Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.10.2023 року у справі №758/5941/20
Постанова КЦС ВП від 18.10.2023 року у справі №758/5941/20
Постанова КЦС ВП від 18.10.2023 року у справі №758/5941/20
Постанова КГС ВП від 11.11.2025 року у справі №758/5941/20
Постанова КГС ВП від 11.11.2025 року у справі №758/5941/20

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 758/5941/20

провадження № 61-4687св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивований тим, що згідно з наказом № 55-о від 19 лютого 2014 року, прийнятим на підставі рішення спостережної ради Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк»), ОСОБА_1 призначена з 10 лютого 214 року на посаду голови правління ПАТ «Енергобанк».

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням владних, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, без застосування штрафу.

На ОСОБА_1 , як на голову правління ПАТ «Енергобанк», були покладені обов`язки з керівництва поточною діяльністю банку, направлені на додержання основної мети діяльності банку в одержанні прибутку шляхом надання повного спектру внутрішніх та міжнародних банківських послуг, що може бути дозволено для банків згідно із чинним законодавством.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, ОСОБА_1 допустила службову недбалість.

В результаті такого недбалого відношення до своїх службових обов`язків голови правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 489 000 дол. США залишилися на кореспондентському рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн).

Таким чином, в результаті неналежного виконання головою правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, яка не здійснила належний контроль за розміщенням коштів банку на кореспондентських рахунках в інших банківських установах та за доцільністю вказаних операцій, несумлінно ставлячись до своїх службових обов`язків, не здійснила всі заходи для виконання вказівок Національного банку України, наданих за результатами інспектування банку, в результаті чого вчасно не були повернуті кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США, розміщені в Bank Frick & Co AG, що в подальшому, після визнання ПАТ «Енергобанк» неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації, дало змогу невстановленим особам заволодіти вказаними коштами, що призвело до зменшення ліквідаційної маси банку при його ліквідації. Зазначений розмір заподіяної службовою особою банку майнової шкоди, відобразився в неможливості цього банку у повному обсязі розрахуватися з кредиторами ПАТ «Енергобанк», у зв`язку з недостатністю майна банку.

Отже, в обвинувальному вироку Подільського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року у справі № 758/7786/17 встановлено, що дії (бездіяльність) ОСОБА_1 , які виразилися у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, заподіяли тяжкі наслідки та завдали шкоди охоронюваним законом державним інтересам у розмірі 15 749 729,36 дол. США.

Позивач просив стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 15 749 729,36 дол. США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року у позові Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарського О. П. від 07 червня 2017 року виділено з матеріалів кримінального провадження № 12016000000000008 матеріали кримінального провадження, зокрема, щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ «Енергобанк», а саме: коштами у сумі 15 749 729,36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), тобто вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. Тим самим, згідно наданих документів, коштами в розмірі 15 749 729,36 дол. США, які просить стягнути позивач з відповідача як заподіяну шкоду в даному судовому провадженні, заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи шляхом вчинення злочину - шахрайства;

позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому майнової шкоди, причинний зв`язок між службовою недбалістю, встановленою вироком суду та заподіянням шкоди у розмірі, визначеному в позові;

вирок Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року в справі № 758/7786/17 є обов`язковим під час розгляду даної справи, проте такий вирок не містить встановленого факту заподіяння відповідачем майнової шкоди на суму 15 749 729,36 дол. США та кваліфікація кримінального правопорушення не містить обвинувачення відповідача за статтями 190 191 КК України, якими прямо передбачено шахрайство та привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;

службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності. А відтак, позивач не звільнений від доказування в цивільній справі відносно доводів щодо визначення розміру майнової шкоди, причинно- наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) обвинуваченої та спричиненою шкодою;

крім того, у вироку Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року в справі № 758/7786/17 зазначено, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із статтею 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим ніхто не визнавався.Позивач із відповідною заявою, як це було передбачено частиною третьою статті 55 КПК України (в редакції, що була чинна на початок кримінального провадження 19 січня 2016 року) до органу досудового розслідування не звертався, пам`ятки про процесуальні права та обов`язки не отримував;

саме заподіяння майнової шкоди позивачу в розмірі 15 749 729,36 дол. США від зникнення цих коштів з кореспондентського рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) є предметом досудового розслідування в іншому кримінальному проваджені і не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із злочином, скоєним відповідачем. В даному кримінальному провадженні відповідач підозрюваною не є, що сторонами не заперечувалось;

до спірних правовідносин має застосовуватись річна позовна давність. Позивачу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником, в день ухвалення обвинувального вироку Подільського районного суду м. Києва у справі № 758/7786/17, тобто 20 червня 2017 року. Водночас, до суду із даним позовом Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся лише 27 травня 2020 року. А відтак, вищевказаний позов надійшов до суду з пропуском річного строку, встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України. Із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до суду з поважних причин відповідно до статті 234 КЗпП України позивач не звертався і про наявність таких причин в позові не зазначав. Жодна із сторін не просила застосувати норми КЗпП України. Між тим, суд зробив висновок про відсутність правових підстав для відшкодування шкоди, то відмовив саме з цієї підстави.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року скасовано та ухвалити нове, яким позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в сумі 15 749 729,36 дол. США.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

факт наявності та вчинення службової недбалості, що завдало шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» в сумі 15 749 729,36 дол. в США є встановленим вироком Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у кримінальній справі № 758/7786/17 та додатковому доведенню не підлягає;

під час досудового розслідування кримінального провадження № 12016000000000008 та під час його розгляду районним судом цивільний позов у кримінальний справі до обвинуваченої ОСОБА_1 не заявлявся, ПАТ «Енергобанк» та/або Фонд ГВФО потерпілим та/або цивільним позивачем не визнавались. Відповідно до частини 7 статті 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільний позов у кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства;

обставини справи, що встановлені обвинувальним вироком Подільського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року у справі № 758/7786/17, свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди в наслідок протиправних дій відповідача. При відмові у позові суд першої інстанції також не врахував, що за деліктними правовідносинами, обов`язок доказування відсутності вини покладено на заподіювача шкоди;

відповідач не довела, що її бездіяльність, яка виразилась в невчиненні дій для повернення коштів з кореспондентського рахунку банку, керівником, якого вона була, не призвела в подальшому до зменшення ліквідаційної маси банку та спричинення шкоди у встановленому вироком розмірі;

доводи представника відповідача про те, що кошти на кореспондентський рахунок перераховувались в той час, коли відповідач не була керівником банку, а також зняті були з рахунку в той час коли вже Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснював управління банком, не доводять відсутність вини та відсутність прямого причинного зв`язку між бездіяльністю ОСОБА_1 та втратою банком коштів, які, в тому числі, і через винну поведінку відповідача, що було встановлено вироком суду, в подальшому були втрачені, внаслідок зняття їх з кореспондентського рахунку невстановленими слідством особами;

за наявності вироку суду та притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за службову недбалість, доводи відповідача та висновки суду про те, що відповідальність за зникнення коштів можуть нести лише ті особи, які заволоділи коштами не відповідають обставинам справи та вимогам закону, на який послався позивач звертаючись до суду з позовом. Оскільки втрата банком коштів, та зняття їх з кореспондентського рахунку знаходиться, в тому числі, і в прямому причинному зв`язку з бездіяльністю відповідачки, що встановлено вироком суду;

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб була подана позовна заява про відшкодування шкоди, спричиненої службовою, посадовою особи ПАТ «Енергобанк» за завдану шкоду товариству не з підстав, передбачених трудовим законодавством, а з підстав відповідальності, передбаченої Законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про акціонерні товариства» та положеннями Цивільного кодексу України, а відтак застосування судом першої інстанції норм Кодексу законів про працю України, до спірних правовідносин, що розглядаються у справі № 758/5941/20, є невірним;

доводи представника відповідача з приводу недоведеності позивачем розміру завданих збитків діями відповідача, є безпідставними з огляду на те, що кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, за який відповідачку було притягнуто до кримінальної відповідальності, є саме встановлення розміру збитків. Вироком суду встановлено, що в результаті злочинних дій відповідача кошти в сумі 15 749 729, 36 дол. США не були повернуті, що в подальшому призвело до зменшення ліквідаційної маси банку при його ліквідації. Отже, встановлення дійсного розміру завданої шкоди було кваліфікуючою ознакою указаного вище злочину, що виключає наявність жодного сумніву щодо розміру завданих збитків.Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 753/2965/20.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, залишити в силі рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційним судом неправильно застосовано норми статті 1166 ЦК України в частині визначення причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням ОСОБА_1 та заподіянням шкоди позивачу, недоведеності позивачем розміру майнової шкоди, без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 січня 2022 року у справі № 296/3114/20, від 19 січня 2022 року в справі № 308/4164/15-ц, від 29 листопада 2021 року в справі № 296/699/20, від 01 грудня 2021 року в справі № 635/4708/19, від 03 листопада 2021 року в справі № 362/15/16-ц, від 02 листопада 2021 року в справі № 686/29216/20, від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц, від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19, від 02 грудня 2020 року по справі № 754/16146/17, від 16 вересня 2020 року в справі № 243/5118/19, від 03 грудня 2019 року в справі № 686/26653/18, від 25 листопада 2019 року в справі № 686/22462/18, від 31 липня 2019 року в справі № 686/22133/18, від 10 липня 2019 року в справі № 523/12321/15-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 686/24243/18-ц, від 16 травня 2019 року в справі № 686/20079/18, від 12 квітня 2019 року в справі № 686/10651/18, від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18;

цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними;

вирок Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року в справі № 758/7786/17 є обов`язковим під час розгляду даної справи лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони ОСОБА_1 , що судом першої інстанції повністю враховано при розгляді даної справи по суті. Натомість суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що факт завдання ОСОБА_1 шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» у розмірі 15 749 729,36 дол. США є встановленим та додатковому доведенню не підлягає;

причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди);

судом першої інстанції при розгляді даної справи достеменно встановлено та сторонами по справі не заперечувався той факт, що в постанові про виділення матеріалів досудового розслідування, винесеною прокурором відділу Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції Кіпчарським О. П. від 07 червня 2017 року зазначено, що злочин щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ «Енергобанк», а саме: коштами в сумі 15 749 729,36 дол. США, що знаходилися на кореспондентському рахунку, відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) та нерухомим майном, переданим банком в іпотеку фізичним особам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не пов`язані із злочином, скоєним ОСОБА_1 ;

на момент відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління (12 лютого 2015 року) і до фактичного її звільнення з цієї посади (12 червня 2015 року) кошти ПАТ «Енергобанк» в сумі 15 749 729,36 дол. США знаходилися на рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритому в Bank Frick & Co AG;

саме заподіяння майнової шкоди позивачу в розмірі 15 749 729,36 дол. США від зникнення цих коштів з кореспондентського рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) є предметом досудового розслідування в іншому кримінальному проваджені і не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із злочином, скоєним відповідачем;

службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності. Отже при постановленні судового рішення судом апеляційної інстанції зроблено хибний висновок про те, що вироком Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року в справі № 758/7786/17 встановлено прямий безпосередній зв`язок діяння відповідача із зникненням коштів ПАТ «Енергобанк» з кореспондентського рахунку, відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) у розмірі 15 749 729,36 дол. США. Натомість матеріалами справи доведено відсутність умислу в діянні ОСОБА_1 щодо спричинення майнової шкоди ПАТ «Енергобанк» та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діянням (службовою недбалістю) відповідача та втратою 15 749 729,36 дол США з кореспондентського рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн);

апеляційним судом не прийнято до уваги доводи відповідача з приводу недоведеності позивачем розміру завданих збитків з тих мотивів, що кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України є саме встановлення збитків;

в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 будь-які розрахунки розміру тяжких наслідків не проводились. Натомість при подані позовної заяви позивачем не надано жодного документу, жодного розрахунку які б підтверджували позовні вимоги про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням на суму 15 749 729,36 дол. США. До того ж, вироком Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року в справі № 758/7786/17 жодним чином не встановлено, що саме кримінальним діянням ОСОБА_1 нанесено шкоду в розмірі 15 749 729,36 дол. США ПАТ «Енергобанк» в інтересах якого позивачем подано позов. Більше того, і матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, і вироком Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року в справі № 758/7786/17 встановлено, що вже після визнання ПАТ «Енергобанк» неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації невстановлені досудовим слідством особи заволоділи коштами ПАТ «Енергобанк», що знаходилися на кореспондентському рахунку, відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) і саме цей факт призвів до зменшення ліквідаційної маси банку при його ліквідації.

апеляційний суд неправильно застосував норми статті 367 КК України в частині визначення діяння ОСОБА_1 як свідомо умисного злочину та встановлення розміру збитків, без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 квітня 2019 року в справі № 752/18401/15-к (провадження № 51-5868км18), висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року в справі № 5-99кс16 та роз`яснення, даного в абзаці третьому пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень»;

постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням правил інстанційної юрисдикції, а саме, неправильного застосування норм частини першої статті 19 ЦПК України та пункту 12 частини першої статті 20 ГПК України, без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 26 листопада 2019 року в справі № 910/20261/16. При зверненні з позовом до ОСОБА_1 , як до посадової особи, про відшкодування майнової шкоди, позивач помилково визначив підсудність даної справи Подільському районному суду м. Києва, а суд апеляційної інстанції, ігноруючи вищевказані висновки Великої Палати Верховного Суду, ухвалив рішення з порушенням правил інстанційної юрисдикції;

апеляційний суд необґрунтовано не розглянув заяву відповідача про застосування позовної давності. Перебіг позовної давності для позивача розпочався із 12 травня 2017 року, тобто з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, а позивач звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства у липні 2020 року, отже позовна давність за вимогами про відшкодування шкоди пропущена, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Оскільки позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб апеляційним судом визнано обґрунтованими і відповідачем заявлено про сплив позовної давності, апеляційний суд був зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу.

Позиція інших учасників справи

У липні 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника Мостепанюка В. І .

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

в обвинувальному вироку Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у справі № 758/7786/17, ухваленому за наслідками розгляду кримінального провадження № 12016000000000008 відносно ОСОБА_1 встановлено, що внаслідок недбалості, допущеної ОСОБА_1 , державі було завдано шкоду у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» в сумі 15 749 729,36 дол. США, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи;

протиправні дії ОСОБА_1 , за якими її було визнано винною у вчиненні злочину за статтею 367 КК України, безпосередньо пов`язані із втратою ПАТ «Енергобанк» коштів в сумі 15 749 729,36 дол. США, а відтак шкода, заподіяна ПАТ «Енергобанк» і його кредиторам, є наслідком саме протиправного діяння службової, посадової особи відповідача, що вказує на причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням ОСОБА_1 та заподіянням шкоди;

ОСОБА_1 ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів відсутності її вини у заподіянні шкоди ПАТ «Енергобанк».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року; клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 1 471 400,00 грн до закінчення касаційного провадження; відкрито касаційне провадження у справі; витребувано справу № 758/5941/20 з суду першої інстанції.

У червні 2022 року справа № 758/5941/20 надійшла до Верховного Суду.

У березні 2023 року справа № 758/5941/20 передана судді-доповідачу Воробйовій І. А.

У травні 2023 року справа № 758/5941/20 передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року клопотанняФонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке підписано представником Мостепанюком В. І., пропоновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 рокузадоволено частково; продовжено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на подання відзивуна касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, справу № 758/5941/20 призначено до судового справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу № 758/5941/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року справу № 758/5941/20 повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала мотивована тим, що відсутня сукупність умов, передбачених у частині шостій статті 403 ЦПК України для передачі справи на розгляд Великої Палати, за умови відсутності судових рішень іншого касаційного суду у подібних справах Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду має право самостійно висловити правову позицію щодо спору.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відмовлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні клопотання, яке підписано представником Мостепанюком В. І., про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьмастатті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 червня 2022 року зазначено, що підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу). Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала на посаді фінансового директора ПАТ «Енергобанк» з 12 квітня 2010 року, що підтверджується наказом № 73-п від 09 квітня 2010 року.

Згідно з вироком Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у кримінальній справі № 758/7786/17 за результатом розгляду кримінального провадження № 1-кп/758/535/17 (справа №758/7786/17, кримінальне провадження під час досудового розслідування № 12016000000000008) відносно ОСОБА_1 , затверджено угоду від 09 червня 2017 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням владних, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, без застосування штрафу, та згідно із статтею 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі зі встановленням іспитового строку один рік; згідно із статтею 124 КПК України стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз в розмірі 20 328,0 грн.

Вироком у кримінальній справі № 758/7786/17 встановлено, що в результаті недбалості, допущеній ОСОБА_1 при перебуванні її на посаді голови правління ПАТ «Енергобанк» державі завдано шкоди у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» у розмірі 15 749 729,36 дол. США, що в еквіваленті на час діяння становить 154 677 400 грн, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи. Внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, ОСОБА_1 допустила службову недбалість. Вона не виконала вимоги Національного банку України щодо негайного повернення коштів в сумі 15 489 000 дол. США з коррахунку в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Тобто, відповідачем не були здійснені заходи (не винесене питання на розгляд Спостережної ради, не видані відповідні постанови/накази, не надані розпорядження підлеглим), необхідні для виконання вимог НБУ. В результаті недбалого відношення до своїх службових обов`язків Голови правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 489 000,00 дол. США залишилися на кореспондентському рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн).

Суд вважав встановленим в судовому засіданні те, що своїми діями, які виразились в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинили тяжкі наслідки, ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений частиною другою статті 367 КК України.

При цьому при розгляді даної цивільної справи сторона відповідача не заперечувала факт службової недбалості та своєї вини у вчиненні вищевказаного злочину.

Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12016000000000008 та під час його розгляду районним судом цивільний позов у кримінальний справі до обвинуваченої ОСОБА_1 не заявлявся, ПАТ «Енергобанк» та/або Фонд ГВФО потерпілим та/або цивільним позивачем не визнавались.

Постановою Правління Національного банку України від 11 червня 2015 року № 370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 червня 2015 року № 115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Позиція Верховного Суду

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (частина друга статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких зазвичай хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю) (пункт 4-1 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах (пункт 12 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц (провадження № 14-329цс19) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до колишнього генерального директора цього товариства про відшкодування збитків. Скасувала рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і закрила провадження у справі. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що правовідносини, які виникли між товариством і відповідачем щодо відшкодування останнім збитків, завданих неповерненням автомобіля, стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення ним повноважень посадової особи цього товариства. Такі правовідносини за своєю суттю є господарськими. Тому спір належить до юрисдикції господарського суду. У тій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що припис пункту 12 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, аналогічний тому, який був у пункті 4-1 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року.

31 жовтня 2018 року у справі № 757/75148/17-ц (провадження № 14-404цс18) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до посадових осіб Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» (ПАТ «АКБ БАНК») - голови спостережної ради, голови правління, голови кредитного комітету, головного бухгалтера тощо. Скасувала постанову апеляційного суду та залишила в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої справи належить до юрисдикції господарського суду (пункти 16, 19 постанови). Звернула увагу на таке:

(1) з часу початку процедури ліквідації банку його майном управляє та розпоряджається у межах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який фактично реалізує права власника юридичної особи, зокрема і щодо її майна, яким Фонд управляє та розпоряджається (пункти 8, 16 постанови);

(2) предметом перевірки у такій справі є акти (рішення) органів управління банку та їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а також господарські операції банку, що відповідає завданню господарського судочинства (пункт 17 постанови).

25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, поданим 17 серпня 2018 року, до 14 колишніх посадових осіб Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» (голови, першого заступника та заступника голови правління, голови та членів спостережної ради, членів правління - головного бухгалтера, начальника управління інвестиційної діяльності, керівників відділу фінансового моніторингу) про солідарне стягнення з них відшкодування майнової шкоди, завданої банку придбанням завідомо збиткових, нічим не забезпечених облігацій двох підприємств, які мають ознаки фіктивності та пов`язані з керівництвом і власниками банку, на суму майже 60 % вартості всіх активів банку. Такі операції зумовили недостатність майна банку для розрахунків з кредиторами, і банк був визнаний неплатоспроможним.

26 листопада 2019 року у справі № 910/20261/16 (провадження № 12-118гс19) Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до його колишнього директора про відшкодування збитків, завданих на цій посаді діями, спрямованими на позбавлення позивача спеціального дозволу на геологічне вивчення надр і його передання іншому товариству з обмеженою відповідальністю. Погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спір між господарським товариством і його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями, має вирішувати господарський суд (пункт 33 постанови).

Висновок Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі справді стосувався застосування припису пункту 4-1 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року. Однак, у постанові від 11 грудня 2019 року у цивільній справі № 638/15118/16-ц (провадження№ 14-329цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що цей припис аналогічний тому, який є у пункті 12 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року.

Вочевидь визначення у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 910/20261/16 (№ у ЄДРСР 86333859) юрисдикції господарського суду за пунктом 4-1 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, не залежав безпосередньо:

(а) ні від того, чи був причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача, які не відповідали статуту товариства, і завданням майнової шкоди товариству через втрату спеціального дозволу на геологічне вивчення надр;

(б) ні від того, що суди перевіряли відповідність дій посадової особи (директора) юридичної особи статутним документам і встановили перевищення ним повноважень, передбачених статутом, шляхом надання згоди на переоформлення зазначеного дозволу;

(в) ні від того, що не було підстав закрити провадження у справі з посиланням на положення статті 20 ГПК України у редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

згідно наказу № 55-о від 10 лютого 2014 року, винесеного на підставі рішення Спостережної ради ПАТ «Енергобанк» (протокол засідання № 4 від 10 лютого 2014 року), ОСОБА_1 призначена з 10 лютого 2014 року на посаду Голови Правління Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»;

вироком Подільського районного суду міста Києва від 20 червня 2017 року у кримінальній справі № 758/7786/17, який набрав законної сили, затверджено угоду від 09 червня 2017 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості, визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України;

обвинувальним вироком встановлено, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, ОСОБА_1 допустила службову недбалість. Вона не виконала вимоги Національного банку України щодо негайного повернення коштів в сумі 15 489 000 дол. США з коррахунку в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Тобто, відповідачем не були здійснені заходи (не винесене питання на розгляд Спостережної ради, не видані відповідні постанови/накази, не надані розпорядження підлеглим), необхідні для виконання вимог НБУ. В результаті недбалого відношення до своїх службових обов`язків Голови правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 489 000,00 дол. США залишилися на кореспондентському рахунку ПАТ «Енергобанк», відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Таким чином, в результаті неналежного виконання Головою правління ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, яка не здійснила належний контроль за розміщенням коштів банку на кореспондентських рахунках в інших банківських установах та за доцільністю вказаних операцій, несумлінно ставлячись до своїх службових обов`язків не здійснила всі заходи для виконання вказівок Національного банку України, наданих за результатами інспектування банку, в результаті чого вчасно не були повернуті кошти в сумі 15 749 729,36 дол. США, розміщені в Bank Frick & Cо AG, що в подальшому, після визнання ПАТ «Енергобанк» неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації, дало змогу невстановленим особам заволодіти вказаними коштами та таким чином зменшити ліквідну масу банку при його ліквідації. В результаті недбалості, допущеній ОСОБА_1 державі було завдано шкоди у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ «Енергобанк» в сумі 15 749 729,36 дол. США, що в еквіваленті на час діяння становить 154 677 400 грн, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи;

оскільки предметом спору у цій справі є відшкодування майнової шкоди, завданої ПАТ «Енергобанк» її посадовою особою, судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює Фонду гарантування вкладів фізичних осіб його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255 256 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року скасувати.

Провадження у справі № 758/5941/20 за позовомФонд гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди закрити.

Повідомити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 серпня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков