Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2019 року у справі №643/2133/19
Ухвала ВП ВС від 07.11.2019 року у справі №643/2133/19

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 643/2133/19

провадження № 61-12094св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А.

С.,Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів:

Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив стягнути з відповідача несплачену грошову допомогу при звільненні у розмірі 108 374,45 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника начальника Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Харківській області згідно з наказом голови Державної податкової адміністрації України від 15 лютого 2007 року. На підставі наказу голови Державної податкової адміністрації в Харківській області від 09 жовтня 2008 року № 550-о позивача звільнено із займаної посади. При звільненні ОСОБА_1 була нарахована грошова допомога у розмірі 12 837,72 грн. Позивач стверджував, що нарахування проведено з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсій та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" (далі - Порядок). Згідно із зазначеним нормативним актом сума грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 повинна була складати 108 374,45
грн. Проте на момент подання позову ОСОБА_1 взагалі не виплачена грошова допомога, у зв'язку з чим останній змушений був звернутись до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір виник між особою, яка проходила державну службу, та суб'єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим, тому повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції його конституційних прав та вимог статті 19, частини 2 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), просив вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 травня 2019 року ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що спір між сторонами у справі виник щодо цивільного права позивача, який на сьогоднішній день не працює в органах Головного управління Державної фіскальної служби України, на отримання невиплаченого грошового забезпечення, тому має розглядатись за правилами цивільного судочинства, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 є помилковим. При цьому колегія суддів апеляційного суду врахувала, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1, в якому були викладені аналогічні вимоги.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У червні 2019 року ГУ ДФС у Харківській області звернулося засобами поштового зв'язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що за своєю правовою природою спір між сторонами справи є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник у зв'язку з виконанням суб'єктом владних повноважень - ГУ ДФС у Харківській області владних управлінських функцій щодо здійснення контролю за додержанням установленого порядку проходження служби під час звільнення позивача з публічної служби.

Апеляційний суд зазначеного не врахував та безпідставно скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області, в якому просить відмовити останньому в задоволенні касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, залишити вказане судове рішення в силі, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду на 18 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року зазначену справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював на посаді заступника начальника Управління податкової міліції ДПА в Харківській області, на яку його було призначено згідно з наказом Голови Державної податкової адміністрації України від 15 лютого 2007 року № 294-о.

На підставі наказу Голови ДПА в Харківській області від 09 жовтня 2008 року № 550-о позивача звільнено із займаної посади.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь 108
374,45 грн у рахунок погашення заборгованості по виплаті йому грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, що мала назву на час звернення до суду "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".

Нормативно-правове обґрунтування та висновки Верховного Суду за результатами розгляду скарги

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України (тут і далі нормативні акти - в редакції, чинній на дату розгляду справи судами попередніх інстанцій, якщо не зазначено інше) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 КАС України).

Питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) урегульовано як Законом України "Про державну службу", так і спеціальними законами, які були та/або є чинними на час виникнення відповідних спірних правовідносин.

Позивач обіймав посаду заступника начальника Управління податкової міліції ДПА в Харківській області та знаходився в розпорядженні ДПА у Харківській області, звідки був звільнений за власним бажанням.

За змістом статті 1 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на час, коли позивач обіймав свою посаду) до системи органів державної податкової служби належать:

Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція). Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000 (втратило чинність згідно з Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 584/2011, яким було затверджено Положення про Державну податкову службу України), державна податкова адміністрація України (далі - ДПА України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. ДПА України забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики.

ДПА України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні, об'єднані державні податкові інспекції, а також спеціалізовані державні податкові інспекції (пункт 11 Положення № 886/2000).

Отже, позивач обіймав посаду державного службовця в органі державної виконавчої влади зі спеціальним статусом, тобто проходив публічну службу.

У свою чергу державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (пункт 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236).

Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів. У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов'язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов'язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов'язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.

Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права - трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За змістом пункту 25 Методичних роз'яснень щодо застосування Класифікатора категорій адміністративних справ, затверджених рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 31 жовтня 2013 року № 114, категорія справ зі спорів з відносин публічної служби включає, зокрема, спори щодо стягнення на користь особи несплачених коштів, які належало їй виплатити при звільненні зі служби (військової служби).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

За змістом позовної заяви ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача суму в розмірі 108 374,45 грн на погашення заборгованості по виплаті йому грошової допомоги, в обґрунтування чого посилається на те, що при його звільненні було порушено постанову Кабінету Міністрів Українивід 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (назва в чинній редакції).

Оскільки у справі, яка розглядається, позовна вимога пов'язана з виплатою позивачеві грошової допомоги при звільненні його з посади в складі Державної податкової адміністрації України, то колегія суддів дійшла висновку, що цей спір пов'язаний із проходженням публічної служби та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом, та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

Зважаючи на зазначене, апеляційний суд неправильно скасував ухвалу суду першої інстанції, вирішивши, що справа має розглядатись за правилами цивільного судочинства. Тобто суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що є підставою для скасування прийнятої ним постанови.

Урахування апеляційним судом того факту, що ОСОБА_1 було відмовлено Харківським окружним адміністративним судом у відкритті провадження за аналогічними вимогами до подання ним позову до Київського районного суду м. Харкова, зазначеного не відміняє, при цьому позивач не позбавлений права оскаржити зазначену ухвалу адміністративного суду в апеляційному порядку, що ним згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень здійснено не було.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасувати, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 березня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В.

Яремко