Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.11.2019 року у справі №569/11053/18

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 569/11053/18

провадження № 61-19726св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яка підписана представником Марковичем Юрієм Володимировичем, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2019 року у складі судді: Олексюка А. В., та постанову Волинського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Державний ощадний банк України", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із спадкоємця.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір № 10813 про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування за кредитною схемою (для пенсіонерів по програмі "Арсенал" з кредитною лінією на умовах "Арсенал+").

06 липня 2011 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір № 10813/1 про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування за кредитною схемою (для пенсіонерів по програмі "Арсенал" з кредитною лінією на умовах "Арсенал+"), якому після переходу банку на нову процесингову систему автоматично було присвоєно № 25234.

05 червня 2013 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір №1 до договору №25234 про відкриття фізичній особі карткового рахунку для платіжної картки та здійснення розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою.

Відповідно до умов договору банк на підставі поданих клієнтом документів відкриває клієнту рахунок за тарифним пакетом "Пенсійний" (у т. ч. "Арсенал"): поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні України із видачею платіжної картки типу MasterCard Debit Standart та ПІН конверт до неї, на яку було встановлено кредит у сумі 10000,00 грн. зі строком дії кредиту на відповідний період дії платіжної катки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 25% річних, що сплачуються щомісячно. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом встановлена 35% річних.

У зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 (позичальником) умов договору банк 17 листопада 2017 року звернувся до суду із позовом про стягнення боргу, однак ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2017 (справа № 569/17628/17) було відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю боржника-позичальника та роз'яснено банку право звернутися до спадкоємців останнього у порядку, передбаченому статті 1281 ЦК України.

Листами від 02 січня 2018 року банк звернувся до Першої та Другої Рівненської державної нотаріальної контори з проханням повідомити інформацію щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2, на які Другою Рівненською держнотконторою повідомлено, що ними спадкова справа не заводилася, а Перша Рівненська держнотконтора відмовила у запиті, оскільки банком не було надано документів, що підтверджують факт смерті особи - свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 126285216 від 04 червня 2018 року банку стало відомо, що 1/3 частки квартири, у якій був зареєстрований позичальник та яка йому належала, успадкував ОСОБА_1, який є правонаступником прав та обов'язків померлого ОСОБА_2, у тому числі й тих, що виникли на підставі кредитного договору.

Банк звернувся до Першої Рівненської державної нотаріальної контори із заявою №
115.20-07/53200 від 08 червня 2018 року про включення вимог кредитора до складу спадкового майна. У зв'язку із невиконанням умов договору існує заборгованість.

Банк просив стягнути із ОСОБА_1, як спадкоємця ОСОБА_2, заборгованість в розмірі 14 723,31 грн, з яких:

9 999,80 грн - заборгованість за кредитом;

2903,69 грн - залишок прострочених, нарахованих відсотків;

1166,40 грн - пеня за несплату відсотків;

121,95 грн - 3% за несплату відсотків;

527,47 грн - загальна сума втрат банку від інфляцій за несплату відсотків;

4,00 грн - сума комісійної винагороди;

витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, в задоволенні позову АТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із спадкоємця відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у 08 червня 2016 року ОСОБА_4 повідомлено банк про смерть позичальника ОСОБА_2, у зв'язку з чим просив вжити усіх належних заходів з метою повної сплати заборгованості, та до заяви було додано відповідні документи, зокрема і свідоцтво про смерть ОСОБА_2. Отже, кредитору інформація про смерть позичальника та відкриття спадщини після його смерті стала відома ще 08 червня 2016 року, про що банку було надано свідоцтво про смерть, проте вимог про стягнення заборгованості до спадкоємців, які прийняли спадщину, у встановлений строк пред'явлено не було. В суд з цим позовом позивач звернувся лише 13 червня 2018 року.

При відхиленні доводів апеляційної скарги апеляційний суд вказав, що один із спадкоємців ОСОБА_2 - його син ОСОБА_4 виконав свій обов'язок, передбачений частиною 1 статті 1281 ЦК України (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) та повідомив позивача відповідною заявою від 08 червня 2016 про смерть батька як боржника банку, до якої приєднав копію свідоцтва про його смерть (а. с. 92,133). Оскільки банк пропустив встановлений законом шестимісячний строк від дня, коли він дізнався про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, то відповідно до частини 4 статті 1281 ЦК України банк позбавляється права вимоги. Посилання банку в апеляційній скарзі на ту обставину, що судом не було перевірено достовірність належним чином не завіреної заяви від 08 червня 2016 року відхилені апеляційним судом, оскільки оригінал цієї заяви знаходиться у самого позивача, який не спростував належними та допустимими доказами її достовірність. З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що банку, як кредитору, стало відомо про смерть ОСОБА_2, як боржника банку, саме 08 червня 2016 року, а не з ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2017 року (справа № 569/17628/17) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом банку до ОСОБА_2

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року АТ "Державний ощадний банк України" засобами поштового зв'язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_5, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому посилався на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відмова у позові для АТ "Ощадбанк" судом першої інстанції мотивована пропуском строку пред'явлення вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину у строки встановлені статті 1281 ЦК України, відповідно позивач позбавляється права вимоги. Із пропуском строку пред'явлення вимоги до спадкоємців погодитись не можна, оскільки згідно із статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Про смерть позичальника Банку стало відомо лише після отримання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2017 року у справі № 569/17628/17 про відмову відкритті провадження по справі за позовом до Позичальника, яка була отримана 18 грудня 2017 року ( № 3346), отже шестимісячний строк на пред'явлення вимог до спадкоємця триває до 18 червня 2018 року, а тому позовна заява до спадкоємця подана у встановлений законом строк. Крім того, постановою Волинського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року помилково встановлено, що судом першої інстанції перевірено достовірність належним чином не завіреної заяви від 08 червня 2016 року. Апеляційний суд з порушенням процесуальних норм розглянув справу, оскільки визнав неповажними причини неявки представника позивача 26 вересня 2019 року.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що між банком та ОСОБА_2 було укладено договори про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування за кредитною схемою (для пенсіонерів по програмі "Арсенал" з кредитною лінією на умовах "Арсенал+") та додаткові договори до них, яким було присвоєно номер 25234, відповідно до умов яких банк відкрив ОСОБА_2 рахунок за тарифним пакетом "Пенсійний" (у т. ч. "Арсенал"): поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні України із видачею платіжної картки типу MasterCard Debit Standart та ПІН конверт до неї, на яку було встановлено кредит у сумі 10000,00 грн. зі строком дії кредиту на відповідний період дії платіжної катки. Процентна ставка за кредитом є фіксованою і складає 25% річних, що сплачуються щомісячно. Процентна ставка за несанкціонованим овердрафтом встановлена 35 % річних.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

10 лютого 2017 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2.

Інший спадкоємець, син ОСОБА_2, ОСОБА_4 відмовився від прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1281 ЦК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що "спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього. Кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою".

Суди встановили, що один із спадкоємців ОСОБА_2 - його син ОСОБА_4 виконав свій обов'язок, передбачений частиною 1 статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та повідомив банк відповідною заявою від 08 червня 2016 року про смерть ОСОБА_2, як боржника банку, до якої приєднав копію свідоцтва про його смерть.

В суд з цим позовом банк звернувся лише 13 червня 2018 року.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженої постанови суду апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд з порушенням процесуальних норм розглянув справу, оскільки визнав неповажними причини неявки представника позивача 26 вересня 2019 року, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Аналіз матеріалів справи свідчить, що апеляційний суд протокольною ухвалою відмовив у відкладенні розгляду апеляційної скарги (а. с. 147). В оскарженій постанові апеляційний суд вказав, що апеляційний суд визнав неповажними причини неявки представника позивача - адвоката Марковича Ю. В., зазначені ним у письмовому клопотанні, яке надійшло до суду 25 вересня 2019 року, а саме призначення у цей же день 26 вересня 2019 на 12 годину у Березнівському районному суді Рівненської області іншої справи за позовом банку, що унеможливлює участь представника в засіданні Волинського апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яка підписана представником Марковичем Юрієм Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков