Історія справи

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 713/847/17

провадження № 61-30150 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

представник відповідача - Панченко Дмитро Вікторович,

третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Балацький ОлегОлександрович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2017 року у складі суддів: Владичана А. І., Лисака І. Н., Перепилюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк), третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Балацький О. О., в якому просив поновити пропущений з поважних причин строк оскарження виконавчого напису та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О. О. 23 жовтня 2009 року про звернення стягнення на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1, Вижницького району Чернівецької області, для задоволення вимог іпотекодержателя ПАТ «Укрсоцбанк».

Позов мотивовано тим, що за умовами іпотечного договору від 08 грудня 2006 року, укладеного між та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та позивачем, в забезпечення виконання кредитного зобов'язання, позивач передав в іпотеку житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 в смт Берегомет Вижницького району Чернівецької області.

23 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на вказаний житловий будинок з метою задоволення вимог акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» у розмірі, еквівалентному 67 976,96 доларів США, за кредитним договором, строк платежу за яким настав з 19 січня 2007 року.

30 березня 2017 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження у Вижницькому районному відділі виконавчої служби та отримав копію оспорюваного виконавчого напису нотаріуса від 23 жовтня 2009 року.

Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис є таким, що вчинений із порушенням вимог закону, оскільки при його вчиненні не перевірено безспірність заборгованості позивача перед кредитором. Станом на день видачі виконавчого напису нотаріуса (23 жовтня 2009 року) між стягувачем та боржником існував спір щодо заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією ухвали третейського судді постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №1206/09 від 12 жовтня 2009 року, відповідно до якої відкрито провадження за його позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання бездіяльності неправомірною, визнання незаконною підвищення процентної ставки та умов договору, визнання порушеними відповідачами прав споживача. Отримавши копію ухвали від 12 жовтня 2009 року про відкриття провадження, представник банку 23 жовтня 2009 року звернувся до нотаріуса про вчинення виконавчого напису.

Наданий стягувачем нотаріусу розрахунок кредитної заборгованості не підтверджує безспірність вимог банку, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року у складі суддів Кибич І. А. позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений 23 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Балацьким О. О. про звернення стягнення на житловий будинок, що знаходиться в смт Берегомет по АДРЕСА_1 Вижницького району Чернівецької області, для задоволення вимог іпотекодержателя ПАТ «Укрсоцбанк», таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання щодо витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відмовляючи відповідачу у застосуванні строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено, оскільки про існування виконавчого напису йому стало відомо лише 30 березня 3017 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а з даним позовом до суду позивач звернувся 29 червня 2017 року. Жодних належних доказів про те, що про існування оспорюваного виконавчого напису позивачу стало відомо раніше, відповідачем не надано.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості боржника, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» про застосування позовної давності, судом неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права про позовну давність.

Так, позивач дізнався про порушення свого права 11 грудня 2009 року, останнім днем закінчення перебігу позовної давності є 11 грудня 2012 року, позов подано 23 травня 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що за умов заявлення відповідачем про застосування наслідків пропуску такого строку є підставою для відмови у позові.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалене у справі рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом у змісті рішення не наведено мотивованого обґрунтування для застосування строку позовної давності, а його висновки не відповідають обставинам справи. Правильність і законність рішення суду першої інстанції не спростовано. Апеляційним судом безпідставно відмовлено позивачу у дослідженні і прийнятті поданих доказів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вищевказане рішення апеляційного суду. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» не погодився з доводами позивача та просив залишити ухвалене у справі рішення апеляційного суду без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Інші учасники судового процесу не скористалися правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її змісту і вимог до суду не направили.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено, що при вчиненні виконавчого напису, сума боргу, зазначена у виконавчому написі за період з 9 квітня 2009 року по 20 жовтня 2009 року становить 67 976,96 доларів США, тоді як у претензії на погашення кредитної заборгованості, складеній банком та надісланій ОСОБА_4, зазначено, що сума простроченої заборгованості за кредитом станом на 17 червня 2009 року становить 1696,47 доларів США.

При цьому, у вимозі до боржника відсутнє посилання про суму пені за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 2030,01 грн, і про таку суму боржник не був попереджений належним чином.

На час вчинення виконавчого напису, в суді існував спір щодо розміру заборгованості за кредитним договором, що вказує на наявність спору щодо заборгованості позивача за кредитним договором.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було перевірено безспірність заборгованості боржника.

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності за заявою відповідача, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Статтею 256 ЦК Українивизначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК Українивстановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Так, постановою державного виконавця ВДВС Вижницького РУЮ від 10 грудня 2009 року відкрито виконавче провадження з виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, копію якої позивач отримав 11 грудня 2009 року, що підтверджується його розпискою та особистим підписом на вказаній постанові.

21 грудня 2009 року позивач звертався до державного виконавця ВДВС Вижницького РУЮ з письмовою заявою про зупинення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач дізнався про порушення свого права 11 грудня 2009 року, останнім днем закінчення перебігу позовної давності є 11 грудня 2012 року, позов подано 23 травня 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що за умов подання відповідачем заяви про застосування наслідків пропуску такого строку є підставою, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України для відмови у позові.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків апеляційного суду не спростовують. Позивачем не доведено факту дотримання ним строку позовної давності або поважних причин, які б могли стати підставою для його поновлення.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська