Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.03.2019 року у справі №534/580/18

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 534/580/18

провадження № 61-5229св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Н-ТРАНС",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Н-ТРАНС" на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року у складі судді Куц Т. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів:

Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Абрамова П. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Н-ТРАНС" (далі - ТОВ "Н-ТРАНС") про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що з 04 травня 2017 року ОСОБА_2 працював у ТОВ "Н-Транс" на посаді водія вантажного автотранспортного засобу. У зв'язку зі значним погіршенням стану здоров'я та неможливістю виконувати роботу на посаді водія він 30 березня 2018 року звернувся до відповідача з заявою про звільнення з 02 квітня 2018 року на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України. Проте, відповідач звільнив його на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, про що в його трудовій книжці було зроблено відповідний запис.

ОСОБА_2, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати наказ від 03 квітня 2018 року № 74-к/тр про звільнення водія вантажного автотранспортного засобу ОСОБА_2 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Поновити його на посаді водія вантажного автотранспортного засобу. Стягнути з ТОВ "Н-Транс" на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 30 533,50 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ "Н-ТРАНС" від 03 квітня

2018 року № 74-к/тр про звільнення водія вантажного автотранспортного засобу ОСОБА_2 з 02 квітня 2018 року.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі в ТОВ "Н-ТРАНС" водієм вантажного автотранспортного засобу з 02 квітня 2018 року.

Стягнуто з ТОВ "Н-ТРАНС" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 квітня 2018 року по 17 вересня

2018 року у розмірі 36 230,88 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ТОВ "Н-ТРАНС" в дохід держави судовий збір в сумі 2 114,40 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не дотримано порядок звільнення, а саме не з'ясовано поважність причини відсутності позивача на роботі, наявності його провини, не враховано відсутності у ОСОБА_2 інших стягнень.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ТОВ "Н-ТРАНС" - Павлівського В. В. залишено без задоволення.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу представника ТОВ "Н-ТРАНС" -

Павлівського В. В. без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі:

07 березня 2019 року ТОВ "Н-ТРАНС" через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про порушення відповідачем норм КзпП України під час звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, оскільки судами не надана належна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи. У роботодавця були всі причини для звільнення позивача саме за прогул без поважних причин.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36 230,88 грн, оскільки позивач заяви про збільшення позовних вимог не подавав.

Доводи інших учасників справи:

26 квітня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ТОВ "Н-ТРАНС" залишити без задоволення, а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи

з Комсомольського міського суду Полтавської області.

16 квітня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

Наказом від 03 травня 2017 року № 66-к/тр ОСОБА_2 прийнятий на посаду водія вантажного автотранспортного засобу ТОВ "Н-Транс".

30 березня 2018 року ОСОБА_2 подав заяву про звільнення з посади водія автотранспортного засобу у зв'язку із погіршенням стану здоров'я

з 02 квітня 2018 року, яка була погоджена начальником автоколони

ОСОБА_4.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0859260 ОСОБА_2 має ІІІ групу інвалідності.

Відповідно до акта ТОВ "Н-Транс" складеного 02 квітня 2018 року о 16 год.

45 хв., ОСОБА_2 02 квітня 2018 року прийшов на роботу о 15 год. 30 хв., письмові пояснення про причини відсутності на роботі відмовився надавати та о 16 год. 30 хв. самовільно залишив робоче місце без поважних причин. На телефонні дзвінки начальника автоколони ОСОБА_4 не відповідав.

Згідно акта ТОВ "Н-Транс" складеного 02 квітня 2018 року о 15 год. 00 хв., ОСОБА_2 02 квітня 2018 року був відсутній на роботі без поважних причин з 08 год. 30 хв. по 15 год. 00 хв. На телефонні дзвінки начальника автоколони ОСОБА_4 не відповідав.

Відповідно до змісту доповідної записки начальника автоколони ОСОБА_4, ОСОБА_2 не вийшов на роботу 02 березня 2018 року, на роботі з'явився о 15 год. 00 хв., про причини відсутності у період з 08 год. 30 хв. по 15 год. 00 хв. не повідомив, з 16 год. 30 хв. по кінець робочого дня 02 травня 2018 року ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці, на телефоні дзвінки не відповідав, у зв'язку з чим необхідно застосувати до ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення за грубе порушення трудової дисципліни, що мало місце 02 квітня 2018 року.

Наказом № 74-к/тр про припинення трудового договору (контракту)

ОСОБА_2 звільнено 02 квітня 2018 року з посади водія вантажного автотранспортного засобу за прогули без поважних причин (пункту 4 стаття 40 КЗпП України) на підставі доповідної записки начальника автоколони

ОСОБА_4, та актів про відсутність на роботі ОСОБА_2, зазначений наказ листом від 03 квітня 2018 року було направлено на адресу ОСОБА_2

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За правилами статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України).

Передбаченим пунктом 4 статті 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що в матеріалах справи відсутні докази того, що роботодавцем вжито всіх заходів для з'ясування причин відсутності працівника на роботі та поважності причин його відсутності. Роботодавцем не доведено відсутність позивача на робочому місці саме без поважних причин більше трьох годин. З моменту прийняття на роботу та до звільнення позивач жодного разу не порушував трудову дисципліну, стягнень не мав, негативні характеристики щодо нього суду не надані. Суди дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно звернуто увагу на некоректність складення доповідної записки начальника автоколони

ОСОБА_4, з тексту якої неможливо визначити в який саме день

ОСОБА_2 допущено прогул, оскільки в ній зазначаються різні дати -

02 березня 2018 року та 02 травня 2018 року.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи заявника про перевищення судом меж позовних вимог при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач при уточненні позовних вимог (26 липня 2018 року) просив стягнути 30 533,50 грн, а суд стягнув 36 230,88 грн, є безпідставними, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, оскільки відновлення порушених прав працівника в разі звільнення без законної підстави відбувається при ухваленні рішення про поновлення на роботі, то середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню по дату ухвалення рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу місцевим судом стягнуто з моменту звільнення по дату ухвалення рішення, що відповідає нормам трудового законодавства.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій інстанції, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до оцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції,

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 07 лютого 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Н-ТРАНС" залишити без задоволення.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17 вересня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 лютого

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська