Історія справи

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 2-3674/11

провадження № 61-43645св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

представник заявника - Рябошапка ОринаІгорівна,

заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Санікової О. С., Канурної О. Д., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі -

ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня

2018 року в задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2018 року апеляційне провадження у справі за заявою ПАТ «Дельта Банк» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, за апеляційною скаргою

ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 травня 2018 року закрито.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 04 липня 2018 року, виходив із того, що ухвала суду першої інстанції не підлягає апеляційному оскарженню, а тому апеляційне провадження відкрито помилково.

У серпні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк підлягають оскарженню в апеляційному порядку на підставі частини першої статті 353 ЦПК України.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, після їх перегляду в апеляційному суді (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі № 337/5253/13-ц дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не підлягають касаційному оскарженню.

Отже, посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 61-10084сво18 є помилковим, оскільки стаття 389 ЦПК України є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень у суді касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, апеляційний суд, закриваючи провадження у справі,вимоги пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2018 року скасувати, та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.М. Коротун

В.І. Крат

В.П. Курило