Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №199/9480/16

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 199/9480/16-ц

провадження № 61-34694св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

представники відповідача: Сидоренко Альона Сергіївна, Гудейчук Ігор Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Руденко В. В. від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю. від 11 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), який уточнив в ході розгляду справи, та остаточно просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування відсотків за період з березня 2008 по березень 2009 року не у відповідності до додатку № 1 до кредитною договору та зобов'язати банк здійснити перерахунок платежів по відсоткам за період з березня 2008 по березень 2009 року у відповідності до додатку № 1 до кредитного договору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 лютого 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», було укладено кредитний договір № 774464/ФЛ, відповідно до умов якого він отримав кредит в сумі 151 150,32 доларів США зі сплатою 12,89 % річних строком до 10 лютого 2028 року. Також між сторонами погоджено графік погашення кредиту.

Посилаючись на те, що у 2016 році ним було з'ясовано, що банк нараховував відсотки за користування кредитом всупереч додатку № 1 до цього договору (графіку погашення), а саме у завищеному розмірі, тобто штучно створював заборгованість за кредитним договором нараховуючи неправомірно великі відсотки, чим порушував умови кредитного договору та графіку платежів до нього, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що спір між сторонами в частині правильності нарахування відсотків повинен розглядатись при розгляді вимог банку до позивача щодо сплати цих нарахованих відсотків, а саме по собі нарахування відсотків за кредитом, які на думку позивача суперечать умовам договору, не є порушенням його законних прав, свобод та інтересів. Посилання позивача на порушення кредитором положень Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 15 травня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач уклав кредитний договір, засвідчивши своїм підписом ознайомлення з його умовами, певний час виконував зобов'язання за договором та своєчасно сплачував мінімально необхідні платежі і ніяких заперечень не заявляв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу №199/9480/16-ц з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 грудня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено обставини справи та не враховано, що позивачем не оспорюється погоджений сторонами графік погашення кредиту, а зазначається про невідповідність нарахованих банком відсотків за користування кредитом цьому графіку, у зв'язку із чим банком порушені основні засади цивільного законодавства щодо обов'язковості умов договору.

Відзив відповідача на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 21 лютого 2008 року між ОСОБА_1. та ПАТ «КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 774464/ФЛ, згідно з яким банк надав позивачу кредит в сумі 151 150,32 доларів США зі сплатою 12,89 % річних строком до 10 лютого 2028 року.

Відповідно до пункту 3.3.3 цього договору позичальник вносить чергові платежі по кредиту згідно з графіком погашення наданому в додатку №1 до кредитного договору.

Укладаючи вказаний вище кредитний договір сторони погодили також і додаток №1 до нього, а саме графік погашення кредиту, що підтверджується їх підписами.

Обґрунтовуючи уточнені позовні вимоги, позивач посилався на те, що наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, зокрема графіку погашення кредиту та квитанціям по сплаті кредиту, а саме банком за період з березня 2008 року по березень 2009 року нараховувалися завищені відсотки, у зв'язку з чим він просив зобов'язати банк здійснити перерахунок платежів по відсоткам за вказаний період.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимогами статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом положень частини першої статті 651 та частини третьої статті 653 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що зі змісту оспорюваного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.У договорі вказана сума кредиту, строк дії договору, річна відсоткова ставка, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків.

З вказаного вище додатку №1 до кредитного договору вбачається, що відсоткова ставка по кредиту становить 12,89%.

Позивач сплачував мінімально необхідні платежі в строки передбачені кредитним договором та ніяких заперечень та непорозумінь щодо відсоткової ставки за кредитним договором у нього не виникало.

Доказів підвищення відсоткової ставки банком матеріали справи не містять.

При цьому з наданого позивачем на підтвердження позовних вимог розрахунку заборгованості також вбачається, що йому нараховувалися відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою 12,89 % річних.

З огляду на вказане судами правильно відхилено доводи позивача стосовно невідповідності наданого банком розрахунку заборгованості умовам укладеного між сторонами договору; при цьому вказані обставини можуть бути предметом перевірки при розгляді вимог банку до позивача щодо сплати цих нарахованих відсотків, а саме по собі нарахування відсотків за кредитом не є порушенням законних прав, свобод та інтересів позивача.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого про відсутність правових підстав для задоволення позову, визнання неправомірними дій банку щодо нарахування відсотків за період з березня 2008 по березень 2009 року не у відповідності до додатку №1 до кредитного договору та зобов'язання його здійснити перерахунок.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Частиною першою статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:Н. О. Антоненко В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило