний номер обтяження 31763126, зареєстрований 07 жовтня 2016 року.

-зобов`язати Личаківський ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) усунути порушення шляхом зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2 , накладеного відповідно до постанови Личаківського ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (нині - Личаківський ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 жовтня 2016 року ВП № НОМЕР_1, індексний номер обтяження 31763126, зареєстрований 07 жовтня 2016 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, вчинену в межах виконавчого провадження

ВП № НОМЕР_1, в якому скаржник процесуального статусу сторони виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 не має, то суд вважав, що скаржник не є суб`єктом права на подачу скарги в порядку статті 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргами на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 у порядку статті 447 ЦПК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м.Львова 27 квітня 2022 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 звернувся із скаргою на бездіяльність державного виконавця, вчинену в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, у якому він не має процесуального статусу сторони виконавчого провадження, дійшов правильного висновку про те, що скаржник не є суб`єктом права на подачу такої скарги в порядку

статті 447 ЦПК України,.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що статтею 447 ЦПК України не передбачено можливість подання скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця чи органу державної виконавчої служби особою, яка не є стороною виконавчого провадження, хоча судами не враховано, що

цю скаргу він подавав як правонаступник свого покійного батька ОСОБА_2 , який був боржником у виконавчому провадженні

ВП № НОМЕР_1.

Вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в касаційному порядку, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а також статей 1218 та 1282 ЦК України у випадку оскарження дій або бездіяльності державного виконавця правонаступником боржника у виконавчому провадженні.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише

з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців

у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення

є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року

у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі

№ 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 29 вересня 2021 року

у справі № 234/18525/19 (провадження № 61-10369св21).

Звертаючись до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця, ОСОБА_1 посилався на те, що намагаючись оформити право власності на нерухоме майно, що належало його батькові

ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з інформації, розміщеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, йому стало відомо, що 07 жовтня 2016 року Личаківським ВДВС м. Львова на підставі постанови Личаківського ВДВС м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області (нині - Личаківський ВДВС

у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Львів)) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04 жовтня 2016 року ВП № НОМЕР_1 зареєстровано арешт на все наявне в його батька ОСОБА_2 , нерухоме майно (індексний номер обтяження: 31763126).

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравара О. Р.,

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 подана заява про прийняття спадщини за законом, що зареєстрована за № 235 після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відкрита спадкова справа № 65/2020 (а.с. 30).

Згідно з листом Личаківського ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено, що перевіркою встановлено, що

у відділі на виконанні перебувало, зокрема і виконавче провадження

ВП № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 463/4109/15-ц, виданого Личаківським районним судом м. Львова, щодо стягнення солідарно

з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 18 575,91 грн.

З приводу зняття арештів, що були накладені при здійсненні вказаних виконавчих проваджень, повідомлено, що статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав зняття арешту з майна. З огляду на вищенаведене у відділу відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_2 .

Додатково повідомлено, що станом на 09 грудня 2021 року у Личаківському ВДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відсутні відкриті виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_2 (а.с. 11-12).

Отже, стороною вказаного виконавчого провадження був батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який помер, а виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 завершено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_1 звернувся із скаргою на бездіяльність державного виконавця, вчинену в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 у якому він не є стороною виконавчого провадження, дійшов правильного висновку про те, що скаржник не є суб`єктом права на подачу такої скарги в порядку статті 447 ЦПК України.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що статтею 447 ЦПК України не передбачено можливості подання скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця чи органу державної виконавчої служби особою, яка не є стороною виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_1 подав скаргу як правонаступник свого покійного батька ОСОБА_2 , який був боржником у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, є безпідставними.

При цьому колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку позовного провадження.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 402 410 416 418 419 ЦПК України,

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець