Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.06.2023 року у справі №370/807/22
Постанова КЦС ВП від 21.06.2023 року у справі №370/807/22
Постанова КЦС ВП від 21.06.2023 року у справі №370/807/22

Постанова

Іменем України

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 370/807/22

провадження № 61-4057св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в свої інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Макарівської селищної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року у складі судді Білоцької Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Макарівської селищної ради, про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 28 вересня 2010 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16 червня 2020 року було розірвано.

Під час проживання у шлюбі в них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 липня 2017 року подружжям на підставі договору купівлі-продажу було придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 . У 2017-2020 роках у придбаній квартирі за спільні кошти подружжя було здійснено ремонтні роботи та встановлено меблі і техніку.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 змінив замки у зазначеній квартирі та не пускає до неї її та їхнього сина, у зв`язку з чим вона з сином вимушена проживати у своєї матері ОСОБА_4 у її квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .

Також ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_3 відносно неї та їхнього малолітнього сина ОСОБА_2 неодноразово вчинялися та продовжують вчинятися дії, які були кваліфіковані працівниками поліції за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації по відношенню до України зазначена квартира її матері, у якій вона проживала разом із сином, зазнала значних пошкоджень, а сам будинок знаходиться в аварійному стані, що підтверджує відповідна заява зареєстрована у додатку «Дія», а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за даним фактом.

Отже, вона з сином втратила житло. За весь цей час ОСОБА_3 жодного разу не поцікавився справами сина, хоча він проживає у смт Макарів, поруч, у придбаній ними спільно квартирі. Вона не має офіційного джерела доходу, виплати за місцем роботи не здійснюються, її мати - пенсіонер, здійснювати ремонт пошкодженої квартири не має фінансових можливостей, тому вона із сином вимушена проживати де прийдеться, власного житла, окрім сіпрної квартири, вона з сином не має.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статтю 156 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3 , шляхом вселення до неї її та малолітнього сина ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3 , шляхом вселення до неї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що відповідач чинить перешкоди позивачу та їхній малолітній дитині у користуванні спірною квартирою, яка є спільною сумісною власністю подружжя, і в якій позивач та малолітній син сторін мають право на проживання, тому позивач та її малолітній син підлягають вселенню до цієї квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, установивши, що відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні спірним житлом, що підтверджується встановленими у судових рішеннях обставинами, та зважаючи на рівність сторін у праві користування спірною квартирою, наявні підстави для усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, тому перешкоджання відповідачем малолітньому сину ОСОБА_2 у користуванні спірною квартирою суперечить вимогам чинного законодавства України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 754/6442/16-ц (провадження № 61-22663св18), від 15 вересня 2021 року у справі № 609/341/19 (провадження № 61-8757св20), а також зазначає про порушення судами норм процесуального права, зокрема не дослідження зібраних у справі доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що в спірній квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зареєстровані, вони зареєстровані та проживають за іншою адресою, тому ОСОБА_3 змінюючи замки на вхідних дверях своєї квартири права позивачів ніяким чином не порушив.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на обґрунтування позовних вимог, оскільки постановою Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року у справі № 370/313/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2023 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року і витребувано із Макарівського районного суду Київської області цивільну справу № 370/807/22.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Голумбовський Д. Г., на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а зводиться до переоцінки доказів.

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_3 на відзив ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Голумбовський Д. Г., на касаційну скаргу, в якій зазначено, що між сторонами існує спір про поділ спільного майна подружжя в якому фігурує спірна квартира. Крім того, на даний час наявні докази, що квартира в якій проживає позивач з малолітній сином перебуває в задовільному стані.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 28 вересня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі, якій рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16 червня 2020 року у справі № 370/923/20 було розірвано (а. с. 8, 9).

Під час перебування у шлюбі у сторін народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).

Відповідно до договору купівлі продажу квартири від 27 липня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Ольшевським В. С., ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 11, 12).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 липня 2017 року № 93011758 ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 (а. с. 13).

Відповідно до ордеру на жиле приміщення від 23 грудня 1985 року № 19, виданого виконавчим комітетом Макарівської районної ради народних депутатів, ОСОБА_6 з сім`єю з чотирьох осіб, зокрема, ОСОБА_4 (син), ОСОБА_7 (чоловік), ОСОБА_5 (дочка), має право зайняття жилого приміщення, житловою площею 40,0 кв. м, яке складається з трьох кімнат у квартирі АДРЕСА_4 (а. с. 14).

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 08 грудня 2020 року у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 (а. с. 61).

Відповідно до повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно, ОСОБА_1 подано до порталу «Дія» повідомлення (реєстраційний номер: 22-04-0000141446-01, дата реєстрації: 30 квітня 2022 року) про пошкоджене майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та фотофіксацію пошкоджень квартири (а. с. 16, 17-24).

Відповідно до довідки Макарівської селищної ради від 02 серпня 2022 року № 03-22/803 багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_5 внесено до переліку потенційно аварійно небезпечних об`єктів, які потребують невідкладних робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта або його окремих конструкцій згідно з рішення виконавчого комітету Макарівської селищної ради від 29 липня 2022 року № 055. Відповідно до технічного звіту ПП «Фірма «Інженер» 23.06.22-ВОБ «Технічне обстеження (інструментальне) будівельних конструкцій п`яти поверхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 , що зареєстрований у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за номером ТО01:4306-8557-8854-5536 у будівлі наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частин об`єкта та його окремих конструкцій. Подальша експлуатація об`єкту можлива після проведення протиаварійних, консерваційних заходів та повного відновлення ушкоджених конструкції (а. с. 42).

26 квітня 2020 року, 27 квітня 2020 року, 26 січня 2021 року та 14 лютого 2021 року ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів із заявами про притягнення до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_3 за те, що останній не пускає її з сином ночувати до квартири АДРЕСА_3 , в якій вони спільно проживають, за вчинення домашнього насильства (а. с. 86-89, 91).

03 лютого 2021 року та 19 лютого 2022 року працівниками поліції відносно ОСОБА_3 були складені протоколи про адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства (а. с. 27-29).

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 18 березня 2021 року у справі № 370/313/21 провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за частиною першою статті 173-2 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (а. с. 59, 60).

Судом першої інстанції було досліджено диск, на якому ОСОБА_1 у присутності працівників поліції зафіксовала факт того, що ОСОБА_3 не впускає її з дитиною до квартири за адресою: АДРЕСА_6 , у якій вони проживали у період шлюбу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у цій справі є вимога про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та відповідачем те, що під час перебування сторін у шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_3 . Зазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 липня 2017 року.

Згідно із частиною першою статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини другої статті 60 СК Українивважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить пропрезумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

У разі, якщо спірне майно учасникамисправи набутов періодперебування в шлюбі, той факт, що воно зареєстровано наодного зподружжя, не позбавляєіншого правана часткув такомумайні. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 654/5243/14-ц (провадження № 61-524св18).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначено, що ОСОБА_3 не надав суду належні та допустимі докази на спростування презумпції права спільної сумісної власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 .

Отже, ОСОБА_1 є співвласником вищевказаної квартири та має право вимагати усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до статей 391 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

На підтвердження обставин перешкоджання ОСОБА_1 користуватися спірною квартирою, нею було надано суду докази про її неодноразові звернення до органів Національної поліції України із заявами щодо вжиття заходів до ОСОБА_3 , який не пускає її та їхнього малолітнього сина ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_3 (а. с. 86-89, 91).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позову.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на який містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник