Історія справи

Постанова

Іменем України

25 квітня 2019 року

місто Київ

справа № 661/1833/17

провадження № 61-27090св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка,

відповідач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Бойко М. Є. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка (далі - УПФ України в м. Нова Каховка) 16 червня 2017 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно виплаченої пенсії у сумі 79 814, 77 грн.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника, матері ОСОБА_3 . Ці виплати отримувала опікун ОСОБА_1 як недієздатної особи ОСОБА_2 Пенсія призначалась відповідно до рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 травня 2008 року, за яким ОСОБА_3 визнано безвісно відсутньою. Виплату пенсії припинено, оскільки 25 квітня 2016 року відповідачі, у зв`язку із одержанням відомостей про місцезнаходження ОСОБА_3 , звернулись до УПФ України в м. Нова Каховка із відповідною заявою. Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 лютого 2017 року скасовано рішення цього ж суду від 27 травня 2008 року про визнання безвісно відсутньою ОСОБА_3 .

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 отримувала на законних підставах, оскільки її матір ОСОБА_3 визнано безвісно відсутньою за рішенням суду. Виплата пенсії була припинена відразу після того, як зазначене рішення було скасовано.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року, у задоволенні позову УПФ України в м. Нова Каховка відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновки, що позивач не надав належних та допустимих доказів зловживань відповідача або надання нею недостовірних даних під час подання документів для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Підставою призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника стало рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 травня 2008 року про визнання матері ОСОБА_3 безвісно відсутньою, а підставою для припинення виплати такої пенсії стало скасування зазначеного рішення рішенням цього ж суду від 16 лютого 2017 року.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у листопаді 2017 року, УПФ України в м. нова Каховка просить скасувати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року, постановити нове рішення про задоволення вимог позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права. За твердженнями заявника, судами неправильно застосовано правила статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті102 «Про пенсійне забезпечення».

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до довідки психіатричної МСЕК, серії МСЕ № 065260, ОСОБА_1 , 1989 року народження, є інвалідом другої групи з дитинства безстроково. ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 травня 2008 року визнано безвісно відсутньою ОСОБА_3

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 липня 2016 року визнано ОСОБА_1 недієздатною і встановлено над нею опіку, призначивши її опікуном ОСОБА_2

На підставі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 27 травня 2008 року органом пенсійного фонду призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника на утримання дочки ОСОБА_3 - ОСОБА_1

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 16 лютого 2017 року скасовано рішення цього ж суду від 27 травня 2008 року про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутньою.

Згідно з довідкою-розрахунком переплати по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 05 вересня 2008 року до 30 квітня 2016 року ОСОБА_1 виплачено 79 814, 77 грн пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Виплату пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з втратою годувальника на ОСОБА_1 у зв`язку із виявленими обставинами припинено 30 квітня 2016 року.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за № 374/7695, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум не є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі відсутності недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений і у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14.

Тобто механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме через його зловживання.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів внаслідок надання недостовірної інформації.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, оскільки призначення пенсії відповідачу відбулось законних підставах та на підставі дійсних документів, а виплата пенсії припинилась одразу після встановлення таких обставин.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статті 315 ЦПК України 2004 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин із дотриманням норм процесуального права, інших доводів незаконності та необґрунтованості оскаржуваних судових рішень у касаційній скарзі не наведено, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Нова Каховка залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик