Історія справи

Постанова

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 598/481/17

провадження № 61-28443св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2017 року, у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Ткач О. І., Хома М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра», банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_5, про припинення іпотеки та скасування заборони на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 є власником будинку млина по АДРЕСА_1, площею 559,8 кв. м. 03 червня 2008 року між нею та ВАТ КБ «Надра» (назву змінено на ПАТ КБ «Надра») було укладено іпотечний договір, в якому предметом іпотеки було визначено вказаний будинок млина. Відповідно до умов даного іпотечного договору, у позивача, як іпотекодавця, виникли зобов'язання по кредитному договору, укладеному між іпотекодержателем (ВАТ КБ «Надра») та іпотекодавцем (ОСОБА_4.).

Позивач посилалась на відсутність будь-яких укладених між нею та банком кредитних договорів та вказувала на укладення такого договору між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 При цьому зі змісту та умов іпотечного договору від 03 червня 2008 року не вбачається забезпечення будь-яких зобов'язань ОСОБА_5 за будь-яким кредитним договором, що, на переконання позивача, свідчить про припинення (відсутність) зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 30 травня 2017 року, у складі судді Левків А. І., позов задоволено. Припинено іпотеку, державна реєстрація якої здійснена 03 червня 2008 року державним нотаріусом Збаразької державної нотаріальної контори, на підставі іпотечного договору, укладеного 03 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 Скасовано заборону на нерухоме майно. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у розділі «Визначення термінів» договору іпотеки під терміном «Кредитний договір» вказано кредитний договір № 77/2008- МКМ від 03 червня 2008 року, укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, тобто між банком та ОСОБА_4 Оскільки між вказаними сторонами іпотечного договору кредитний договір не укладався та іпотечним договором не забезпечувався, у позивача відсутні зобов'язання перед відповідачем.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2017 року рішення місцевого суду скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до преамбули іпотечного договору, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4, остання є майновим поручителем позичальника ОСОБА_5 та відповідає за виконання ним умов кредитного договору. Судом установлено відсутність передбачених законом підстав для припинення іпотеки, яка є дійсною.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновку оскаржуваного рішення апеляційного суду змісту іпотечного договору. Заявник вказує на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження існування у неї зобов'язань як майнового поручителя перед відповідачем за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5

Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем порядку оскарження заочного рішення, що було залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Із установлених судом обставин вбачається, що 03 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останнім отримано грошові кошти терміном до 01 червня 2018 року у розмірі 200 000 грн зі сплатою процентів у розмірі 20,9 %.

Цього ж дня між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, державна реєстрація якого здійснена 03 червня 2008 року державним нотаріусом Збаразької державної нотаріальної контори.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційним судом установлено, що виходячи з преамбули даного іпотечного договору, ОСОБА_4 є майновим поручителем позичальника ОСОБА_5 Зазначене свідчить про наявність у позивача відповідного обов'язку із забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором належним їй нерухомим майном.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Вона має похідний характер від основного зобов'язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 цього Закону).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Вимогами цивільного процесуального законодавства встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте, всупереч наведеним законодавчим приписам, належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для припинення іпотеки ОСОБА_4 не надано.

Доводи касаційної скарги щодо недотримання відповідачем законодавчих вимог щодо оскарження (перегляду) заочного рішення колегією суддів не приймається, оскільки форма та зміст рішення місцевого суду не вказують на розгляд справи судом першої інстанції в заочному порядку.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В.В. Пророк

І.М. Фаловська