Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.11.2019 року у справі №2-1166/11

Постанова

Іменем України

11 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-1166/11

провадження № 61-24956св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року у складі судді Рибакової В.

В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року у складі колегії суддів: Поветкіна В. В., Рудь В. В., Куценко Т. Р.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"), та ОСОБА_1 14 травня 2008 року був укладений кредитний договір № 101/08- МК, за умовами якого ОСОБА_1 був наданий кредит в сумі 25 000,00 грн зі сплатою 30 % річних за користування кредитом, строком до 13 листопада 2009 року.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між ВАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 101/08/1-МП та договір поруки № 101/08/2-МП з ОСОБА_3.

ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 серпня

2009 року складає 60 411,18 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило стягнути зазначену заборгованість з боржника та поручителів.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

21 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року, позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором

від 14 травня 2008 року № 101/08- МК та договорами поруки від 14 травня

2008 року № 101/08/1-МП та № 101/08/2-МП в розмірі 60 411,18 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Аргументи учасників справи

У травні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ухвалити у справі в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до неї.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки неправомірно стягнуто заборгованість

з боржника та поручителів солідарно. Суди не врахували, що оскільки відповідно до пункту 7.3 кредитного договору строк виконання зобов'язання у розумінні статті 252 ЦК України в договорі не встановлений, то порука припиняється якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Враховуючи, що договір укладений 14 травня

2008 року, зобов'язання за договором поруки припинилося відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України - 14 травня 2009 року, тобто за спливом одного року з моменту укладення договору.

Судові рішення оскаржуються в частині задоволення позову до поручителя - ОСОБА_3, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року зупинене виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області

від 24 листопада 2011 року до закінчення їх перегляду у касаційному порядку

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 14 травня 2008 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 101/08- МК, за умовами якого ОСОБА_1 наданий кредит в сумі 25
000,00 грн зі сплатою 30 % річних за користування кредитом, за умови повернення кредитних коштів у строк до 13 листопада

2009 року.

Цього ж дня, ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладені договори поруки № 101/08/1-МП з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 № 101/08/2.

Відповідно до пункту 2.2. договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі з основного боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки з основного боргу та процентів, а також по відшкодуванню всіх збитків.

14 травня 2009 року відповідачам направлені вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки, які ними були отримані, але виконані не були.

Внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору виникла заборгованість в сумі 60 411,18 грн, що складається з поточної заборгованості по кредиту - 6
805,97 грн, простроченої заборгованості по кредиту - 14 457,56 грн, відсотків у сумі - 524,31 грн, простроченої заборгованості по відсотках - 4 696,44 грн, пені за прострочення сплати відсотків - 6 902,22 грн та пені за прострочення погашення кредиту - 27 024,68 грн.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило

є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так

і недоговірних зобов'язань.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині 2 статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частині 2 статті 1050 ЦК України.

У статті 554 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

У постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 3-42гс15 зроблено висновок, що "припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина 4 статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини 4 статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини 4 статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя (третє речення частини 4 статті 559 ЦК України).

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до пункту 7.3 кредитного договору строк виконання зобов'язання не встановлений, тому порука припиняється відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, є необґрунтовані, оскільки пунктом 3.2 кредитного договору встановлений строк повернення кредитних коштів до 13 листопада 2009 року.

За встановлених судами у цій справі обставин позивач звернувся до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за вимогою кредитора від 14 травня 2009 року про його дострокове виконання, тобто в межах строку чинності поруки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції? без змін.

У зв'язку з цим підлягає поновленню виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року, зупинене ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року до закінчення їх перегляду

у касаційному порядку.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 21 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2011 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат