Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2019 року у справі №606/1485/18

Постанова

Іменем України

20 січня 2020 року

м. Київ

справа № 606/1485/18

провадження № 61-10562ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: прокуратура Тернопільської області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2019 року у складі судді Малярчука В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Костіва О. З., Сташківа Б. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування.

Заява мотивована тим, що з 10 жовтня 2007 року він працював на посаді старшого державтоінспектора відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району УДАІ УМВС України в Тернопільській області.

17 листопада 2009 року в ході судового слідства у кримінальній справі його було притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України. Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 13 квітня 2010 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 190 КК України та частиною третьою статті 364 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 01 червня 2010 року його звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через дискредитацію). 16 березня 2015 року винесено постанову про закриття кримінального провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 284 КПК України - за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення. Протягом 2017-2018 років постанова про закриття кримінального провадження скасовувалась. Остаточно постанову про закриття кримінального провадження прийнято 29 травня 2018 року.

Вказував, що внаслідок незаконного кримінального переслідування протягом тривалого часу йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у тому, що було порушено його нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений можливості реалізації намірів щодо кар`єрного росту, зганьблено його честь та гідність, завдано непоправної шкоди престижу та діловій репутації як працівника органів внутрішніх справ, погіршились відносини з оточуючими людьми, виникли непорозуміння в сім`ї, змінилось ставлення до нього з боку близьких і друзів, внаслідок чого погіршився стан його здоров`я.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь 294 117,00 грн на відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначений з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом (3 723,00 грн*79 місяців).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 294 117, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства в особі прокуратури Тернопільської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2019 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та прокуратури Тернопільської області задоволено частково.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2019 року змінено у частині визначення розміру відшкодування, а саме - зменшено суму, що підлягає стягненню, з 294 117,00 грн до 240 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з моменту пред`явлення позивачу обвинувачення у вчиненні злочину 17 листопада 2009 року до моменту закриття кримінального провадження 16 березня 2015 року ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 64 повних місяці. За цей період сума відшкодування, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, складає 238 272,00 грн (3 723,00 грн*64 місяці). Позивачем не доведено спричинення моральної шкоди після 16 березня 2015 року та не зазначено, в чому полягала ця шкода, а сам факт скасування постанов про закриття кримінального провадження протягом 2017-2018 років та відновлення досудового розслідування не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державної казначейської служби України, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що жодних прав чи інтересів позивача Державна казначейська служба України не порушувала, не вступала у правовідносини з ним, а тому не повинна нести відповідальність за шкоду, завдану йому внаслідок незаконних дій інших державних органів. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення коштів безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку, оскільки моральна шкода, завдана позивачеві, повинна бути стягнута не з Державної казначейської служби України, а з Державного бюджету України.

Також заявник вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судами першої та апеляційної інстанції, не відповідає завданій шкоді та не підтверджується доказами, а вказана сума відшкодування моральної шкоди є завищеною. Посилається на те, що судами не враховано пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. Зазначає, що сума, яка підлягає стягненню, має бути визначена виходячи не з розміру мінімальної заробітної плати, а з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та, відповідно, зменшена.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 жовтня 2007 року згідно наказу УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державтоінспектора відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району УДАІ УМВС України в Тернопільській області.

28 липня 2009 року постановою заступника прокурора Тернопільської області порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України, та 17 листопада 2009 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочину.

Постановою від 13 квітня 2010 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 190, частиною третьою статті 364 КК України.

Наказом управління МВС України в Тернопільській області від 01 червня 2010 року його було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через дискредитацію).

28 вересня 2010 року вказана кримінальна справа прокуратурою Тернопільської області була направлена до Теребовлянського районного суду Тернопільської області.

У період з вересня 2010 року по травень 2014 року справа розглядалася судами Тернопільської області та неодноразово направлялася для проведення додаткового розслідування.

05 вересня 2014 року за правилами нового КПК України прокуратурою Тернопільської області до ЄРДР були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України внесені не були у зв`язку із декріміналізацією цієї статті.

Постановою начальника слідчого відділу прокуратури Тернопільської області від 16 березня 2015 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, закрито відповідно до пункту 2 частини першої статті 284 КПК України - за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Наказом Управління МВС України в Тернопільській області від 29 грудня 2015 року ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого державтоінспектора відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території Теребовлянського району та автомобільно-технічної інспекції УДАІ УМВС України в Тернопільській області.

Постанова про закриття кримінального провадження від 16 березня 2015 року була скасована 12 січня 2017 року заступником прокурора Тернопільської області, однак 20 червня 2017 року повторно прийнято постанову про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

03 липня 2017 року прокуратурою Тернопільської області скасовано постанову про закриття кримінального провадження від 20 червня 2017 року, а 29 травня 2018 року прийнято остаточну постанову про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним, виникає, зокрема, у разі закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у разі незаконного засудження громадянинові відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відповідно до норм Закону № 266/94-ВР та Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41, відшкодування особі шкоди, в тому числі й моральної, яка завдана незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, провадиться за рахунок коштів державного бюджету через органи Державної казначейської служби України.

Відтак доводи касаційної скарги про те, що Державна казначейська служба України не повинна нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу, оскільки жодних прав чи інтересів позивача вона не порушувала, у правовідносини з ним не вступала, є безпідставними, оскільки у даному випадку вина Державної казначейської служби України у спричиненні позивачу моральної шкоди не має жодного правового значення, а стягнення коштів відбувається у порядку, передбаченому законодавством України.

Щодо доводів касаційної скарги про розмір відшкодування моральної шкоди Верховний Суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВРрозмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом має визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції було правильно застосовано норми матеріального права та визначено суму відшкодування, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом. При цьому суди виходили з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи.

Враховуючи, що з моменту пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочину 17 листопада 2009 року до моменту закриття кримінального провадження 16 березня 2015 року ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 64 повних місяці, суд апеляційної інстанції правильно визначив мінімальну суму відшкодування у розмірі 238 272,00 грн (3 723,00 грн*64 місяці).

Посилання Державної казначейської служби України на пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не можуть бути прийняті Верховним Судом, оскільки на правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, дія вказаного Закону не поширюється.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 22 січня 2019 року у незміненій частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 02 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

Є. В. Синельников

В. В. Шипович