Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.05.2019 року у справі №127/8375/17

Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 127/8375/17-ц

провадження № 61-8014 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Вінницька міська рада;

відповідач - ОСОБА_1;

третя особа- ОСОБА_2;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Бойка В. М. від 05 лютого 2018 року

та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Копаничук С.

Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В., від 14 березня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Вінницька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 02 березня 2017 року департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради на підставі Тимчасового положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель і об'єктів нерухомого майна у м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 19 вересня 2011 року № 379, Положення про департамент самоврядного контролю міської ради, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 28 жовтня 2016 року № 439, було проведено обстеження земельної ділянки територіальної громади міста, розташованої по АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий №0510100000:01:032:0259) у м. Вінниці.

У ході проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку територіальної громади м. Вінниці, площею

0,005 га, шляхом встановлення металевого паркану без відповідних дозвільних документів, що підтверджується результатами тахеометричної зйомки земельної ділянки від 13 лютого 2017 року № 81, проведеної

міським комунальним підприємством "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" та кадастровим планом. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, біля самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 0,0005 га, розташована земельна ділянка (кадастровий №0510100000:01:032:0259), площею 0,0102 га, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На вказаній земельній ділянці, площею 0,0102 га, знаходиться 12/25 часток житлового будинку, який на праві приватної спільної часткової власності належать відповідачці.

Позивачем зазначено, що на земельній ділянці територіальної громади міста біля будинку АДРЕСА_1 здійснюється складування будівельного сміття на час проведення ремонту, без відповідних дозвільних документів. 02 березня 2017 року листом Вінницької міської ради було попереджено ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів для усунення порушення земельного законодавства. Проте, на даний час, заходи вжитті не були.

Посилаючись на викладене, Вінницька міська рада просила суд зобов'язати ОСОБА_1 звільнити та привести до придатного для використання

за цільовим призначенням земельну ділянку, площею 0,0005 га, згідно

з кадастрового плану, яка розташована по

АДРЕСА_1, шляхом демонтажу металевого паркану за її рахунок.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня

2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області

від 05 лютого 2018 року позов Вінницької міської ради задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити та привести до придатного для використання за цільовим призначенням земельну ділянку, площею

0,0005 га, згідно з кадастрового плану, яка розташована по АДРЕСА_1, шляхом демонтажу металевого паркану за рахунок ОСОБА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, оскільки позивачем доведено самовільне зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки територіальної громади міста, площею 0,0005 га, що розташована по АДРЕСА_1.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого

2018 року - без змін.

Погоджуючись із висновками міського суду, апеляційний суд також зазначив, що відповідачкою у суді першої інстанції не спростовувалися та не оскаржувалися надані позивачем докази, не подавалося клопотання про проведення будь-яких експертиз. Разом з тим, висновком судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2019 року, проведеної у ході апеляційного перегляду справи, встановлено, що ОСОБА_1 не використовує земельної ділянки Вінницької міської ради. Проте апеляційний суд не прийняв зазначений висновок експертизи до уваги, оскільки він не спростовує рішення суду першої інстанції, а лише визначає межі користування земельною ділянкою, площею 0,0102 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та земельної ділянки, площею 0,102 га, яка перебуває

у фактичному її користуванні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Вінницької міської ради відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1, мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що вона самовільно зайняла земельну ділянку територіальної громади міста, оскільки не встановили, яку саме земельну ділянку вона нібито зайняла та де вона розташована, не дослідили правовстановлюючі документи на належну їй земельну ділянку. Вона встановила металевий паркан на своїй земельній ділянці, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно

від 30 січня 2015 року, рішенням Вінницької міської ради від 26 грудня

2014 року № 1962, яким затверджено проектно-технічну документацію на її земельну ділянку відповідно до рішення Староміського районного суду

м. Вінниці від 18 листопада 2011 року, що набрало законної сили, яким встановлено порядок користування земельною ділянкою і пред'явленим позовом по суті змінюється вказане рішення суду. Також межові знаки між її та міської ради земельними ділянками були встановлені представником землевпорядної організації та державним виконавцем, оскільки її сусідка - ОСОБА_2 чинила перешкоди у цій дії.

Крім того, апеляційний суд не врахував висновки проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2019 року, яку сам і призначив, згідно якої ОСОБА_1 не використовує земельну ділянку Вінницької міської ради.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 березня 2017 року департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради, на підставі Тимчасового положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель та об'єктів нерухомого майна

у м. Вінниці, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 19 вересня 2011 року № 379, Положення про департамент самоврядного контролю міської ради, затвердженого рішенням Вінницької міської ради від 28 жовтня 2016 року № 439, було проведено обстеження земельної ділянки територіальної громади міста, розташованої по АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий №0510100000:01:032:0259)

у м. Вінниці.

Позивач вважав, що у ході проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку територіальної громади м. Вінниці, площею 0,005 га, шляхом встановлення металевого паркану без відповідних дозвільних документів, що підтверджується результатами тахеометричної зйомки земельної ділянки від 13 лютого 2017 року № 81, проведеної міським комунальним підприємством "Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури" та кадастровим планом. Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, біля самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 0,0005 га, розташована земельна ділянка (кадастровий №0510100000:01:032:0259), площею 0,0102 га, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На вказаній земельній ділянці, площею 0,0102 га, знаходиться 12/25 часток житлового будинку, який на праві приватної спільної часткової власності належать відповідачці.

Вінницька міська рада зазначала, що на земельній ділянці територіальної громади міста біля будинку АДРЕСА_1 здійснюється складування будівельного сміття на час проведення ремонту, без відповідних дозвільних документів. 02 березня 2017 року листом Вінницької міської ради було попереджено ОСОБА_1 про необхідність вжиття заходів для усунення порушення земельного законодавства.

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Вінницької міської ради від 24 березня 2017 року № 295 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за статтею 152 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 310 грн за самовільне зайняття земельної ділянки територіальної громади

м. Вінниці, площею 0,0005 га, яка розташована по АДРЕСА_1, без відповідних документів, що посвідчують право на володіння та користування нею.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, в якій постановлено питання: Чи відповідає розмір земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1, розташованої

по АДРЕСА_1, правовстановлюючим документам? Чи існує самозахват земельної ділянки Вінницької міської ради ОСОБА_1 і якщо так, то в якій конкретно частині згідно плану?

(т. 1, а. с. 191).

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2019 року № 455 встановлено, що після порівняння координат поворотних

точок меж земельної ділянки, площею 0,0102 га, кадастровий номер 0510100000:01:032:0259, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та земельної ділянки, площею 0,102 га, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1,

з урахуванням пункту 3.11 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, ОСОБА_1 не використовує земельної ділянки Вінницької міської ради (т. 1, а. с. 206-221).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право

на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Задовольняючи позов Вінницької міської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язуючи ОСОБА_1 звільнити та привести до придатного для використання за цільовим призначенням земельну ділянку, площею 0,0005 га, згідно з кадастрового плану, яка розташована по АДРЕСА_1, шляхом демонтажу металевого паркану за рахунок ОСОБА_1, суди виходили із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Разом з тим, зазначені висновки судів ґрунтуються на припущеннях, що заборонено частиною 6 статті 81 ЦПК України, оскільки судами взагалі не було з'ясовано, яку саме земельну ділянку відповідачка зайняла та де вона розташована. Суди не досліджували правовстановлюючі документи

на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, а саме свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 січня 2015 року, рішенням Вінницької міської ради від 26 грудня 2014 року № 1962, яким затверджено проектно-технічну документацію на її земельну ділянку відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 18 листопада 2011 року, що набрало законної сили, яким встановлено порядок користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

При цьому у матеріалах справи на сторінках 60-66 міститься рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Вінницька міська

рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яким

у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Суди цьому рішенню суду взагалі не надали оцінки, а з його змісту вбачається, що предметом спору також було усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, наявність металевого паркану і ці вимоги не доведені. З боку ОСОБА_1 порушень земельного законодавства не встановлено. Крім того, зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що 18 листопада 2011 року Замостянський районний суд м. Вінниці у справі № 2-1131/11 ухвалив рішення про встановлення порядку користування земельною ділянкою між

ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У пункті 3 частини 4 статті 265 ЦПК України зазначено, що

у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Проте суди не надали правової оцінки доводам ОСОБА_1, що вказаним рішення суду по суті змінюється наведене вище рішення суду щодо розміру її земельної ділянки.

Також суди не врахували доводи відповідачки про те, що вона встановила металевий паркан саме на своїй земельній ділянці, межові знаки якої були встановлені представником землевпорядної організації та державним виконавцем, оскільки її сусідка - ОСОБА_2 чинила перешкоди у цій дії.

Крім того, апеляційний суд своєю ухвалою від 19 жовтня 2018 року задовольнив клопотання ОСОБА_1 та призначив у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої було постановлено питання: Чи відповідає розмір земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1, розташованої по

АДРЕСА_1, правовстановлюючим документам? Чи існує самозахват земельної ділянки Вінницької міської ради ОСОБА_1 і якщо так, то в якій конкретно частині згідно плану?

Висновком судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2019 року № 455, встановлено, що після порівняння координат поворотних

точок меж земельної ділянки, площею 0,0102 га, кадастровий номер undefined, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та земельної ділянки, площею 0,102 га, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням пункту 3.11 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, ОСОБА_1 не використовує земельної ділянки Вінницької міської ради.

Проте апеляційний суд не прийняв зазначений висновок експертизи до уваги, оскільки вважав, що він не спростовує рішення суду першої інстанції, а лише визначає межі користування земельною ділянкою, площею 0,0102 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та земельної ділянки, площею 0,102 га, яка перебуває у фактичному її користуванні, що не узгоджується зі змістом висновку експертизи.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є взаємовиключними, так як, надаючи оцінку висновкам призначеної апеляційним судом судової земельно-технічної експертизи, суд разом з тим результати її до уваги

не взяв, посилаючись на те, що відповідачка не скористалася своїми процесуальними правами щодо надання доказів на спростування доводів позивача у суді першої інстанції.

Дійсно, згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 110 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Проте, відхиляючи висновок експертизи, апеляційний суд не вказав, яким доказам, наявними у справі, він суперечить.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили повністю фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірили доводів та наданих сторонами доказів та дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Вінницької міської ради.

При цьому безпідставне позбавлення права власності є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту права власності.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 березня

2019 року, скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк