Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.01.2018 року у справі №279/11265/15

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 279/11265/15

провадження № 61-1024 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - приватне акціонерного товариства «Трубний завод «Трубосталь»,

третя особа - управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Снігір В. М. від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Якухна О. М., Павицької Т. М. від 25 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 пред'явив позов до приватногоо акціонерного товариства «Трубний завод «Трубосталь» (далі - ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь») та, збільшивши свої позовні вимоги, просив визнати дії відповідача такими, що порушують норми КЗпП України та стягнути з відповідача заборгованість по індексації за листопад та грудень 2014 року в сумі 572 грн 46 коп., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 1 799 грн 43 коп., заборгованість по індексації за листопад 2015 року в сумі 415 грн 09 коп. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що наказом від 18 січня 2012 року № 72 він був зарахований на посаду інженера-електронника цеху № 1 ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь».

У порушення норм трудового законодавства та умов колективного договору за час його роботи відповідачем не була проведена індексація його заробітної плати.

ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь» у поданих в листопаді 2015 року запереченнях на позов ОСОБА_1 вказувало, що індексацію заробітної плати позивачу було нараховано відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення заробітної плати та заборгованості по її індексації, є необґрунтованими, а їх розмір не підтверджено належними доказами; крім того спростовані відповідачем у справі під час її розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 25 лютого 2016 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повного об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, воно в повній мірі відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги щодо невірного порядку обчислення сум індексації у наданих відповідачем документах його правильність не спростовують, оскільки такий розрахунок було перевірено у судовому порядку за участю сторін.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 лютого 2016 року та вирішити питання по суті.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами під час розгляду справи неправильно застосовано положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII щодо наявності підстав нарахування та виплати йому відповідачем індексації за листопад та грудень 2014 року, а також індексації за листопад 2015 року, та, у зв'язку з цим - виплати компенсації втрати частини грошових доходів, в результаті чого дійшли помилкового висновку про недоведеність позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

17 травня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь», третя особа - управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-7111 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 грудня 2017 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, а дослідивши надані відповідачем письмові докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявлених сум, оскільки такі вже були виплачені ОСОБА_1 товариством.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина п'ята Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Пунктом 1.1. Порядку № 1078 передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 06 березня 2003 року (дати опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Положеннями статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків їх виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог статтей 2, 3 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (1 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати та додаткової. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпункту 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5. Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Рішенням Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначено, що положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Вирішуючи спір, судами встановлено, що відповідно до наказу № 72 від 18 січня 2012 року ОСОБА_1 працює інженером-електронщиком цеху № 1 ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь».

Також встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема розрахунком індексації заробітної плати ОСОБА_1 за 2013-2015 роки, даними довідки про нараховану заробітну плату та індексацію по формі додатку 4 до Порядку № 1078, та розрахунковими листами ОСОБА_1 (а. с. 20-32), що відповідач ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь» виплачував йому індексацію заробітної плати, у відповідності до положень статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Починаючи з квітня 2014 року по грудень 2014 року, з квітня 2015 року по вересень 2015 року та за листопад 2015 року позивачеві нараховувалась індексація, внаслідок чого за вказаний період відсутня заборгованість з індексації та компенсації. Розрахунок, проведений ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь» по індексації заробітної плати ОСОБА_1, перевірено судами і визнано таким, що відповідає вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

ПрАТ «Трубний завод «Трубосталь», надаючи розрахунок про нарахування індексації за період з квітня 2014 року по грудень 2014 року, з квітня 2015 року по вересень 2015 року та за листопад 2015 року, зазначено про нарахування індексації та компенсації, а також надано відомості та докази про їх фактичну виплату позивачу ОСОБА_1

Апеляційним судом встановлено, що в листопаді 2014 року позивачу, з урахуванням визначеної величини приросту індексу споживчих цін для суми індексації у розмірі 16,6 %, нараховано індексацію у розмірі 134 грн 46 коп., яку було виплачено відповідачем 5 грудня 2014 року. При цьому враховано перебування позивача у відпустці у листопаді 2014 року протягом 12 днів. У грудні 2014 року розмір індексації, із розрахунку величини приросту індексу споживчих цін для суми індексації 19,4 %, нараховано у сумі 236 грн 29 коп. та виплачено 06 січня 2015 року (а. с. 20, 27).

Визначаючи суму індексації у листопаді 2015 року, відповідач виходив з того, що наростаючий індекс за період червень-вересень становив 100,9 %, що менше порогу 101 %, а тому відповідно величина приросту за листопад залишилась незмінною - 35,9 %. Враховуючи перебування у листопаді 2015 року позивача у відпустці протягом 22 днів, сума індексації була визначена відповідно до положень пункту 4 Порядку № 1078, за змістом якого передбачено, що у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованого часу. На підставі викладеного, індексація позивачу за листопад 2015 року нарахована у сумі 96 грн 15 коп (а. с. 63-65).

Оскільки виплата заробітної плати, в тому числі індексації, ОСОБА_1 проводилась вчасно, підстав для нарахування компенсації, як похідної позовної вимоги, судами не встановлено.

Зазначені вище обставини, які встановлено та підтверджено належними доказами в суді першої інстанції, знайшли своє підтвердження і під час апеляційного перегляду справи, також вони доповнені апеляційним судом відповідними розрахунками.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини, щодо яких виник спір, врахувавши зміст вимог і заперечень сторін та належно оцінивши докази, обґрунтовано виходили із того, що позивач не довів наявність обставин щодо неналежного виконання роботодавцем обов'язку по здійсненню індексації заробітної плати за листопад та грудень 2014 року в сумі 572 грн 46 коп., та, відповідно, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 1799 грн 43 коп., а також заборгованості по індексації за листопада 2015 року в сумі 415 грн 09 коп.

Доводи заявника стосовно невиплати йому заявлених у позові сум не знайшли свого документального підтвердження, натомість спростовуються наданою відповідачем бухгалтерською документацією, що була предметом оцінки судами попередніх інстанцій.

Беручи до уваги зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій визначилися із характером спірних правовідносин учасників справи, встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а тому дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав, вказаних у рішеннях.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, фактично зводяться до незгоди позивача з наведеним судом розрахунком та переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини першої статті 415 Цивільного процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк