Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.12.2019 року у справі №2-8493/2007

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2-8493/2007

провадження № 61-14887св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - Мале підприємство "КВИ",

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Заїкіна А. П., Калараш А. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Малого підприємства "КВИ" (далі - МП "КВИ") про визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ними із залученням спеціалістів,

з дотриманням будівельних норм і правил з письмового дозволу МП "КВИ" проведено реконструкцію та добудову нежилих будівель по АДРЕСА_1.

Позивачі зазначали, що вони несуть витрати, пов'язані з утриманням реконструйованих та побудованих нежилих будівель, володіють та користуються зазначеним нерухомим майном відповідно до його функціонального призначення.

З урахуванням викладеного, позивачі просили суд визнати за ними у рівних частках по Ѕ частки право приватної власності на нежитлові споруди які складаються із: першого поверху літ. "А1": 1 - коридор, площею 6,8 кв. м,

2 - кабінет, площею 6,2 кв. м, 3 - побутова, площею 13,9 кв. м, 4 - склад, площею 10,9 кв. м, 5 - цех, площею 151,2 кв. м, 6 - цех, площею 206,1 кв. м,

сл. щитова, площею 2,7 кв. м, 8 - котельня, площею 7,0 кв. м, умивальня, площею 3,4 кв. м, 10 - комора, площею 1,3 кв. м, 11 - туалет, площею 1,3 кв. м, всього по літ. "А " - 410,8 кв. м; літ "Б1": 1 - вентиляторна, площею 14,5 кв. м,

літ. "В1 ": 1 - сушильня, площею 17,9 кв. м; літ "Г1": 1 - склад, площею 20,9 кв. м; літ "Л1 ": 1 - склад, площею 47,7 кв. м; літ. "М1": 1 - склад, площею 5,1 кв. м;

літ. "Д1": 1 - склад, площею 119,3 кв. м, 2 - склад, площею 23,8 кв. м, 3 - склад, площею 19,4 кв. м, 4 - склад, площею 15,8 кв. м, 5 - склад, площею 74,4 кв. м,

6 - склад, площею 82,9 кв. м, 7 - склад, площею 141,3 кв. м, всього по

літ. "Д " - 476,9 кв. м; літ. "Е1": 1 - прохідна, площею 3,8 кв. м, 2 - кладова, площею 5,0 кв. м, всього по літ. "Е " - 8,8 кв. м; літ. "З1": 1 - приймальня, площею 20,9 кв. м, 2 - умивальня, площею 1,6 кв. м, 3 - туалет, площею 2,0 кв. м,

4 - кабінет, площею 12,6 кв. м, всього по першому поверху - 37,1 кв. м, другий поверх: літ "З1": 5 - коридор, площею 10,4 кв. м, 6 - кабінет, площею 16,6 кв. м,

7 - кабінет, площею 10,4 кв. м, всього по другому поверху - 37,4 кв. м. Всього по літ. "З " - 74,5 кв. м. ; літ. "І1 ": 1 - склад, площею 66,7 кв. м; літ. "К1": 1 - склад, площею 99,8 кв. м, загальною площею 1 243,6 кв. м, по

АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках по Ѕ частки право приватної власності на зазначені нежитлові споруди по

АДРЕСА_1.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2007 року не порушено право

ОСОБА_3 на спірні нежитлові об'єкти, оскільки вона не лише в порядку статті 60 СК України набула на них право власності, а й надала згоду на їх відчуження.

Аргументи учасників справи

У грудні 2016 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що рішенням суду першої інстанції її права не порушені, мав закрити апеляційне провадження. Оскільки апеляційний суд таке рішення не прийняв, він мав розглянути її апеляційну скаргу по суті.

У червні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування немає.

Рух справи

УхвалоюВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 17 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження

в цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд встановив, що предметом спору у цій справі є майно, яке набуте на праві часткової власності ОСОБА_2, який є чоловіком ОСОБА_3, та ОСОБА_1 на підставі оскарженого рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2007 року.

При цьому, 24 липня 2008 року ОСОБА_3 підписала у нотаріальній конторі заяву, котрою вона погодилась на відчуження спірних нежитлових будівель, що розташовані по АДРЕСА_1, як набутих за оскарженим рішенням суду в період шлюбу за спільні кошти та стверджувала, що договір купівлі-продажу укладається її чоловіком в інтересах їх сім'ї на умовах, які вони вважають вигідними і укладання цього договору відповідає їх дійсному та вільному волевиявленню.

Відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу від 29 липня 2008 року

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засвідчили, що нежилі будівлі, які є предметом цього договору, набуті ними та їх дружинами: ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у спільну власність подружжя під час зареєстрованого шлюбу, які надали згоду на їх продаж за 18
000,00 грн, та одночасно підтвердили факт повного розрахунку.

Ці обставини також встановлені рішенням апеляційного суду від 23 лютого

2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, МП "КВИ" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, яким їй відмовлено у задоволені позову.

Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених ЦПК України (стаття 13 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення).

За правилами частини 1 статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

ОСОБА_3 вважаючи, що її права рішенням Малиновського районного суду

м. Одеси від 21 грудня 2007 рокупорушено, оскаржила його в апеляційному порядку.

Оскаржуваною ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 грудня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2007 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що права та інтереси ОСОБА_3 оскаржуваним судовим рішенням не порушені, оскільки ОСОБА_3 на спірні нежитлові об'єкти в порядку статті 60 СК України набула право власності та надала згоду на їх відчуження.

Разом з тим, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого судового рішення) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Проте апеляційний суд не звернув уваги на вказані вимоги процесуального законодавства, розглянувши справу в апеляційному порядку по суті за апеляційною скаргою ОСОБА_3, за відсутності даних про вирішення судом першої інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року скасувати.

Справу № 2-8493/2007 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук