Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.01.2020 року у справі №482/1398/19

Постанова

Іменем України

22 травня 2020 року

м. Київ

справа № 482/1398/19

провадження № 61-1378св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Прокопчук Л. М., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову та рішень судів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») та Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» (далі - ТОВ «АТ Сервіс») про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02 квітня 2019 року між ним та ТОВ «Авто Просто» укладений договір № 801887 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групах (далі - договір фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887), предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему «Автофонд». Договір укладений шляхом підписання сторонами договору та Додатку № 1, Додатку № 2, які є невід`ємною частиною договору. Відповідно до умов Додатку 1 до договору № 801887 метою його укладення є отримання автомобіля марки/моделі «Lada X-Ray» вартістю 354 900,00 грн.

Того ж дня, між ним та ТОВ «АТ Сервіс» укладений договір доручення, відповідно до умов якого довіритель уповноважив повіреного сплатити від імені і за рахунок довірителя винагороду ТОВ «Авто Просто» у сумі 17 035,20 грн за надані послуги адміністрування.

На виконання умов договорів він сплатив 52 399,57 грн на рахунок ТОВ «Авто Просто» та 17 035,20 грн ТОВ «АТ Сервіс», які останнім перераховані до того ж ТОВ «Авто Просто», проте автомобіль він не отримав.

Позивач зазначав, що договір фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного договору, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію статей 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки вказаним Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача. При умові належного роз`яснення йому усіх умов та наслідків оспорюваного договору, він не погодився б на його укладення. При укладенні оспорюваного правочину сторонами не встановлений строк, після якого договір припиняє свою дію, не встановлено строків (термінів) отримання автомобіля та не визначено ціну автомобіля.

Вказував на те, що умовами договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 встановлено жорсткі обов`язки споживача (позивача), тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом відповідача, оскільки останній не несе будь-якої відповідальності за невиконання умов договору. Так, у випадку розірвання договору за ініціативою учасника йому повертаються лише періодичні платежі, сплачені за договором, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 періодичних платежів, розрахованих відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на дату повернення. Тобто не підлягають поверненню вступний внесок, внески в оплату послуг. Несправедливими є, зокрема, умови договору про визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що погоджена на момент укладення договору.

Здійснення відповідачем нечесної підприємницької практики полягає в тому, що під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Позивач наголошував на відсутності законності у діяльності ТОВ «Авто Просто», відсутності згоди з умовами правочину, яка мала б мотивувати волевиявлення особи на його укладення. Вважав, що оспорюваний договір укладено під впливом обману.

Посилаючись на те, що договір про надання фінансової послуги не відповідає вимогам чинного законодавства України, грубо порушує його права як споживача, позивач просив визнати недійсним з моменту укладення договір фінансових послуг від 02 квітня 2019 року №801887 із Додатком № 1, Додатком № 2, укладений між ним та ТОВ «Авто Просто» та стягнути з ТОВ «Авто Просто» на його користь грошові кошти у розмірі 52 399,57 грн, а також визнати недійсним з моменту укладення договір доручення від 02 квітня 2019 року № 801887, укладений між ним та ТОВ «АТ Сервіс» та стягнути з останнього на його користь грошові кошти в розмірі 17 035,20 грн.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто». Визнано недійсним договір доручення від 02 квітня 2019 року № 801887, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс». Стягнуто із ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 52 399,57 грн. Стягнуто із ТОВ «АТ Сервіс» на користь ОСОБА_1 17 035,20 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що умови оспорюваного договору є несправедливими та цей правочин здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману. Договір доручення є недійсним як похідний від договору, що визнаний судом недійсним.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційні скарги ТОВ «Авто Просто» та ТОВ «АТ Сервіс» задоволено.Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 04 жовтня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у діяльності ТОВ «Авто Просто» під час укладення оспорюваного правочину ознак нечесної підприємницької практики, які б свідчили про несправедливість умов договору, зокрема не доведено, що його умовами порушується принцип добросовісності, вони призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін і завдають шкоди споживачеві.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при укладанні оспорюваного договору, відповідач допустивши нечесну підприємницьку практику, не надав необхідну, доступну та достовірну інформацію про предмет угоди та строки її виконання, у договорі використовуються неконкретизовані поняття (підміна понять) внаслідок чого позивача введено в оману щодо поняття товару, умов отримання, строків отримання бажаного автомобіля, чим порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». В укладеному договорі не визначено строків отримання учасником автомобіля, строку, після якого договір припиняє свою дію, передбачено можливість відповідача збільшувати ціну товару порівняно з тією, що погоджена сторонами на момент укладення договору. Крім того, умовами правочину встановлено жорсткі обов`язки споживача (позивача), тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (відповідача), оскільки останній не несе будь-якої відповідальності за невиконання умов договору. Умови оспорюваного договору є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкодуспоживачу.

У лютому 2020 року від ТОВ «АТ Сервіс» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , уякому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У лютому 2020 року від ТОВ «Авто Просто» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , уякому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Заявник зазначає, що практика розгляду судами справ у аналогічних правовідносинах є сталою: діяльність ТОВ «Авто Просто» здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України, положення договорів про надання фінансових послуг не порушують законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

02 квітня 2019 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 укладений договір фінансових послуг № 801887 із Додатками № 1, 2, які є невід`ємними частинами договору.

Предметом договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобілів учасниками через систему придбання у групах «Автофонд», спрямованих на придбання автомобіля марки «Lada» модель «X-Ray» вартістю 354 900,00 грн.

Відповідно до Додатків № 1, 2 до договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 сторони погодили, що учасник системи сплачує: винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до Системи Автофонд та формуванням групи у % + ПДВ - 17 035,20 грн; періодичний платіж - 0,8333 %; щомісячну винагороду - 0,415 % + ПДВ; винагороду за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику - 3 % + ПДВ.

02 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс» укладений договір доручення № 801887, предметом якого є зобов`язання сплатити повіреним - ТОВ «АТ Сервіс») винагороду ТОВ «Авто Просто» у сумі 17 035,20 грн за рахунок довірителя - ОСОБА_1 .

Згідно з визначеннями, що містяться у договорі фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887, поточна ціна автомобіля - ціна автомобіля, яка встановлюється постачальником кожного місяця в останній робочий день місяця та є основою для розрахунку грошового розміру періодичних платежів та винагороди товариства, передбачених договором. Поточна ціна автомобіля може змінюватися протягом строку дії договору про адміністрування, що відповідно зумовлює зміну грошового розміру несплачених періодичних платежів та винагороди товариства.

Пунктом 2.1 статті 2 розділу 2 договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 встановлено, що поточна ціна автомобіля є критерієм-основою для розрахунку розміру періодичних платежів, винагороди товариства, та інших платежів, передбачених договором, протягом всього строку існування групи, та повідомляється Авто Просто постачальником щонайменше щомісяця.

За положеннями пункту 2.5 статті 2 розділу 2 договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 періодичні платежі та щомісячна винагорода, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля дійсної у місяці, в якому здійснювалась оплата, зараховуються як відсоток від поточної ціни автомобіля, та не підлягають перерахунку.

Відповідно до Додатку № 1 до договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 ОСОБА_2 зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних внесків.

На виконання умов договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ «Авто Просто» 52 399,57 грн та через ТОВ «АТ Сервіс» 17 035,20 грн винагороди за послуги, пов`язані з включенням договору до системи «Автофонд» та формування групи.

Під час укладення договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 позивач отримав його примірник та додатки до нього, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто» та підписав усі примірники вказаного договору та додатки до нього.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 розділу 2 договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору, додатків до нього.

Згідно з підпунктом 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 розділу 2 договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887, якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 календарних днів з дати підписання договору, цей договір вважається розірваним і учасник звільняється від будь-яких зобов`язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів сплачена за договором про адміністрування. Для цього протягом зазначених 14 днів учасник зобов`язаний письмово повідомити про односторонню відмову від договору шляхом подання заяви в центральний офіс Авто Просто .

Позивач не звертався із заявою про розірвання угоди у 14-денний строк до ТОВ «Авто Просто».

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг), є фінансовою послугою.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Стаття 19 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сторони під час укладення оспорюваного договору із додатками погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, такі умови викладені чітко і ясно, тоді як позивачем не надано належного підтвердження того, що під час укладення угоди йому не надана інформація у повному обсязі.

Посилання заявника у касаційній скарзі на несправедливість умов оспорюваного договору у зв`язку з тим, що у ньому не визначено строку, після якого договір припиняє свою дію, строків отримання учасником автомобіля, є безпідставними. Так, статтею 5 розділу 1 договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє протягом десяти років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов`язань, передбачених договором; у розділі II пункту 1.2 договору фінансових послуг від 02 квітня 2019 року № 801887 зазначено, що право на отримання автомобіля надається на найближчому розподілі товару, який буде проводитись у місяці, наступному за місяцем, в якому учасник повністю виконав усі зобов`язання за договором, але не пізніше двох місяців з моменту повної оплати поточної ціни автомобіля та виконання інших зобов`язань за договором.

Посилання заявника у касаційній скарзі на несправедливість умов оспорюваного договору у зв`язку з тим, що розмір кожного платежу постійно змінюється і залежить від поточної ціни автомобіля, дійсної на момент оплати, є необґрунтованими, оскільки саме такі умови погоджені сторонами при укладенні договору і вони є зрозумілими. За змістом таких умов кожна поінформована, розсудлива людина могла розуміти, що поточна ціна автомобіля, яка згідно з умовами оспорюваної угоди, є ціною автомобіля, яка встановлена постачальником в останній робочий день кожного місяця, є змінною величиною, яка може змінюватись, як у бік збільшення, так і у бік зменшення.

Визначення розміру щомісячних платежів у прив`язці до поточної ціни автомобіля, отриманого позивачем, а не у прив`язці до інших чинників, наприклад зміни курсу валют, підвищення облікової ставки Національного банку України, рівня інфляції, які також можуть впливати на вартість товарів та послуг на ринку, не можна вважати несправедливими умовами договору.

Доводи касаційної скарги про те, що умовами оспорюваного договору передбачено можливість відповідача збільшувати ціну товару порівняно з тією, що погоджена сторонами на момент укладення договору, є безпідставними, оскільки ціна товару визначена сторонами у договорі та складає узгоджений відсоток від поточної ціни автомобіля на весь період дії договору, відповідач не має змоги самостійно встановлювати поточну ціну автомобіля, оскільки відповідно до умов договору поточна ціна автомобіля щомісячно повідомляється постачальником/виробником/імпортером автомобіля в останній робочий день кожного місяця.

Такі умови договору узгоджується із вимогами Положення про обов`язкові критерії та фінансові нормативи, а також вимоги, що обмежують ризики в діяльності фінансових компаній при наданні фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затвердженого розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 08 серпня 2017 року № 3384, у пункті 34 якого передбачено, що у разі зміни поточної ціни товару адміністратор може змінювати розмір періодичних платежів та винагороди, які мають надалі вноситися учасниками групи з дати зміни поточної ціни товару, на умовах, у порядку та строки, визначені у договорі про адміністрування, при цьому раніше сплачена учасниками групи сума періодичних платежів та винагороди не перераховується і не підлягає додатковій оплаті у зв`язку зі зміною поточної ціни товару.

Відповідно до правовідносин, які виникли між сторонами, позивач отримає у власність обраний ним автомобіль до виплати його повної вартості, отже, за кошти, сплачені іншими учасниками системи, які ще не отримали автомобілі, проте мають потенційне право на це. Оскільки такі автомобілі можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого позивачу раніше, визначення щомісячних внесків та інших платежів у відповідності до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 285/1777/17 (провадження № 61-39721св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 357/13841/16-ц (провадження № 61-30638св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 141/480/17 (провадження № 61-31528св18), від 21 січня 2020 року у справі 590/1087/17 (провадження № 61-37322св18).

Щодо вимог позивача про визнання недійсним з моменту укладення договору доручення від 02 квітня 2019 року № 801887, укладеного між позивачем та ТОВ «АТ Сервіс», то такі вимоги є безпідставними, оскільки нічим не обґрунтовані.

Касаційна скарга не містять доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков В. В. Яремко