Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.05.2023 року у справі №571/1695/20
Постанова КЦС ВП від 23.05.2023 року у справі №571/1695/20

Постанова

Іменем України

23 травня 2023 року

місто Київ

справа № 571/1695/20

провадження № 61-12865св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Рівнегаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2021 року, ухвалене суддею Тимощук О. Я., та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Рівнегаз» (далі - АТ «Рівнегаз») про захист прав споживача, в якому просить:

- визнати дії АТ «Рівнегаз» по припиненню постачання природного газу та нарахуванню суми збитків за несанкціоноване та необліковане використання ним природного газу на підставі акта-розрахунку вартості необлікованого об`єму природного газу протиправними та такими, що порушують його права як споживача;

- зобов`язати АТ «Рівнегаз» здійснити підключення житлового будинку до газопостачання за власний рахунок та провести перерахунок суми за несанкціоноване ним споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за період не більше ніж останніх 6 місяців, що передували моменту виявлення порушення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що в січні 2013 року він звертався до відповідача із проханням здійснити підключення його як споживача до газорозподільної мережі. Після цього представниками відповідача здійснено підключення його житлового будинку до газорозподільної мережі шляхом встановлення йому лічильника. При цьому лічильник не було опломбовано та не надано йому жодних документів, пов`язаних із встановленням такого лічильника.

За період з моменту підключення його до газорозподільної системи і до моменту відключення його від газопостачання, яке мало місце 05 лютого 2020 року, коли складений акт про порушення № 2/2020, відповідач не надсилав йому жодних квитанцій про оплату за спожитий газ, не проводив зняття показників лічильника та не здійснював повірки лічильника.

Позивач вважав себе належним споживачем послуг, які надаються відповідачем, оскільки на його переконання ним дотримані вимоги Кодексу ГРС щодо укладення договору розподілу природного газу.

Позивач підтвердив фактичне використання ним природного газу в період з моменту підключення до газорозподільної системи і до моменту відключення його від газопостачання, яке мало місце 05 лютого 2020 року, та просив провести перерахунок суми за несанкціоноване споживання природного газу за період не більше ніж останніх 6 місяців, що передували моменту виявлення порушення.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 20 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, Рівненський міський суд Рівненської області відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 , зустрічний позов АТ «Рівнегаз» задовольнив.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Рівнегаз» вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 194 487, 87 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції обґрунтовуються тим, що факт несанкціонованого користування природним газом підтверджується наявними у справі доказами, ОСОБА_1 не надав доказів на спростування цього факту, не довів неправомірності дій працівників АТ «Рівнегаз» під час складання акта про порушення, припиненні газопостачання та безпідставності нарахування вартості необлікованого об`єму і обсягу природного газу.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року, ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 1, 2 Глави 3 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем за виявлені та зафіксовані в акті (затверджені комісією) порушення;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень додатку № 15 «Граничні об`єми споживання природного газу населення у разі порушення вимог Кодексу газорозподільних систем» до Кодексу газорозподільних систем щодо застосування граничних об`ємів споживання газу за типом та комбінацією обладнання при виявленні порушення;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень примітки 2 додатку № 15 «Граничні об`єми споживання природного газу населення у разі порушення вимог Кодексу газорозподільних систем» до Кодексу газорозподільних систем щодо застосування граничних об`ємів споживання газу в неопалювальний період;

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили отримані у справі докази.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2023 року АТ «Рівнегаз» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заперечило доводи, наведені в касаційній скарзі, та зазначило, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалені рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, аргументи касаційної скарги не спростовують правильних за суттю висновків судів, фактично зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів у справі.

Щодо клопотання про розгляд справи за участю заявника

У касаційній скарзі заявник просить розгляд касаційної скарги здійснювати у судовому засіданні за його участю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Сторона позивача (який є відповідачем за зустріним позовом) реалізувала свої процесуальні права, які відповідають принципу змагальності на стадії касаційного перегляду справи, шляхом викладення своєї позиції у касаційній скарзі. Клопотання про розгляд справи судом касаційної інстанції за участю позивача не містить обґрунтувань того, які ще важливі для справи пояснення може надати заявник лише особисто в суді, окрім тих, які викладені письмово у касаційній скарзі.

Верховний Суд, враховуючи викладене, виходячи із повноважень суду касаційної інстанції, який не може встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, оцінивши характер спору та суть правового питання, яке підлягає вирішенню у розглядуваній справі, вважає, що у цій справі відсутні підстави для виклику заявника в судове засідання для надання особистих пояснень на стадії касаційного перегляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Ураховуючи викладене та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників справи для надання пояснень, Верховний Суд зробив висновок про невстановлення підстав для задоволення клопотання заявника.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2022 року справу № 571/1695/20 (провадження № 61-12865ск22) призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О.

Ухвалою від 28 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником цього будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим комітетом Рокитнівської селищної ради 27 грудня 2011 року.

Згідно з актом від 05 лютого 2020 року працівники АТ «Рівнегаз» в присутності власника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 склали акт про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, яке полягає у несанкціонованому відборі природного газу через неопломбований лічильник газу, що надає змогу демонтувати лічильник та безобліково споживати природний газ, використання газу без укладеного договору розподілу природного газу.

Листом від 12 лютого 2020 року № 33003.1-Сл-899-0220 ОСОБА_1 був повідомлений, що засідання комісії АТ «Рівнегаз» з розгляду акта від 05 лютого 2020 року № 2/2020 про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем відбудеться 10 березня 2020 року на 11:00 год, за адресою: вул. Івана Вишенського, 4, м. Рівне.

10 березня 2020 року на засіданні комісії АТ «Рівнегаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем акт від 05 лютого 2020 року № 2/2020 був розглянутий, ухвалено рішення про його задоволення та складено акт-розрахунок № 11 необлікованого об`єму природного газу на суму 194 487, 87 грн.

17 березня 2020 року акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу від 10 березня 2020 року № 11 та рахунок на оплату від 10 березня 2020 року направлено ОСОБА_1 рекомендованим листом № 330-Сл-1898-0320.

Право, що підлягає застосуванню до спірних відносин

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРС), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРС визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу. Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління (оператор ГРС);

Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.

Споживачем природного газу є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРС оператора ГРС, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема як сировини, а не для перепродажу.

Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРС взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРС, включаючи забезпечення оператором ГРС цілодобового їх доступу до ГРС для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРС та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРС.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРС, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРС та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРС у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРС для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРС (до ГРС якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу).

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРС з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРС, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРС.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРС та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРС, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем без укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633 634 641 642 Цивільного кодексу України за формою типового договору.

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРС та має подати до оператора ГРС письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

За визначенням термінів, які містяться у Кодексі ГРС, несанкціонованим газопроводом є самовільно під`єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу).

Несанкціонований споживач - це фізична, юридична особа або фізична особа- підприємець, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи або на об`єкті, який не підключений до ГРМ в установленому порядку, здійснює несанкціонований відбір природного газу.

Несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.

Самовільне під`єднання - це під`єднання несанкціонованого газопроводу та/або газових приладів чи пристроїв до газорозподільної системи, внутрішньобудинкової системи газопостачання або газових мереж внутрішнього газопостачання об`єкта споживача з порушенням встановленої законодавством процедури.

Пунктом 1 глави 2 розділу ІХ Кодексу ГРС встановлено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: наявність несанкціонованого газопроводу; несанкціоноване відновлення газоспоживання; несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) (комерційного вузла обліку газу (ВОГ), зокрема лічильника газу; несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Оператор газорозподільної системи при проведенні контрольного огляду вузла обліку має право оглядати комерційний вузол обліку газу та його складові на предмет відсутності ознак пошкодження ЗВТ, пошкодження пломб, несанкціонованого втручання в ЗВТ, несанкціонованого газопроводу та/або несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток Х цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Якщо несанкціонований газопровід проведений шляхом прихованих заходів або фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем, початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

У справі, яка переглядається, належними і допустимими доказами підтверджується факт несанкціонованого відбору природного газу через неопломбований лічильник газу, що надає можливість його демонтувати та безобліково споживати природний газ, а також, що таке споживання здійснювалося ОСОБА_1 без укладення договору розподілу природного газу.

Встановивши, що ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту 6 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, що полягає у несанкціонованому та необлікованому використанні природного газу споживачем без укладення договору розподілу природного газу через несанкціонований газопровід, і таке порушення встановлено та зафіксовано у встановленому законом порядку і спосіб, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 вартості необлікованого об`єму природного газу у розмірі 194 487, 87 грн, нарахованої оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що сама лише наявність технічно-проєктної документації, навіть за умови її погодження з оператором ГРС, не доводить того, що ОСОБА_1 споживав природний газ як санкціонований споживач, а також те, що саме оператором ГРС здійснено підключення до газорозподільної системи без дотримання положень Кодексу ГРС. Доказів, які підтверджують укладення будь-яких договорів з АТ «Рівнегаз» або з іншими суб`єктами господарювання, наділеними правами на будівництво газопостачальних мереж, під час розгляду справи ОСОБА_1 не надав. Також не надані докази звернення ОСОБА_1 із метою укладення договору розподілу, запуску в експлуатацію, пуску газу.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не заперечував факт споживання ним газу, проте він був не згодний із розміром нарахованого АТ «Рівнегаз» об`єму природного газу, зазначаючи, що таке нарахування потрібно проводити за період не більше ніж за 6 місяців з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки).

Такі доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки нарахування об`єму природного газу за період із лютого 2018 року до січня 2020 року здійснило АТ «Рівнегаз» відповідно до пункту 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС. За змістом наведених вимог, якщо несанкціонований газопровід проведений фізичною особою, яка є несанкціонованим споживачем (особа, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи, здійснює несанкціонований відбір природного газу), початок періоду, за який визначається об`єм необлікованого природного газу, визначається з дня набуття споживачем (фізичною особою) права власності/користування на житлові (підсобні) приміщення, але не більше двох років, що передували дню виявлення порушення.

Вартість необлікованого об`єму природного газу, сформованого в акті-розрахунку від 10 березня 2020 року № А11, здійснено АТ «Рівнегаз» з урахуванням визначених об`ємів природного газу та відповідно зміни граничних обсягів в опалювальний та неопалювальний період.

Правильність розрахованої вартості необлікованого об`єму природного газу, зазначеної в акті-розрахунку від 10 березня 2020 року № 11, ОСОБА_1 не спростував.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не врахував подані ОСОБА_1 пояснення з розрахунком (контррозрахунком) необлікованого об`єму природного газу (а. с. 158-165), оскільки такі пояснення надані з порушенням строків, визначених частиною першою статті 364 ЦПК України, а наведений розрахунок (контррозрахунок) необлікованого об`єму природного газу за своєю суттю є новим доказом, проте ОСОБА_1 на порушення вимог частини третьої статті 367 ЦПК України не надав доказів неможливості подання його до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування положень пункту 1, 2 Глави 3 Розділу ХІ КГС за виявлені та зафіксовані в акті (затверджені комісією) порушення; щодо питання застосування положень додатку № 15 «Граничні об`єми споживання природного газу населення у разі порушення вимог Кодексу газорозподільних систем» до КГС щодо застосування граничних об`ємів споживання газу за типом та комбінацією обладнання при виявленні порушення; щодо питання застосування положень примітки 2 додатку № 15 «Граничні об`єми споживання природного газу населення у разі порушення вимог Кодексу газорозподільних систем» до КГС щодо застосування граничних об`ємів споживання газу в неопалювальний період.

Верховний Суд відхиляє такі доводи касаційної скарги, оскільки у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 571/1700/20 (провадження № 61-8868св22) Верховний Суд сформулював висновки щодо правильного застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, й висновки судів у цій справі відповідають згаданим позиції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного щодо суті вимог, законного та обґрунтованого судового рішення, дали відповіді на усі аргументи позивача та відповідача, які мають юридично важливе значення. Порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та на законність судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Підстави для нового розподілу судових витрат не встановлені.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні за його участі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак