Історія справи

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 127/11979/17

провадження № 61-38953св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

третя особа - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року у складі судді Федчишена С. А. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 22 травня 2018 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року у справі 102/671/13 визнано недійсними результати прилюдних торгів від 12 квітня 2013 року, проведених торгівельною організацією приватним підприємством «Нива - В. Ш.» в особі філії 02 приватного підприємства «Нива - В. Ш.» (далі - ПП «Нива - В. Ш.»), з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з порушенням порядку реалізації арештованого майна.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року визнано недійсними результати прилюдних торгів від 12 квітня 2013 року, проведених торгівельною організацією ПП «Нива - В. Ш.» в особі філії 02 ПП «Нива - В. Ш.» з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2, оформлених протоколом про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна за № 0213026-1 від 12 квітня 2013 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року у справі № 02/671/13 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ПП «Нива - В. Ш.», Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 вересня 2016 року у вказаній справі № 02/671/13 касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішенням господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року залишено без змін.

Зазначала, що Ленінським відділом державної виконавчої служби Вінницькому міського управління юстиції не було виконано вимог статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не повернуто на вимогу стягувача - ПАТ «Укрсоцбанк» виконавчий документ, що фактично свідчить про бездіяльність державного виконавця, яка має усі ознаки протиправної бездіяльності.

Вона була власником вказаної квартири, до її примусового відчуження 12 квітня 2013 року на прилюдних торгах, що підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом про державну реєстрацію прав від 04 листопада 2011 року.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_4 просила суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 на користь власника ОСОБА_4 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що зазначені прилюдні торги проведені з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, що встановлено в рішенні господарського суду Вінницької області, а тому є правові підстави для задоволення її позову та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 спірної квартири.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статтю 387 ЦК України. В решті рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 набув майно на прилюдних торгах, які проводилися торговельною організацією в порядку, встановленому для виконання судових рішень, на виконання виконавчого напису нотаріуса, а позивачем ОСОБА_4 не доведено того, що він знав, або міг знати про те, що особа, яка його відчужувала, не мала на це права, отже, ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, майно від якого може бути витребуване за умов, встановлених статтею 388 ЦК України.

У липні 2018 року ОСОБА_5, в особі його представника - ОСОБА_6, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_4 не просила застосувати до спірних правовідносин статтю 388 ЦК України. Зазначав, що ОСОБА_4 маючи суб'єктивне право на оскарження результатів прилюдних торгів як іпотекодавець за іпотечним договором та боржник у виконавчому провадженні, таким не скористалася, ні в установлений статтею 48 Закону України «Про іпотеку» тримісячний термін, ні пізніше. Таким чином рішення господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року у справі № 902/671/13 не може вважатися доказом того, що при проведенні прилюдних торгів порушені права саме ОСОБА_4 як власника квартири, оскільки, за захистом порушеного права звертався саме іпотекодержатель ПАТ «Укрсоцбанк». Позивач ОСОБА_4 не навела доводів, з яких суд міг дійти висновку про необхідність наявності безпосередньо її волі для реалізації предмета іпотеки на оскаржених прилюдних торгах, а тому вважає, що відсутні підстави для застосування до цих правовідносин статті 388 ЦК України. Зазначив, що визнання недійсними торгів не скасовує судового рішення (виконавчого документу), для виконання якого такі торги були проведенні.

У жовтні 2018 року до Верховного суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, зазначені в касаційні скарзі не відповідають обставинам справи, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру в багатоквартирному будинку № 697 від 25 серпня 2005 року ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року визнано недійсними результати прилюдних торгів від 12 квітня 2013 року, проведені торгівельною організацією ПП «Нива - В. Ш.» в особі філії 02 ПП «Нива - В. Ш.» з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2, оформлених протоколом про проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна за № 0213026-1 від 12 квітня 2013 року (а.с. 7-18).

Господарським судом встановлено грубі порушення законодавства під час проведення прилюдних торгів, зокрема, порушення торговельною організацією пункту 3.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, а органами державної виконавчої служби - статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», що в свою чергу не могло не вплинути на хід торгів та їх результат.

Також судом встановлено, що 12 квітня 2013 року о 9 год. 36 хв. тобто за 1 год. 24 хв. до проведення прилюдних торгів ПАТ «Укрсоцбанк», як стягувач у виконавчому провадженні, подало в Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницькому міського управління юстиції заяву, в якій просило повернути виконавчий напис № 127 від 31 січня 2012 року, виданий приватним нотаріусом Пруняк В. І., без подальшого виконання, припинити дію арешту, та зняти з реалізації майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 12).

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

ОСОБА_5 набув майно на прилюдних торгах, що проводилися торговельною організацією в порядку, встановленому для виконання судових рішень, проте на виконання виконавчого напису нотаріуса, а позивачем ОСОБА_4 не доведено того, що він знав, або міг знати про те, що особа, яка його відчужувала, не мала на це права.

Добросовісність набувача характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірності його придбання. Так, добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. Отже, ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, майно від якого може бути витребуване за умов, встановлених статтею 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України також залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Сторони в цій справі брали участь в господарській справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ПП «Нива - В. Ш.», Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, як треті особи без самостійних вимог, а відтак встановлені господарським судом обставини, не повинні доказуватися при розгляді цієї справи.

Оскільки, зазначені вище судові рішення господарського суду, якімають преюдиційне значення для цієї справи, визнано недійсними результати прилюдних торгів від 12 квітня 2013 року, проведені торгівельною організацією ПП «Нива - В. Ш.» в особі філії 02 ПП «Нива - В. Ш.» з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2, отже, ОСОБА_5 неправомірно володіє (без правової підстави) вказаною квартирою, що надає право ОСОБА_4 витребувати спірну квартиру від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Відповідно до підпункту 5 пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Ураховуючи встановлені обставини про те, що прилюдні торги від 12 квітня 2013 року, на яких було реалізовано квартиру ОСОБА_4, проведені з порушенням чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень, що встановлено в рішенні господарського суду, яке є преюдиційним, суд першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4, та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 на користьїї власника ОСОБА_4

Посилання в касаційній скарзі на те, що відсутні підстави для застосування до цих правовідносин статті 388 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 виявила свою волю на реалізацію вказаної квартири на прилюдних торгах 12 квітня 2013 року шляхом укладення 08 липня 2008 року договору іпотеки зазначеної квартири між нею та іпотекодержателем АКБ «Укрсоцбанк», а відтак, примусова реалізація Ленінським міським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції цієї квартири на прилюдних торгах 12 квітня 2013 року відбувалася із наявністю волі ОСОБА_4, спростовуються матеріалами справи та наведеними доказами, про те, що прилюдні торги проводилися на виконання виконавчого напису нотаріуса, в примусовому порядку, без згоди і волі власника квартири ОСОБА_4, тобто з порушеннями, які встановлені судовим рішенням, тому є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником -ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников