Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2019 року у справі №761/20365/18

Постанова

Іменем України

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 761/20365/18

провадження № 61-14523св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець адвокат ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ем Джи Принт»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі судді Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2018 року ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець адвокат звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Джи Принт» (далі - ТОВ «Ем Джи Принт») про зобов`язання усунути порушення його прав як адвоката шляхом виготовлення йому посвідчення адвоката.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - позивачу необхідно було визначитися із суб`єктним складом відповідно до частини першої статті 42 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав та надати суду виправлену редакцію позовної заяви відповідно до кількості учасників процесу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року у складі судді Волошин О. В. позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали суду від 04 червня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, не усунув недоліків.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначив, що розмір його доходів є незначним.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, його апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору в розмірі та порядку, встановленими Законом України «Про судовий збір».

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником не надано належним доказів на підтвердження його тяжкого майнового стану, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає оплаті судовим збором.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року постановлено вважати неподаною та повернути заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником не виконано вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, судовий збір не сплачено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У липні 2019 року фізична особа-підприємець адвокат ОСОБА_1подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки апеляційного суду про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги суперечать статті 8 Закону України «Про судовий збір». Наявною в матеріалах справи податковою декларацією за 2018 рік підтверджується, що сума його доходу за 2018 рік складає 100 грн, інші грошові кошти чи майно в нього відсутні. Зазначене свідчить, що суд апеляційної інстанції безпідставно не звільнив його від сплати судового збору, розмір якого перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Відсутність у нього можливості сплатити судовий збір в сумі 1 921 грн не може бути перешкодою в доступі до правосуддя і є порушенням його права на справедливий судовий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року клопотання фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, відстрочено заявнику сплату судового збору в сумі 1 921 грн до ухвалення судового рішення у справі, відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.

06 грудня 2019 року справа № 761/20365/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених положеннями законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що позивачі як фізичні особи-підприємці не є суб`єктами, на яких поширюється дія пункту 1 частини першої цієї статті, оскільки їх положення стосуються лише позивачів - фізичних осіб.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що фізична особа-підприємець адвокат ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху - не сплатив судовий збір, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами статей 185, 357 ЦПК України, обґрунтовано визнав скаргу неподаною і повернув її заявнику.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки апеляційного суду про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги суперечать статті 8 Закону України «Про судовий збір», не заслуговують на увагу, оскільки на позивача, який звернувся до суду з позовом як фізична особа-підприємець, не поширює свою дію пункт 1 частини першої вказаної статті, згідно з яким (у взаємозв`язку з частиною другою цієї статті) суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Разом з тим інших правових підстав для звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги законом не передбачено. Тому апеляційний суд не вправі був звільнити адвоката ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця від сплати судового збору за подання апеляційної скарги і розглянути його скаргу по суті, так як це становило б порушення конституційного принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також не відповідало б вимогам щодо справедливості судових процедур.

Наведені заявником обставини не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки ним не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан на день звернення з апеляційною скаргою перешкоджав сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку і розмірі. Надана заявником копія податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2018 рік, яку він сам заповнив, не є доказом його доходів та не підтверджує тієї обставини, що він не може сплатити судовий збір, оскільки не відображає загальний дохід, який він отримав у 2018 році.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Доказів наявності чи відсутності у заявника рухомого або нерухомого майна та їх обсягу, цінних паперів, можливості розпоряджатися ними він суду не надав.

З огляду на встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами заявника стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) в цій справі дотримано. Судом не було створено заявнику незаконних перешкод в доступі до правосуддя.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Вищезгаданою хвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року було відстрочено заявникусплату судового збору в сумі 1 921 грн до ухвалення судового рішення в цій справі.

Оскільки Верховним Судом касаційну скаргу залишено без задоволення, то з фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 921 грн.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р?ні/ Печерс.р?н/22030102, ЄДРПОУ - 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов