Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.09.2018 року у справі №712/16676/14ц

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 712/16676/14-ц

провадження № 61-20283св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Придніпровській відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Новікова О. М., від 25 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», банк) про стягнення грошової суми.

Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2011 року стягнуто з

ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного підприємства «СТО ЛЄТ» у солідарному порядку на користь

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором

№ 010/02-7/576/01-05 від 26 грудня 2005 року у розмірі 700 880,34 грн.

29 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та відповідачем була досягнута угода про погашення заборгованості без пені, яка була оформлена відповідним графіком. Крім того, вказана сума також була погоджена на засіданні комісії банку. Він звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси

від 02 червня 2011 року. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2012 року розстрочено ОСОБА_3 виконання зазначеного судового рішення у відповідності до графіка та зупинено стягнення боргу на підставі виконавчого листа № 2-274, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси. На думку позивача, загальна сума заборгованості, яку він повинен був сплатити складала 486 182,46 грн. У червні 2012 року державною виконавчою службою були організовані прилюдні торги та реалізовано майновий комплекс за ціною 491 304,40 грн і автомобіль за ціною 18 000 грн, які належали позивачу на праві власності. Від реалізації майна державна виконавча служба перерахувала відповідачу грошові кошти у сумі 397 702,42 грн та 10 573,09 грн. Станом

на 21 листопада 2012 року позивач сплатив на користь відповідача

455 000 грн, у результаті чого відповідач у рахунок погашення заборгованості за кредитом отримав 863 275,51 грн. Надмірно сплачена сума складає 377 093,05 грн.

Посилаючись на вказані обставини та статті 1212, 1214 ЦК України, збільшивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача на його користь надміру сплачені грошові кошти у розмірі 377 093,05 грн як отримані без правових підстав, інфляційні втрати у розмірі 292 247,11 грн та три проценти річних у розмірі 33 287,50 грн.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси, у складі судді Токової С. Є., від 09 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 377 093 грн як отримані без правових підстав, 292 247 грн - інфляційні втрати, 33 287,50 грн - три проценти річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що графіком погашення заборгованості по спірному кредитному договору між сторонами була погоджена остаточна сума заборгованості у розмірі 486 182,46 грн. Позивачем сплачено та з нього стягнуто всього 863 275,51 грн, тобто надмірно сплачена сума складає 377 093,05 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 625 ЦК України.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що сума заборгованості позивача перед банком визначена судовим рішенням, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання. Між банком та позивачем було врегульовано та розстрочено ухвалою суду лише частину заборгованості. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його заборгованість перед банком становить лише 486 182,46 грн, яка була розстрочена судовою ухвалою та сплачена позивачем.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 24 лютого 2017 року,

ОСОБА_3просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, відкриваючи провадження у справі, не вирішив питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що між сторонами була досягнута домовленість про стягнення заборгованості без пені, яка була оформлена графіком погашення заборгованості та розстрочена ухвалою суду, проте всупереч домовленості та ухвали суду про зупинення виконання судового рішення, державна виконавча служба реалізувала на прилюдних торгах майно боржника, внаслідок чого переплата склала 377 093,05 грн.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2011 року у справі № 2-274/11, яке набрало законної сили 26 липня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2005 року у розмірі 700 880,34 грн.

14 жовтня 2011 року старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП № 29554553 з виконання зазначеного судового рішення.

29 лютого 2012 року між сторонами складено графік погашення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2005 року на суму 486 182, 42 грн (заборгованість без пені, розмір якої складає 239 647,23 грн).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2012 року заяву ОСОБА_3 про розстрочення виконання заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2011 року задоволено. Розстрочено ОСОБА_3 виконання заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 червня 2011 року строком на 9 місяців у відповідності до наступного графіку погашення: 30 березня 2012 року - 100 000 грн, 30 квітня 2012 року - 25 000 грн, 31 травня 2012 року - 25 000грн, 31 червня 2012 року - 25 000 грн, 31 липня

2012 року - 25 000 грн, 30 серпня 2012 року - 25 000 грн, 31 серпня

2012 року - 103 091,23 грн, 30 жовтня 2012 року - 103 091,23 грн. Зупинено стягнення з ОСОБА_3 боргу на підставі виконавчого листа № 2-274, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси 15 вересня 2011 року.

08 червня 2012 року Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції через товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Груп» були проведені прилюдні торги, у результаті яких було продано майно позивача, а на рахунок відповідача перераховано 397 702,42 грн та 10 573,09 грн в якості погашення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2015 року.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 жовтня 2012 року, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2013 року, визнано недійсними прилюдні торги, які відбулись 08 червня 2012 року, з продажу нежитлових будівель, визнано незаконним і скасовано протокол проведення прилюдних торгів.

Позивач на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси

від 17 квітня 2012 року сплатив в якості погашення заборгованості за кредитним договором від 26 грудня 2015 року 455 000 грн.

Відповідач у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором отримав всього 863 275,51 грн.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 зазначав, що графіком погашення заборгованості сторонами була погоджена остаточна сума заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором від 26 грудня

2005 року у розмірі 486 182,46 грн, тому грошові кошти, які надійшли на рахунок відповідача від реалізації майна боржника є такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зазначало, що заборгованість позивача за кредитним договором

від 26 грудня 2005 року становить 943 198,75 грн, з яких погашено ОСОБА_3 - 455 000 грн, надійшло від реалізації майна боржника - 408 275,51 грн, залишок непогашеної заборгованості - 79 923,24 грн. Ухвалою про розстрочення виконання рішення суду врегульовано лише питання щодо заборгованості по тілу кредиту та нарахованим відсоткам. Пеня у сумі 239 647,23 грн була стягнута судовим рішенням, яке набрало законної сили, та є обов'язковим до виконання.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4)відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦКУкраїни, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Таким чином, наявність між сторонами зобов'язальних правовідносин, для яких характерним є спосіб повернення майна, переданого за договором, виключає можливість пред'явлення позову у порядку статті 1212 ЦК України. У такому випадку права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що сторони перебували у договірних відносинах, а кошти, які просив стягнути позивач, отримано відповідачем на виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, тобто за наявності правової підстави, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість задоволення позову на підставі положень статті 1212 ЦК України.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості захистити свої права у інший спосіб.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо невирішення апеляційним судом питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заочного рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 грудня 2015 року з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

За змістом частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 жовтня 2016 року заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

У матеріалах справи міститься розписка представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до якої зазначену ухвалу отримано ним

24 листопада 2016 року (а. с. 189).

З апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду 01 грудня 2016 року

(а. с. 190), отже в межах строків, передбачених ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом).

З урахуванням наведеного, оскаржене судове рішення є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк