Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.01.2023 року у справі №635/8494/20
Постанова КЦС ВП від 25.01.2023 року у справі №635/8494/20
Постанова КЦС ВП від 25.01.2023 року у справі №635/8494/20

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 635/8494/20

провадження № 61-9972св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Бобок Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (далі - АТ «Харківгаз») про визнання недійсним акта експертизи лічильника газу та рішення комісії, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Попереднім власником будинок було обладнано системою опалення та газопостачання, встановлено газовий лічильник РЛ G-10, заводський номер 9025988, 1999 року випуску і споживання газу здійснювалося за лічильником. Будь-яких протиправних дій щодо лічильника газу вона не вчиняла та не зачіпала його. У 2017 році в будинку був встановлений твердопаливний котел і опалення здійснювалося, в тому числі дровами, внаслідок чого споживання газу значно скоротилося. Відомості щодо обсягу спожитого природного газу надавалися відповідачу за показниками лічильника, але починаючи з 2017 року, вона помітила, що показники спожитого газу, які зазначалися в рахунках, стали більшими від показників газового лічильника. В усній формі відповідач пояснював це тим, що низькі показники споживання газу викликали сумнів у достовірності показників лічильника. З цього приводу вона декілька разів зверталася до відповідача з проханням провести повірку газового лічильника, однак такі звернення залишилися без реагування. 06 липня 2020 року представниками АТ «Харківгаз» був знятий вказаний газовий лічильник для проведення експертизи, про що складений акт (протокол) від 06 липня 2020 року, а також акт про порушення № 000597, в яких зазначено, що представник АТ «Харківгаз» висловив сумнів у правильній роботі лічильника з причин наявності ознак зняття мастичних пломб або порушення повірочного тавра. 08 жовтня 2020 року комісією АТ «Харківгаз» спільно з Державним підприємством «Укрметртестстандарт» (далі - ДП «Укрметртестстандарт») було складено акт № 543 експертизи лічильника газу, яким встановлено невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовуються заводом виробника, існування доступу до відлікового механізму, пошкодження відлікового механізму, у зв`язку з чим зроблено висновок про несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника. В цей же день було видано довідку про непридатність лічильника газу. На підставі вказаного акта експертизи лічильника газу та довідки 09 грудня 2020 року комісією з розгляду актів про порушення Мереф`янського відділення АТ «Харківгаз» було прийнято рішення, оформлене протоколом комісії № 3529, яким акт про порушення від 06 липня 2020 року № 000597 визнано таким, що відповідає вимогам Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРС), проведено донарахування об`ємів необлікованого природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням за період з 06 січня 2020 року по 06 липня 2020 року за цінами закупівлі природного газу для АТ «Харківгаз», які діяли в зазначений період у розмірі 34 570,65 грн, вирішено покласти на споживача витрати, пов`язані з демонтажем, транспортуванням, монтажем засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), та витрати, пов`язані з експертизою і встановленням нового ЗВТ у розмірі 3 577,99 грн. 09 грудня 2020 року комісією АТ «Харківгаз» було складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості. Також 09 грудня 2020 року вона отримала вимогу-повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» від 30 листопада 2020 року про сплату заборгованості за спожитий природний газ у строк до 17 грудня 2020 року в сумі 14 794,62 грн, в якій зазначено, що у разі несплати такої суми постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу. Вимоги АТ «Харківгаз» щодо нарахування вищевказаної заборгованості є незаконними, так як в акті про порушення не зазначені обставини та суть порушення, дату проведення експертизи та ким мав бути доставлений газовий лічильник на експертизу. Також в акті вказано неправильні відомості щодо дати повірки лічильника у 2019 році, що не відповідає дійсності, так як з часу придбання нею будинку у 2006 році газовий лічильник на повірку не надавався. За таких обставин акт про порушення від 06 липня 2020 року № 000597 за формою та змістом не відповідає вимогам законодавства, і комісія з розгляду актів про порушення Мереф`янського відділення АТ «Харківгаз» не мала права приймати лічильник на експертизу на підставі такого акта. Вона не давала своєї згоди на те, що лічильник буде доставлятися на експертизу представником АТ «Харківгаз», не була повідомлена про дату та час проведення експертизи, не була присутня при її проведенні. Крім того, всупереч вимогам Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619 (далі - Положення № 619), в акті експертизи відсутні результати повірки лічильника, не заповнено відповідні графи щодо втрати тиску, герметичності, похибки лічильника, показників лічильника після повірки. Отже, акт експертизи лічильника газу не відповідає встановленій законодавством формі, а експертиза проведена не в повному обсязі. В акті експертизи зроблено висновок про невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовуються виробником лічильника, але не зазначено, в чому саме полягає невідповідність, за якою ознакою комісія встановила таку невідповідність. В акті експертизи відсутні результати повірки газового лічильника, тому довідка про його непридатність була видана безпідставно. Оскільки під час проведення експертизи позачергова повірка лічильника газу не проведена і акт експертизи не містить відомостей щодо похибки в роботі лічильника, то факт несанкціонованого втручання в роботу лічильника не може вважатися встановленим. На час складання акту про порушення лічильник газу вже був непридатним для використання з вини відповідача, внаслідок невиконання ним свого обов`язку щодо проведення періодичної повірки приладу обліку. Крім того, засідання комісії з розгляду акта про порушення, який складено 06 липня 2020 року, було проведено поза межами двомісячного строку, передбаченого законодавством, а саме 09 грудня 2020 року. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати недійсним акт експертизи лічильника газу від 08 жовтня 2020 року № 543 комісії АТ «Харківгаз» спільно з ДП «Укрметртестстандарт»;

- визнати недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення Мереф`янського відділення АТ «Харківгаз», оформлене протоколом від 09 грудня 2020 року № 3529, про задоволення акта про порушення від 06 липня 2020 року № 000597, донарахування об`ємів необлікованого природного газу за період з 06 січня 2020 року по 06 липня 2020 року вартістю 34 570,65 грн та компенсацію за рахунок споживача витрат в розмірі 3 577,99 грн, пов`язаних з проведенням експертизи ЗВТ і встановленням нового ЗВТ;

- визнати протиправними дії АТ «Харківгаз» щодо складання акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 09 грудня 2020 року на підставі акта про порушення від 06 липня 2020 року № 000597 до споживача ОСОБА_1 ;

- зобов`язати АТ «Харківгаз» не здійснювати відключення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від мережі газопостачання у разі несплати донарахувань об`ємів необлікованого природного газу та вартості послуг, визначених рішенням комісії з розгляду актів про порушення Мереф`янського відділення АТ «Харківгаз», оформленим протоколом від 09 грудня 2020 року № 3529;

- зобов`язати АТ «Харківгаз» провести перерахунок обсягу споживання природного газу споживачем ОСОБА_1 за об`єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , за період до 06 липня 2020 року згідно з показниками лічильника газу - 72 213,1 куб. м;

- зобов`язати АТ «Харківгаз» не здійснювати відключення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від мережі газопостачання у разі несплати заборгованості за період до 06 липня 2020 року до проведення перерахунку обсягу спожитого природного газу за фактичними показниками лічильника газу.

У відзиві на позовну заяву АТ «Харківгаз» заперечило проти позову та просило відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивач не навела правового обґрунтування та не надала доказів, які спростовували б факт несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу. При складенні оспорюваних документів воно діяло відповідно до законодавства України та в межах вимог Кодексу ГРС. Остання повірка лічильника газу РЛ G-10, заводський номер 9025988, 1999 року випуску, була проведена в 1999 році, та воно не мало можливості провести суцільну своєчасну повірку лічильників газу споживачів Харківської області у зв`язку з недостатністю виробничих потужностей лабораторії з технічного обслуговування та ремонту побутових лічильників газу, недостатності обмінного фонду лічильників газу. За пропущений з його вини період повірки лічильника газу об`єм спожитого позивачем природного газу визначався за фактичними даними лічильника газу. У зв`язку з виявленим несанкціонованим втручанням в роботу лічильника газу РЛ G-10, заводський номер 9025988, 1999 року випуску, його було демонтовано та направлено на експертизу, а не на позачергову повірку. Оскільки цей лічильник газу був визнаний непридатним для використання, то його повірка не проводилася. ОСОБА_1 повідомлялася про дату та час проведення експертизи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що за результатами обстеження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 представниками АТ «Харківгаз» були виявлені ознаки несанкціонованого втручання в роботу газового лічильника та складено акт про порушення від 06 липня 2020 року № 000597, яким встановлено порушення підпункту 5 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС. Обстеження проводилося за участю позивача, яка підписала акт особисто, без внесення будь-яких зауважень та заперечень щодо викладених в ньому обставин. Будь-які несуттєві недоліки цього акта, вказані в позовній заяві, не спростовують факт наявності порушень. Актом від 08 жовтня 2020 року № 543 експертизи лічильника газу РЛ G-10, заводський номер 9025988, встановлено невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовуються заводом виробника, існування доступу до відлікового механізму, у зв`язку з чим зроблено висновок про несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника. Права позивача не обмежувалися як під час складання, так і при розгляді комісією акта про порушення, вона не була позбавлена права ініціювати питання про призначення експертизи та доручити її проведення суб`єктам судово-експертної діяльності. В ході судового розгляду позивачу роз`яснювалося її право на звернення до суду з клопотанням про проведення судової трасологічної експертизи газового лічильника та наслідки невчинення такої процесуальної дії, однак позивач та її представник не заявили таке клопотання, не спростували той факт, що доступ до відлікового механізму лічильника газу відсутній. Дії представників відповідача щодо складання актів від 06 липня 2020 року про порушення та направлення лічильника газу на експертизу, проведення експертизи, складення акта експертизи лічильника газу від 08 жовтня 2020 року № 543, а також щодо прийняття рішення, оформленого протоколом комісії від 09 грудня 2020 року № 3529 вчинені відповідно до вимог та правил, встановлених Кодексом ГРС. Пошкодження лічильника та несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу є окремими самостійними порушеннями, які кваліфікуються як несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, внаслідок чого здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу. В ході розгляду справи позивач не надала альтернативного розрахунку вартості донарахованого об`єму природного газу, який спростовував би розрахунок відповідача. Крім того, вимоги позивача про зобов`зання АТ «Харківгаз» не здійснювати відключення житлового будинку не можуть бути задоволені, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, тоді як в ході судового розгляду не встановлено факту відключення газопостачання або ж такого наміру саме з боку відповідача.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року.

Згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 08 березня 2022 року № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Харківського районного суду Харківської області та визначено її Полтавському районному суду Полтавської області.

Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду та визначено її Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року прийнято до свого провадження.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

04 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пункту 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ОСОБА_1 вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року у справі № 904/4030/18, від 05 листопада 2019 року у справі № 922/137/19, від 28 грудня 2019 року у справі № 911/721/19, від 12 березня 2020 року у справі № 920/1217/16, від 26 червня 2020 року у справі № 911/720/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 922/4351/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 908/554/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 646/6354/19, за змістом яких сам факт наявності пошкодження лічильника газу за відсутності інших обов`язкових елементів, а саме: витрати (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються (обліковуються частково чи з порушенням законодавства), або наявність інших дій, що призводять до викривлення даних обліку природного газу, не свідчить про наявність несанкціонованого втручання споживача в роботу ЗВТ/лічильника газу. Крім цього, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі акта експертизи лічильника газу від 08 жовтня 2020 року № 543. Оскільки зазначена експертиза була проведена з порушенням вимог законодавства, то цей акт експертизи є недопустимим доказом.

У листопаді 2022 року АТ «Харківгаз» подало до Верховного Суду відзив на касаційну каргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Пунктом 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС визначено, що несанкціонованим втручанням в роботу лічильника газу є, зокрема пошкодження на ньому пломб. Наслідками цього втручання є донарахування вартості необлікованих (донарахованих) об`ємів природного газу. Оскільки позивач не надала доказів, які спростовували б факт несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу, а дії представників відповідача при розгляді акта про порушення від 06 липня 2020 року № 000597 були вчинені відповідно до вимог та правил, встановлених Кодексом ГРС, то висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову в задоволенні позову є правильним.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Полтавського районного суду Полтавської області.

26 жовтня 2022 року справа № 635/8494/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом частин першої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та споживачем послуг АТ «Харківгаз» з газопостачання за цією адресою.

Позивач зверталася до АТ «Харківгаз» із заявами від 23 травня 2019 року та від 19 червня 2020 року щодо позачергової повірки ЗВТ у зв`язку з корегуванням показників лічильника газу.

06 липня 2020 року представник АТ «Харківгаз» Шевченко А. С. висловив сумнів у правильній роботі встановленого за вищевказаною адресою лічильника газу типу РЛ G-10, заводський номер 9025988, з показником 72 213,1 куб. м, дата проведення повірки - 1999 рік, з причин наявності ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра, про що представниками АТ «Харківгаз» Шевченком А. М. та ОСОБА_2 у присутності споживача ОСОБА_1 було складено акт про порушення від 06 липня 2020 року № 000597. В цьому акті зазначено, що встановлено порушення підпункту 5 пункту 7 глави 9 розділу Х Кодексу ГРС, лічильник газу, заводський номер 9025988, демонтовано для проведення експертизи. За виявленими порушеннями споживачу необхідно з`явитися на засідання комісії по розгляду актів про порушення, дату буде додатково повідомлено. Споживач ОСОБА_1 поставила свій підпис про те, що ознайомлена з актом про порушення.

Листом АТ «Харківгаз» від 01 жовтня 2020 року № 61002.4.2-Сл-13683-1020 ОСОБА_1 повідомлено, що проведення експертизи лічильника газу РЛ G-10, заводський номер 9025988, який було демонтовано, відбудеться 08 жовтня 2020 року о 13 годині 45 хвилин за адресою: місто Харків, вулиця Безлюдівська, 1. В листі також роз`яснено наслідки неявки споживача. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала вказаний лист 03 жовтня 2020 року.

Згідно з актом експертизи лічильника газу від 08 жовтня 2020 року № 543 комісією АТ «Харківгаз» спільно з ДП «Укрметртестстандарт» у складі інженера з метрології ОСОБА_3 , інженера з метрології ОСОБА_4 , представника відділу економічної безпеки ОСОБА_5, представника Адвокатського об`єднання «Правовий Альянс», що здійснює правове супроводження діяльності АТ «Харківгаз», ОСОБА_6, представника ДП «Укрметртестстандарт» ОСОБА_7 проведено експертизу лічильника газу типу РЛ G-10, заводський номер 9025988, з показником 72 213,1 куб. м, який було встановлено за адресою: АДРЕСА_1 та знято відповідно до акта від 06 липня 2020 року. Експертизою встановлено невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовуються заводом виробника, існування доступу до відлікового механізму. За результатами цієї експертизи зроблено висновок про несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника.

08 жовтня 2020 року ДП «Укрметртестстандарт» видало довідку про непридатність законодавчо регульованого ЗВТ № 39-1-3/32602, в якій вказано, що газовий лічильник РЛ G-10, заводський номер 9025988, не відповідає вимогам підпункту 5.1 562.М.Т2.784.000ДІ «Лічильники газу роторні РЛ. Методики перевірки». Підстава для визнання ЗВТ непридатним - невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовується виробником лічильника.

Листом АТ «Харківгаз» від 20 листопада 2020 року № 610-Сл-16264-1120 ОСОБА_1 запрошено на засідання комісії з розгляду акта про порушення від 06 липня 2020 року № 000597, яке повинно відбутися 09 грудня 2020 року о 10 годині 30 хвилин. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала вказаний лист 26 листопада 2020 року.

09 грудня 2020 року комісія з розгляду актів про порушення Мереф`янського відділення АТ «Харківгаз» прийняла рішення, оформлене протоколом комісії № 3529, яким акт про порушення від 06 липня 2020 року № 000597 визнано таким, що відповідає вимогам Кодексу ГРС, вирішено провести донарахування об`ємів необлікованого природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням за період з 06 січня 2020 року по 06 липня 2020 року за цінами закупівлі природного газу для АТ «Харківгаз», які діяли в зазначений період в розмірі 34 570,65 грн, а також зазначено, що за рахунок споживача мають бути компенсовані витрати, пов`язані з демонтажем, транспортуванням, монтажем ЗВТ та витрати, пов`язані з експертизою і встановленням нового ЗВТ в розмірі 3 577,99 грн.

09 грудня 2020 року комісія АТ «Харківгаз» склала акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, згідно з яким за період з 06 січня 2020 року по 06 липня 2020 року витрата газу за граничними об`ємами споживання становила 7 450,02 куб. м, при цьому за вказаний період на особовому рахунку споживача відображена витрата природного газу 816,59 куб. м. Донарахований об`єм визначений за граничними об`ємами споживання 6 633,43 куб. м (7 450,02 - 816,59). Вартість донарахованого об`єму природного газу за цінами закупівлі АТ «Харківгаз» становить 34 570,65 грн. В цей же день ОСОБА_1 була ознайомлена із зазначеним актом-розрахунком.

Також 09 грудня 2020 року комісія АТ «Харківгаз» склала розрахунок витрат, пов`язаних з проведенням експертизи лічильника газу, з описом виконаних робіт та їх вартістю в загальній сумі 3 577,99 грн.

Крім того, 09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Харківгаз» із заявою, за змістом якої просила списати нарахований борг за спожитий газ об`ємом 74 356 куб. м, так як показники лічильника газу в її будинку, який було знято для проведення експертизи, - 72 213,1 куб. м.

Листом АТ «Харківгаз» від 23 грудня 2020 року № 610-Лв-18357-1220 ОСОБА_1 повідомлено про вищевказане рішення, прийняте 09 грудня 2020 року комісією з розгляду актів про порушення Мереф`янського відділення АТ «Харківгаз».

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються статтею 714 ЦК України, Кодексом ГРС, Положенням № 619.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Кодексом ГРС визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначено правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 1 глави 9 розділу X Кодексу ГРС суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема оператор газорозподільної системи та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного вузла обліку природного газу та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного вузла обліку природного газу та його складових щодо: 1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проєктній документації чи умовам договору; 2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання; 3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; 4) відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу; 5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним вузлом обліку природного газу, візуального обстеження способів монтажу і обв`язки газового та газорегулюючого обладнання; 6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу). Оператор газорозподільної системи повинен здійснювати контрольний огляд вузла обліку у строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 глави 6 розділу X Кодексу ГРС за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Порядок періодичної повірки ЗВТ по об`єктах побутових споживачів (населенню) регламентується главою 8 розділу X Кодексу ГРС.

Згідно з пунктом 7 глави 8 розділу X Кодексу ГРС до демонтажу лічильника газу на періодичну повірку або до/під час його періодичної повірки на місці встановлення оператор газорозподільної системи має право проводити контрольний огляд вузла обліку та/або його перевірку в порядку, визначеному главою 9 цього розділу, а також ініціювати проведення експертизи або експертної чи позачергової повірки лічильника газу в порядку, визначеному главою 10 або 11 цього розділу. У такому разі споживач зобов`язаний забезпечити представникам Оператора газорозподільної системи (разом з їх засобами і матеріалами) відповідний доступ до лічильника газу.

Пунктом 7 розділу 9 розділу X Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення під час перевірки комерційного вузла обліку природного газу чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник оператора газорозподільної системи на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ.

Пунктом 3.1.3 Положення № 619 встановлено, що лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації: невідповідності показів лічильника об`ємам газу, використаних газовими приладами та пристроями споживача; ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника; ознак зняття мастичних пломб або порушення повірчого тавра; зриву або пошкодження пломб газопостачальної (газотранспортної) організації на лічильнику газу або на патрубках лічильника; пристроїв, які застосовані для навмисного заниження показів лічильника газу.

За змістом пункту 3.2.2 Положення № 619 у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації ознак порушень, зазначених у підпункті 3.1.3 цього Положення, складається акт про виявлені порушення. Акт про виявлені порушення складається у двох примірниках та підписується представником газопостачальної (газотранспортної) організації та споживачем, що є підставою для проведення експертизи лічильника газу та відшкодування збитків.

Демонтаж лічильника газу проводиться у присутності споживача представником газопостачальної (газотранспортної) організації, якому в установленому порядку надано право виконувати монтажні роботи (абзац перший пункту 3.2.4 Положення № 619).

Пунктом 2.1 Положення № 619 визначено, що експертиза лічильника газу - комплекс дій, які проводяться з метою установлення придатності лічильника газу до застосування у разі сумніву в цьому споживача або постачальника газу.

Згідно з пунктом 3.3.1 Положення № 619 експертизу лічильника газу проводить комісія, яка призначається наказом по газопостачальній (газотранспортній) організації. До складу комісії повинні входити представники газопостачальної (газотранспортної) організації та територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології.

Споживач має право бути присутнім під час проведення експертизи лічильника газу. При неможливості бути присутнім під час проведення експертизи споживач має право дати письмову згоду на проведення експертизи без його присутності або у присутності уповноваженої ним іншої особи. У разі відсутності споживача або вповноваженої ним особи при проведенні експертизи (у визначених в акті про демонтаж лічильника газу місці, даті та часі) така експертиза проводиться без присутності споживача або вповноваженої ним особи (пункт 3.3.2 Положення № 619).

Згідно з підпунктами 3.3.3.1-3.3.3.2 Положення № 619 експертиза лічильника здійснюється у такій послідовності. Комісія проводить зовнішній огляд лічильника газу на предмет відповідності фактичного стану лічильника ознакам, зазначеним в акті про демонтаж лічильника газу. Результати огляду заносять до акту експертизи лічильника газу. Форму акта експертизи лічильника газу наведено в додатку 3. Акт експертизи складається у трьох примірниках - по одному примірнику для споживача, газопостачальної (газотранспортної) організації та територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Після зовнішнього огляду комісією перевіряються: відповідність місць фактичного розташування пломб місцям, зазначеним в акті про демонтаж лічильника газу; цілісність та місцезнаходження пломб, а також ознак порушень, зазначених в акті про зняття лічильника газу; цілісність заводського та повірчого тавра на лічильнику газу; цілісність відлікового механізму та корпусу лічильника газу; цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка лічильника газу; наявність сторонніх предметів у середині лічильника газу; відповідність маркування лічильника газу нормативно-технічній документації.

Відповідно до підпункту 3.3.3 Положення № 619 після виконання робіт, зазначених у підпунктах 3.3.3.1 та 3.3.3.2 цього Положення, проводиться його позачергова повірка згідно з ДСТУ 2708-99 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення».

Види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування, визначені главою 2 розділу ХІ Кодексу ГРС. Зокрема, підпунктом 3 пункту 1 цієї глави встановлено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з газорозподільних систем (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного вузла обліку природного газу, зокрема лічильника газу).

Пунктами 1, 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС передбачено, що у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора газорозподільної системи складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості.

Згідно з абзацом першим пункту 8 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС, у разі виявлення оператором газорозподільної системи пошкодження лічильника газу, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу лічильником газу не обліковується або обліковується некоректно (не в повному обсязі), та за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу визначення об`єму спожитого природного газу здійснюється виходячи з 70 відсотків граничних об`ємів споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявними в матеріалах справи актами від 06 липня 2020 року про порушення та направлення лічильника газу на експертизу, актом експертизи лічильника газу від 08 жовтня 2020 року № 543 підтверджено несанкціоноване втручання в роботу газового лічильника позивача. Дії представників АТ «Харківгаз» щодо складання вказаних актів, проведення експертизи, а також щодо прийняття рішення, оформленого протоколом комісії від 09 грудня 2020 року № 3529, вчинені відповідно до вимог та правил, встановлених Кодексом ГРС, і позивач не надала альтернативного розрахунку вартості донарахованого об`єму природного газу, який спростовував би розрахунок відповідача.

Наведені висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Положення наведеного пункту прямо вказує на те, що несанкціонованим є втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу за наявності факту того, що витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), або інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року у справі № 904/4030/18, від 05 листопада 2019 року у справі № 922/137/19, від 28 грудня 2019 року у справі № 911/721/19, від 12 березня 2020 року у справі № 920/1217/16, від 26 червня 2020 року у справі № 911/720/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 922/4351/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 908/554/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 646/6354/19, на які послалася заявник в касаційній скарзі.

З вищенаведеного вбачається, що обов`язковою умовою для донарахування споживачу обсягів необлікованих об`ємів газу є не лише доведення факту несанкціонованого втручання в роботу комерційного вузла обліку газу, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням).

В позовній заяві, а також в апеляційній скарзі на рішення місцевого суду, ОСОБА_1 посилалася на те, що акт експертизи лічильника газу від 08 жовтня 2020 року № 543 не відповідає встановленій законодавством формі, всупереч вимогам Положення № 619 в ньому відсутні результати повірки лічильника, не заповнено відповідні графи щодо втрати тиску, герметичності, похибки лічильника, показників лічильника після повірки. Крім того, в акті експертизи зроблено висновок про невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовуються виробником лічильника, але не зазначено, в чому саме полягає невідповідність, за якою ознакою комісія встановила таку невідповідність.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не дали правової оцінки і не зробили висновків з приводу вищенаведених доводів позивача, а також не встановили обставин, які свідчили б про те, що невідповідність ідентифікаційних ознак захисного пломбування, що застосовуються заводом виробника, на газовому лічильнику РЛ G-10, заводський номер 9025988, мало наслідком викривлення даних обліку природного газу.

Враховуючи викладене, доводи заявника про те, що суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року у справі № 904/4030/18, від 05 листопада 2019 року у справі № 922/137/19, від 28 грудня 2019 року у справі № 911/721/19, від 12 березня 2020 року у справі № 920/1217/16, від 26 червня 2020 року у справі № 911/720/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 922/4351/19, від 03 листопада 2020 року у справі № 908/554/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 646/6354/19, тобто заявлені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78 81 83 84 87 89 228 235 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суди попередніх інстанцій не виклали в судових рішеннях в достатній мірі мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук