Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.01.2025 року у справі №381/1818/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 381/1818/21

провадження № 61-12148св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тера Парадіз»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера Парадіз» на постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у складі колегії суддів Журби С. О.,

Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера Парадіз» (далі - ТОВ «Тера Парадіз») про захист прав споживачів, стягнення коштів, неустойки та моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що 24 грудня 2019 року між ОСОБА_1

та ТОВ «Тера Парадіз» укладено договір купівлі продажу майнових прав № 24/01 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , та оплатити ціну таких прав у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 2 договору орієнтований строк готовності об`єкта будівництва до експлуатації ? 31 грудня 2019 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін готовності до експлуатації об`єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього договору.

Вказував, що 26 грудня 2019 року на банківський рахунок ТОВ «ТЕРА ПАРАДІЗ» ним сплачено повну вартість майнових прав на квартиру, а саме 367 500,00 грн, усі зобов`язання позивач перед відповідачем виконав.

Позивач вважав, що ТОВ «Тера Парадіз» прострочило терміни виконання своїх зобов`язань перед ним, оскільки відповідно до пункту 2.4 договору запланований строк введення будинку в експлуатацію - 31 грудня 2019 року, однак станом на дату звернення до суду з позовом будинок в експлуатацію не введений, право власності на квартиру не передано.

Таким чином, позивач вказував, що забудовник прострочив терміни виконання договору на 1 рік та 3 місяці.

З огляду на викладене, уточнивши в липні 2022 року позовні вимоги, позивач просив суд:

? стягнути з ТОВ «Тера Парадіз» на користь позивача відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» суму пені (неустойки) у розмірі 4 024 125,00 грн;

? стягнути з ТОВ «Тера Парадіз» на користь позивача пеню у зв`язку із порушеннями умов договору щодо строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатаціївідповідно до пункту 6.2 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24 грудня 2019 року № 24/01-8 у розмірі 223 807,50 грн;

? стягнути з ТОВ «ТЕРА ПАРАДІЗ» на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн;

? вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення пені, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції керувався тим, що між сторонами не існує правовідносин, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені, передбаченої

пунктом 6.2 договору, суд першої інстанції виходив із того, що сторони встановили

не конкретний строк виконання зобов`язання, а лише орієнтовний строк, відтак відповідальність за його порушення неможлива.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди, місцевий суд врахував, що позивач не надав доказів на підтвердження заподіяння йому душевних страждань неправомірними діями відповідача, не зазначив у чому саме вони полягали, не підтвердив їх обсяг і тривалість та вказав, що позивач обмежився наведенням загальних фраз щодо відшкодування моральної шкоди, без їх конкретизації та зазначення в чому саме полягало порушення його життєвого ритму тощо.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнено з ТОВ «Тера Парадіз» на користь ОСОБА_1 пеню відповідно до пункту 6.2 договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24 грудня 2019 року № 24/01-8 у розмірі 223 807,50 грнта 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ТОВ «Тера Парадіз» на користь держави 1 520,90 грн судового збору.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягнення пені, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів», не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами не існує правовідносин, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», однак зазначив, що на спірні правовідносини положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються, оскільки ця норма врегульовує правовідносини сторін за договором про виконання робіт (надання послуг).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, передбаченої пунктом 6.2 договору, апеляційний суд керувався тим, що цей пункт договору передбачає обов`язок продавця перед покупцем сплачувати пеню у разі недотримання саме орієнтовного строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації понад 6 місяців. За таких умов застосування тієї позиції, яку виклав суд першої інстанції, безпідставно нівелює умову договору, яку сторони добровільно погодили та закріпили шляхом підписання договору.

Апеляційний суд урахував заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану під час здійснення підготовчого провадження у суді першої інстанції відповідно до вимог процесуального закону, та зазначив, що орієнтовний строк готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації було визначено сторонами конкретною датою, а саме 31 грудня 2019 року. Отже, термін прострочення зобов`язання склав 609 днів (до 23 лютого 2022 року), а тому підлягає стягненню пеня у розмірі 0,1 % від суми вартості майнових прав за кожен день прострочення за вказаний період, яка складає 223 807, 50 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, апеляційний суд урахував протиправність дій відповідача у вигляді несплаченої за договором пені як відповідальності за порушенні строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації, а також предмет розгляду справи, характер порушених відповідачем прав та тривалість душевних страждань позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11 серпня 2023 року ТОВ «Тера Парадіз», засобами поштового зв`язку, звернулося

до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог і залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня

2023 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 369/6303/19.

Додатково зазначає, що умовами договору термін прийняття об`єкта до експлуатації конкретною датою не визначено, а вказана лише орієнтовна дата.

Звертає увагу, що прийняття до експлуатації завершених будівництвом об`єктів не належить до цивільно-правових відносин, тому склад цивільно-правового правопорушення зі сторони забудовника відсутній. Наведене виключає застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення пені (неустойки) за порушення умов договору.

Щодо відшкодування моральної шкоди заявник вказує, що оскільки відсутній склад цивільно-правового порушення зі сторони відповідача, тому відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У поясненнях на касаційну скаргу, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження

у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 грудня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ «Тера Парадіз» уклали договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 24/01-8 .

Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором та відповідно до пункту 1 статті 6 та статті 656 ЦК України продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , оплатити вартість таких прав у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3 договору визначено, що предметом цього договору є майнові права на квартиру, які після готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації реалізуються шляхом реєстрації покупцем права власності в установленому законом порядку за умови виконання своїх обов`язків за цим договором, продавець зобов`язаний передати покупцю документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру.

У пункті 1.4 договору сторони обумовили, що майнові права на квартиру передаються від продавця покупцю шляхом підписання акта приймання-передавання майнових прав на квартиру (до готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації) та акта приймання-передавання (як сукупності майнових прав), які є невід`ємною частиною цього договору. Акт приймання-передавання підписується сторонами після готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації у строк, визначений продавцем, та за умови повного виконання покупцем своїх зобов`язань за договором. Факт повної оплати покупцем вартості майнових прав на квартиру буде підтверджуватися наданням довідки згідно з підпунктом 5.2.4 цього договору. Квартира (як сукупність майнових прав) переходить від продавця до покупця після підписання акта приймання-передавання.

Пунктом 2.4 договору визначено дату орієнтовного строку готовності об`єкта будівництва до експлуатації - 31 грудня 2019 року. Продавець має право

в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатаціїна строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість майнових прав на квартиру на момент підписання договору становить 367 500,00 грн. Вартість майнових прав одного квадратного метра квартири становить 6 396,87 грн.

Відповідно до пункту 6.2 договору у разі недотримання орієнтовного строку готовності об`єкта будівництва (31 грудня 2019 року) понад шість місяців від орієнтовного строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації (пункт 2.4. договору), продавець сплачує пеню покупцю у розмірі 0,1 % від суми вартості майнових прав на квартиру за кожен день прострочення. За перші шість місяців періоду прострочення від орієнтовного строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації, пеня не нараховується та не сплачується.

Пунктом 4.1 договору визначено, що договір укладений під відкладальною обставиною, якою сторони визнають пред`явлення виконання форвардного контракту № 61525-А покупцем за відповідним актом.

Договір набрав чинності з моменту настання відкладальної обставини (а саме з дати підписання сторонами акта пред`явлення) і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Форвардний контракт № 61525-А, укладений на товарній біржі від 21 серпня 2018 року, вважається чинним до моменту повного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до платіжного доручення від 26 грудня 2019 року № 2 ОСОБА_1 у повній мірі виконав свої зобов`язання щодо оплати вартості майнових прав на квартиру.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що укладаючи договір, сторони у пунктах 2.4 та 6.2 договору встановили не орієнтовний строк виконання зобов`язання, а передбачили певну умову, з настанням якої у відповідача виникнуть певні зобов`язання перед позивачем. Така умова самими сторонами названа як орієнтовний строк готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації та визначена конкретною датою - 31 грудня 2019 року.

Саме за порушення такого строку сторони у договорі передбачили відповідальність, а зазначення в договорі орієнтовного строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації обумовлена умовою договору про можливість продавцем його зміни, але не більше ніж на 3 місяці.

Крім того, апеляційний суд встановив, що пункт 6.2 договору передбачає обов`язок продавця перед покупцем сплачувати пеню у разі недотримання саме орієнтовного строку готовності об`єкта до експлуатації понад 6 місяців.

На визначену сторонами дату орієнтовного строку готовності завершеного будівництвом об`єкта цей об`єкт до експлуатації у передбачені сторонами строки не прийнято.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З урахуванням положень частин першої і другої статті 400 ЦПК України щодо меж касаційного оскарження в касаційному порядку підлягає перегляду постанова суду апеляційної інстанції лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені (неустойки) у розмірі 223 807,50 грн за договором купівлі-продажу майнових прав та щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Щодо умов договору купівлі-продажу майнових прав у частині стягнення пені

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 611 ЦК України встановленні правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов`язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин (частина п`ята статті 212 ЦК України).

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 754/4475/19 (провадження № 61-5491св21) зазначено, що сторони на момент укладення правочину, щодо якого правові наслідки пов`язуються з настанням певної обставини, усвідомлюють можливість ненастання такої обставини. Водночас згідно з абзацом другим частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. За змістом цієї норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, відповідна подія має неминуче настати. Тлумачення змісту договору не може бути таким, що призводитиме до неможливості виконання договірного зобов`язання взагалі і ніколи. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 740/2904/17 (провадження № 61-15352св20).

У пункті 95 постанови від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

За таких обставин слід дійти висновку, що ОСОБА_1 набуває майнові права (тотожні праву власності), визначені договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 24 грудня 2019 року № 24/01-8, після введення завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, що має неминуче настати.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 24 грудня 2019 року між

ОСОБА_1 та ТОВ «Тера Парадіз» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 24/01-8, за умовами якого сторони погодили об`єкт нерухомого майна, на який передаються майнові права, та визначили орієнтовний строк готовності об`єкта будівництва до експлуатації - 31 грудня 2019 року (пункт 2.4 договору).

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що вартість майнових прав на квартиру на момент підписання договору становить 367 500,00 грн, вартість майнових прав одного квадратного метра квартири становить 6 396,87 грн.

Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що орієнтовний строк готовності об`єкта будівництва до експлуатації - 31 грудня 2019 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити строк будівництва, а також в односторонньому порядку змінити термін готовності до експлуатації об`єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатись порушення умов цього договору.

Сторони у пункті 6.2 договору встановили не двозначно, а конкретно, що у разі недотримання орієнтовного строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації понад шість місяців від орієнтованого строку готовності об`єкта будівництва до експлуатації (пункт 2.4 договору) продавець сплачує покупцю у розмірі 0,1 % від суми ціни майнових прав на квартиру за кожен день прострочення. За перші шість місяців періоду прострочення від орієнтованого строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації, пеня не нараховується та не сплачується.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 у повній мірі виконав свої зобов`язання щодо оплати ціни майнових прав на квартиру 26 грудня 2019 року, а визначений сторонами орієнтовний строк готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації дотримано не було, дійшов правильного висновку про стягнення з ТОВ «Тера Парадіз» на користь ОСОБА_1 пені за порушення строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації згідно із пунктом 6.2, яка, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, складає 223 807,50 грн, виходячи з 0,1 % від суми майнових прав за 609 днів прострочення.

У свою чергу відповідач не спростовував розмір нарахованої позивачем пені, свого контррозрахунку суду не надав.

У постанові від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15 (провадження

№ 12-114гс18) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи норми права про правову природу інвестиційного договору, дійшла висновку, що інвестиційний договір,

як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Отже, зазначений договір передбачає як грошові,

так майнові права (обов`язки) сторін договору.

З огляду на правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 916/4644/15 (провадження

№ 12-114гс18)колегія суддів не бере до уваги доводи заявника про те, що прийняття до експлуатації завершеного будівництвом об`єктане належить до цивільно-правових відносин, тому склад цивільно-правового правопорушення зі сторони забудовника відсутній, що виключає можливість застосувати до відповідача цивільно-правову відповідальність у вигляді стягнення пені (неустойки) за договором.

Щодо доводів касаційної скарги заявника про те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 369/6303/19, колегія суддів зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі

№ 154/3029/14-ц (провадження № 14-43цс22) зазначено, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

У справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20) суди встановили, що докази перерахування позивачем коштів на поточний банківський рахунок відповідача, який вказаний у пункті 3.1 договору в розмірі ціни майнових прав на квартиру про виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо оплати майнових прав на квартиру, у матеріалах справи відсутні, тому неможливо конкретно вказати дату, коли відповідач зобов`язаний передати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру.

Натомість у справі, яка переглядається, суди встановили, що позивач виконав покладені на нього обов`язки в повному обсязі, сплативши на рахунок ТОВ «Тера Парадіз» 367 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26 грудня 2019 року № 2. Крім того, визначеного сторонами орієнтовного строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації відповідач не дотримався, чим позбавив позивача його права розраховувати на завершення будівництва та отримання житла за внесені кошти, у зв`язку з чим позивач вправі вимагати від ТОВ «Тера Парадіз» стягнення пені згідно з умовами договору за порушення строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації.

У справі, яка переглядається, сторони погодили строк, хоча його і названо орієнтовним, однак такий строк є конкретним (31 грудня 2019 року) і тлумачитися повинен відповідно, оскільки з урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності, а за невиконання умов договору у пункті 6.2. передбачили відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації. (Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Отже, колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 369/6303/19 (провадження № 61-6531св20), оскільки у цій справі суди виходили з інших фактичних обставин, згідно з якими строк прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва не було визначено. Отже, фактичні обставини у справі, яка переглядається, та у справі № 369/6303/19 є різними, а правовідносини не є подібними.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) викладено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, провадження № 61-1132св22).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2024 року у справі № № 761/26091/23, провадження № 61-10998св24).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі

№ 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Отже, з огляду на те, що ТОВ «Тера Парадіз» допустило істотне порушення умов договору купівлі продажу майнових прав, що полягає у порушенні строку готовності завершеного будівництвом об`єкта до експлуатації, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку що такими діями позивачу завдано моральну шкоду.

При цьому апеляційний суд врахував практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та зазначив, що у рішенні від 29 березня 2001 року у справі «Тома проти Люксембурга» (THOMA v. LUXENBURG), заява № 38432/97, ЄСПЛ використав принцип, згідно з яким сам факт визнання права порушеним є достатнім приводом для справедливої сатисфакції.

Під час визначення розміру моральної шкоди апеляційний суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, та зазначив, що зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу» від 29 березня 2001 року; «Калок проти Франції» (CALOC v. FRANCE), заява № 33951/96, від 06 квітня 2010 року; «Недбала проти Польщі» (NIEDBALA v. POLAND), заява № 27915/94, від 04 липня 2000 року, ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що визначений апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди, яка завдана ОСОБА_1 внаслідок невиконання ТОВ «Тера Парадіз» умов договору купівлі-продажу майнових прав у сумі 10 000,00 грн буде справедливою сатисфакцію, зважаючи на предмет розгляду справи, характер порушених відповідачем прав позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , та враховуючи засади розумності і справедливості.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Наведені норми закону та стала практика Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення

в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «RUIZ TORIYA v. SPAINE», заява № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява № 49684/99, § 2).

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржених судових рішень. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», заява № 19164/04, пункт 47).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера Парадіз» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді С. О. Карпенко Є. В. Петров В. В. Пророк В. В. Сердюк