Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.06.2018 року у справі №646/2463/17

Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 646/2463/17

провадження № 61-35089св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з 1997 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, у шлюбі ними придбано автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

У січні 2016 року її чоловік видав ОСОБА_6 довіреність на право керування зазначеним транспортним засобом, якою уповноважив її проводити ремонт та слідкувати за технічним станом транспортного засобу, а також керувати ним, обміняти, здати в оренду, позичку, страхувати, продати його, однак не уповноважував повірену особу на власний розсуд визначати ціну продажу транспортного засобу.

У подальшому ОСОБА_6 у порядку передоручення видала відповідну довіреність своєму зятю - ОСОБА_3, який, у свою чергу, 05 лютого 2016 року уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу автомобіля за ціною

149 900,50 грн.

Посилаючись на те, що відчуження зазначеного транспортного засобу відбулося без її згоди, хоча на дату укладення оспорюваного правочину його продавець був достовірно обізнаний про те, що власник такого майна перебуває з нею у шлюбі, а також на те, що ціна продажу автомобіля не була узгоджена з довірителем, та є набагато нижчою за ринкову, унаслідок злочинної домовленості представника однієї сторони з іншою, а грошові кошти, виручені від продажу цього майна, не були передані ні їй, ні ОСОБА_2, позивач просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля

від 05 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

- застосувати наслідки недійсності такого правочину, а саме: скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_4 на автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2; повернути його у власність ОСОБА_2; відновити реєстрацію права власності на автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, за ОСОБА_2;

- вилучити з володіння ОСОБА_4 або будь-якої іншої особи та повернути у власність ОСОБА_2 автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Оскільки в подальшому автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, був відчужений ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу

від 22 жовтня 2016 року, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля

від 05 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля

від 22 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та

ОСОБА_5;

- застосувати наслідки недійсності правочинів до договорів купівлі-продажу легкового автомобіля від 05 лютого 2016 року та від 22 жовтня 2016 року, а саме: скасувати реєстрацію права власності

ОСОБА_5 на автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3; повернути його у власність ОСОБА_2; відновити реєстрацію права власності на автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,

2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, за ОСОБА_2:

- вилучити з володіння ОСОБА_5 або будь-якої іншої особи та повернути у власність ОСОБА_2 автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 листопада

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля

від 05 лютого 2016 року, за яким ОСОБА_2 продав (через представників), а ОСОБА_4 придбала у власність автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,

2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу легкового автомобіля

від 22 жовтня 2016 року, за яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_5 придбав у власність автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Застосовано наслідки недійсності зазначених правочинів, скасовано право власності ОСОБА_5 на автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, та визнано право власності на зазначений автомобіль за

ОСОБА_2

Вилучено з володіння ОСОБА_5 або будь-якої іншої особи та повернуто у власність ОСОБА_2 автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,

2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі не надали належних та допустимих доказів на спростування відсутності згоди

ОСОБА_1 на продаж спірного транспортного засобу, навпаки відповідач ОСОБА_2 подав заяву про визнання позову, у якій підтвердив, що не отримував нотаріально посвідченої згоди дружини на продаж транспортного засобу, а також повідомлень про його продаж, як і грошових коштів, виручених від його відчуження.

Крім того, відповідно до консультаційного повідомлення про визначення середньої ринкової вартості колісного транспортного засобу від 12 квітня

2017 року, середня ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ ML 350,

2012 року випуску, станом на 05 лютого 2016 року становила 1 368 440,00 грн, та 1 236 100,00 грн - станом на 22 жовтня 2016 року, що свідчить про те, що на момент укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу ринкова ціна спірного транспортного засобу була у декілька разів більшою від визначеної у договорах купівлі-продажу легкового автомобіля на дату їх укладення. Зазначені обставини, зокрема фактичне придбання ним транспортного засобу за ціною 47 000,00 дол. США, визнав і відповідач ОСОБА_7 у поданій до суду заяві про визнання позову.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними із застосуванням наслідків недійсності, є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що у справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_4, яка придбала майно за договором купівлі-продажу легкового автомобіля

від 06 лютого 2016 року діяла недобросовісно, знала чи не могла не знати про те, що уповноваживши повіреного на продаж автомобіля, ОСОБА_9 не отримав згоди на це другого з подружжя, а позивач не довела, що ОСОБА_4 мала домовленість із представником ОСОБА_2, який діяв усупереч його інтересам. ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_9,

ОСОБА_2, ОСОБА_1 між собою є родичами, на момент виникнення спірних правовідносин тісно спілкувалися та мали гарні стосунки. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що на дату укладення договору купівлі-продажу легкового автомобіля від 05 лютого 2016 року ОСОБА_4 не мала підстав вважати, що ОСОБА_2 може діяти всупереч інтересам ОСОБА_1 та без її згоди ініціювати продаж майна.

Не визначення у довіреності від 13 січня 2016 року ціни продажу спірного автомобіля свідчить лише про те, що при його відчуженні, повірений був уповноважений діяти на власний розсуд. Крім того, ОСОБА_2, який підписав довіреність, і є стороною зазначеного правочину, не оспорив дій повіреного, у тому числі не звертався з вимогами про стягнення коштів, отриманих повіреним від продажу автомобіля, та про визнання недійсним правочину, укладеного на підставі виданої ним довіреності.

Ураховуючи те, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, і не може слугувати підставою позову про витребування майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, а також те, що визнання позову ОСОБА_2 та ОСОБА_5 суперечить закону, оскільки порушує права ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов висновку про необгрунтованість заявленого

ОСОБА_1 позову.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У червні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області

від 04 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд залишив поза увагою обставини відсутності її письмової нотаріально посвідченої згоди, як дружини ОСОБА_2, на відчуження автомобіля, що підтверджується зазначенням у договорі купівлі-продажу легкового автомобіля від 05 лютого 2016 року про те, що нібито продавець майна (ОСОБА_2) у зареєстрованому шлюбі не перебуває. У свою чергу, зять ОСОБА_6 - ОСОБА_3, якому вона (ОСОБА_6) у порядку передоручення видала довіреність на право керування, а також розпорядження спірним транспортним засобом, був обізнаний про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі.

Апеляційний суд також не надав оцінки її доводам та наявним у справі доказам щодо різниці між вартістю транспортного засобу, зазначеною у оспорюваних договорах купівлі-продажу легкового автомобіля, та ринковими цінами на зазначений автомобіль, що існували на дату їх укладення, а також відсутності доказів на підтвердження передачі ОСОБА_2 коштів, виручених від продажу автомобіля.

З огляду на наведене, вважала необгрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у діях представників за довіреностями - ОСОБА_6 та ОСОБА_3, а також контрагента - ОСОБА_4 ознак недобросовісності при укладенні оспорюваних правочинів.

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_4, у якому вона просила поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги отримала 02 серпня 2018 року, а тому вона не мала змоги надати відзив у встановлений судом строк, до 16 липня 2018 року.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ОСОБА_4 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1, та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд апеляційної інстанцій повно і всебічно з'ясував обставини справи, ухвалив законне та обгрунтоване судове рішення, а тому відсутні підстави для його скасування. Вказувала на те, що сама по собі відсутність наданої у письмовій формі згоди одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна, не може бути підставою для визнання недійсним такого договору, як укладеного без згоди другого з подружжя.

Установивши відсутність доказів того, що при відчуженні автомобіля мала місце недобросовісна поведінка сторін, як і доказів того, що грошові кошти, виручені від його продажу, були використані не в інтересах сім'ї, апеляційний суду дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу легкового автомобіля.

Оскільки у довіреності, якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_6 користуватися та розпоряджатися спірним автомобілем, не була зазначена ціна його продажу, зазначене не обмежувало право повіреного визначити її на власний розсуд, апеляційний суд обгрунтовано вважав безпідставними посилання заявника на вчинення договорів купівлі-продажу за заниженою ціною.

Вказувала на неефективно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, не підлягають задоволенню. У такому випадку, майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК Українипід час розглядусправи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першоїабо апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не можевстановлювати або (та) вважатидоведеними обставини, що не буливстановлені в рішеннічи відкинуті ним, вирішуватипитання про достовірністьабо недостовірність того чиіншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1997 року

17 вересня 2015 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 автомобіль MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

13 січня 2016 року ОСОБА_2 видав ОСОБА_6 довіреність з правом передоручення, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, якою уповноважував ОСОБА_6 проводити ремонт та слідкувати за технічним станом транспортного засобу, а також на право керування зазначеним транспортним засобом, обміняти, здати в оренду, позичку, страхування, та продати його.

07 березня 2017 року ОСОБА_1 у порядку передоручення видала відповідну довіреність своєму зятю - ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Шкодою О. М.

05 лютого 2016 року ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_2, уклав з

ОСОБА_4 договір купівлі-продажу легкового автомобіля MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Продаж автомобіля вчинено за ціною

149 990,50 грн.

22 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі-продажу легкового автомобіля MERCEDES-BENZ ML 350,

2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, у редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна особа має право у порядку, встановленому частини 1 статті 3 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 4 чинного ЦПК України.

Стаття 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб'єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред'явлення іншої. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє очікуваний результат, матиме найбільших ефект.

У справі, що розглядається, позивач заявила зобов'язальну по суті вимогу (про застосування реституції), як правовий наслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу легкового автомобіля від 05 лютого 2016 року та 22 жовтня 2016 року, укладених за відсутності її волевиявлення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що задоволення вимог позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу легкового автомобіля від 05 лютого 2016 року та

22 жовтня 2016 року не зумовить бажаних для неї наслідків - повернення автомобіля MERCEDES-BENZ ML 350,2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_3, оскільки після укладення першого правочину змінився набувач спірного майна, а тому обраний нею спосіб захисту, є неефективним, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Застосування реституції почергово до усіх правочинів відчуження майна іншим особам у результаті позбавить добросовісного набувача гарантій дотримання його прав, закріплених у статті 388 ЦК України, що є неприпустимим.

До відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору застосовується віндикація. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15.

Статтею 60 СК України презумується, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Разом з тим, а ні зазначена матеріальна норма, а ні діюче цивільне процесуальне законодавство не надає права одному із подружжя заявляти позов в інтересах другого із подружжя за відсутності належних повноважень, оформлених у виді довіреності (договору на представництво тощо). Натомість позивач звернулася з вимогами про застосування наслідків недійсності оспорюваних нею правочинів, зокрема відновлення реєстрації права власності на спірний автомобіль за ОСОБА_2, вилучення цього автомобіля у ОСОБА_5 та повернення його у власність ОСОБА_2, та реєстрації його Регіональним сервісним центром МВС України у Харківській області за ОСОБА_2 за відсутності належних повноважень на представництво заявляти вимоги та діяти в інтересах ОСОБА_2.

Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що за відсутності згоди позивача на відчуження спірного автомобіля, вона має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що скасовуючи рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні її вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля та вилучення і повернення у його власність ОСОБА_2, апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак