Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 647/1460/17

провадження № 61- 8944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Мартєв С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І.М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне підприємство «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів:Майданіка В. В.,

КутурлановоїО.В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (далі - ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», у якому просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 23 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (далі - ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт»), сторону якого замінено на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», зареєстрований

23 вересня 2008 року у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК.

Позовна заява мотивована тим, що вона успадкувала земельну ділянку площею площею 9,8 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташованої на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, та передана у строкове платне користування ПСП «Мрія» на підставі договору оренди землі від 01 січня 2011 року, укладеного між спадкодавцем

ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт».

Договором від 09 вересня 2015 року замінено сторону орендаря з

ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» на ПП «ЮТС- АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та поновлено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Указувала, що за умовами договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору.

У червні 2017 року позивач зверталась до відповідача з вимогою про розірвання договору оренди на підставі його пункту 40 договору оренди, однак вимога залишена без задоволення.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 15 серпня 2017 року у складі судді Кириленко М.О. позов був задоволений.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 23 вересня 2008 року, зареєстрований у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що в державному реєстрі земель вчинено запис.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно пункту 40 договору оренди земельної ділянки перехід права власності на землю до іншої особи, є підставою для розірвання договору. Місцевий суд зазначив, що вказані положення узгоджуються з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» та нормами ЦК України.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року, ОСОБА_1просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що апеляційний суд не у повній мірі встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами та не врахував, що умовами договору оренди земельної ділянки передбачено розірвання такого договору на вимогу нового власника земельної ділянки.

24 квітня 2018 року на адресу суду надійшов відзив ПП «ЮТС- АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» на касаційну скаргу.

Відзив аргументовано тим, що у пункті 37 договору оренди земельної ділянки від 23 вересня 2008 року сторони погодили умови, за яких дія даного договору припиняється. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (пункт 39). Дія пункту 40 договору, на який посилається позивач, може бути застосовано в разі зміни власника землі лише на підставі договору купівлі-продажу. За процедурою спадкування відбувається лише заміна орендодавця за зобов'язанням.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд установив, що 23 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та

ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_4 передав належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 9,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, строком на 10 років. Даний договір зареєстровано в установленому законом порядку.

Згідно договору про заміну сторони у договорі оренди від 09 вересня

2015 року замінено сторону орендаря - з ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» на ПП «ЮТС- АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та поновлено строк дії договору

до 31 грудня 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12 жовтня

2016 року ОСОБА_1 є власником спірної земельної ділянки.

Заявою від 09 червня 2017 року ОСОБА_1, як новий власник спірної земельної ділянки, повідомила орендаря ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» про офіційне набуття нею права власності на спірну земельну ділянку та просила припинити її використання та повернути їй. Даний лист залишився без реагування орендарем, останній продовжує використовувати дану земельну ділянку в своїх інтересах.

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні даних правовідносин, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті 40 договору оренди землі сторони погодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

За змістом статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Апеляційний суд не врахував, що позивач, як новий власник земельної ділянки скористалася своїм правом на розірвання договору оренди, передбаченим пунктом 28 договору, а посилання суду на витрати, понесені відповідачем, та неможливість розірвання договору у односторонньому порядку, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилися положення статті 627 ЦК України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановивши, що ОСОБА_1 набула права власності на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку, як новий власник спірної земельної ділянки не бажає продовжувати дію договору оренди землі, укладеного з попереднім власником, а умовами договору оренди землі передбачено його розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про припинення оспорюваного договору оренди шляхом його розірвання за заявою нового власника - позивача у справі.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Разом із тим, ураховуючи задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, з ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 768 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року скасувати, рішення Бериславського районного суду Херсонської області

від 15 серпня 2017 рокузалишити в силі.

Стягнути з приватне підприємство «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 768 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик