Історія справи

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 295/604/17-ц

провадження № 61-430св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 17 листопада 2017 року у складі судді Талько О. Б.,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2017 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11208949000 від 11 вересня 2007 року в розмірі 21 369,56 доларів США (станом на 12 січня 2017 року), що еквівалентно 547 024,41 грн (курс Національного Банку України станом на 16 серпня 2017 року) та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом і процентами в розмірі 3 602,23 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 17 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_4 - представнику ОСОБА_1 - у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м.Житомира від 16 серпня 2017 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_1 - на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 серпня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що причини пропуску строку представник заявника мотивував тим, що його довіритель (відповідач у справі) у період з 30 вересня 2017 року по 20 жовтня 2017 року перебувала за кордоном, у Чеській республіці, та із нею не було зв'язку, на підтвердження чого надав копію паспорта ОСОБА_1 із відміткою про перетин кордону України. У зв'язку з цим він не міг дізнатися про необхідність подачі апеляційної скарги повторно та можливість апелянта оплатити судовий збір. Вказані підстави не можуть бути поважними причинами поновлення пропущеного строку, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням вимог ухвали апеляційного суду Житомирської області 26 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_1 - повернуто особі, яка її подала, а також направлено копію відповідної ухвали. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію зазначеної ухвали суду отримано останнім 30 вересня 2017 року, апеляційна скарга подана засобами поштового зв'язку 20 жовтня 2017 року, тобто з пропуском встановленого статтею 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) строку. Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 12 березня 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 214 та виданої строком на три роки, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси. Отже, повноваження ОСОБА_4 були чинними та надавали йому право оскаржити рішення суду у передбачений законом десятиденний процесуальний строк. Проте апеляційна скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження. Перебування відповідача за кордоном не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_4 мав усі процесуальні повноваження щодо представництва інтересів ОСОБА_1, в тому числі й щодо апеляційного оскарження зазначеного судового рішення.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що сама по собі довіреність надає право здійснювати представницькі дії, проте вчинення процесуальних дій представником та їх необхідність узгоджується із довірителем, оскільки саме він оплачує судові збори та саме прав і обов'язків довірителя стосується оскаржуване рішення. Апеляційна скарга повторно не була подана саме через відсутність позиції ОСОБА_1 щодо необхідності звернення до апеляційного суду повторно та наявності коштів на сплату судового збору у розмірі 9 тис. грн. Оскаржувана ухвала позбавила заявника права на судовий захист та становила труднощі у доступі до правосуддя. Крім того, споживач звільняється від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 16 серпня 2017 року, копію якого ОСОБА_1 отримала 21 серпня 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 30 серпня 2017 року ОСОБА_4 - представник ОСОБА_1 - подав до суду апеляційну скаргу, яку ухвалою судді апеляційного суду Житомирської області від 07 вересня 2017 року залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків, оскільки апелянтом не сплачено судовий збір у розмірі 9 618 грн 40 коп., а також відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

18 вересня 2017року до суду повторно надійшло клопотання ОСОБА_4 про відстрочення оплати судового збору, в задоволенні якого ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 вересня 2017 року відмовлено.

26 вересня 2017 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.

20 жовтня 2017 року ОСОБА_4 повторно звернувся із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду, в якій містилося клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування причин пропуску строку зазначав, що копію ухвали апеляційного суду Житомирської області від 26 вересня 2017 року, якою апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто у зв'язку із несплатою судового збору, отримав 06 жовтня 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 02 листопада 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для звернення до апеляційного суду Житомирської області з заявою, де будуть вказані поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

15 листопада 2017 року до апеляційного суду Житомирської області надійшло клопотання від ОСОБА_4 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду. Причини пропуску строку представник заявника мотивував тим, що його довіритель (відповідач у справі) у період з 30 вересня 2017 року по 20 жовтня 2017 року перебувала за кордоном, у Чеській республіці, та із нею не було зв'язку, на підтвердження чого надав копію паспорта ОСОБА_1 із відміткою про перетин кордону України. У зв'язку з цим він не міг дізнатися про необхідність подачі апеляційної скарги повторно та можливість апелянта оплатити судовий збір.

Відповідно до статті 72 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою), право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Положення частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) визначає строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, які становлять: десять днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

На підставі частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов'язок заявника полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року).

Колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 в особі свого представника продемонструвала достатню сумлінність, враховуючи, що первісно апеляційну скаргу подано у визначений частиною першою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Підставою повернення скарги заявнику була несплата судового збору у розмірі 9 618 грн 40 коп., яку заявник просив відстрочити у зв'язку із фінансовою неспроможністю сплатити вказану суму разовим платежем.

За змістом практики Європейського суду з прав людинищодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

Таким чином, розмір судового збору має визначатися з урахуванням конкретних обставин справи, включаючи фінансову спроможність заявника сплатити його, що має суттєве значення для визначення того, чи може особа використати своє право доступу до суду.

Отримавши 30 вересня 2017 року ухвалу суду про повернення апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 повторно звернувся із апеляційною скаргою 20 жовтня 2017 року.

У справах, у яких Європейський Суд з прав людинивстановлював, що заявники не продемонстрували належної сумлінності у захисті своїх власних інтересів, періоди бездіяльності між останніми процесуальними подіями у справах заявників та їхніми зверненнями до відповідних органів, як правило, були довшими, ніж у цій справі, в якій з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги та повторним зверненням із скаргою минув 21 день (ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), у якій відповідний період становив один рік та п'ять місяців, та рішення у справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine), заява № 18986/06, пункт 57, від 16 лютого 2017 року, у якій строк становив один рік та вісім місяців).

Застосувавши передбачені частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення із скаргою) наслідки до апеляційної скарги ОСОБА_1, апеляційний суд не зазначив в ухвалі, чи дотримана у випадку відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження пропорційність між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника, в аспекті дії положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв'язку із викладеним, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 17 листопада 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С.П. Штелик