Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.10.2018 року у справі №219/6501/17

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 219/6501/17

провадження № 61-16228св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2017 року у складі судді Дубовик Р. Є. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Будулуци М. С., Курило В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про стягнення моральної шкоди, отриманої внаслідок неправомірних дій.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії та адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі

Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача компенсацію як внутрішньо переміщеній особі за час затримки виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі на покриття проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а також пенсії по інвалідності з 01 жовтня 2016 року в сумі 94,92 грн та моральну шкоду в сумі 4 500,00 грн, завданої внаслідок неправомірних дій.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 лютого 2017 року, яка набрала законної сили, позовні вимоги у цій справі були предметом розгляду під час розгляду справи адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області про визнання дій щодо припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, виходив із того, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради у листопаді 2016 року в порядку адміністративного судочинства і позовні вимоги, заявлені нею до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради у червні 2017 року, є тотожними, тобто заявлені у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому для визначення тотожності спору визначальним є те, що у поданій позовній заяві мають бути тотожними сторони, предмет та підстави позову з тією справою, у якій вже ухвалено рішення, яке набрало законної сили, тобто не має правового значення, в порядку якого судочинства розглянутий один і той же спір.

У липні 2017 року ОСОБА_4подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права. Крім того, заявник зазначила, що вона не відмовлялась від позову та не укладала мирової угоди із відповідачем, а тому судом неправильно застосовано пункт 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року. Для застосування вказаної норми процесуального права вимагається необхідність існування принаймні двох окремих процесуальних юридичних фактів у вигляді рішень або ухвал, що набрали законної сили: ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову; ухвала суду про укладення мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Судууказану справу.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом частини другої статті 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відмова у відкритті провадження, серед іншого, можлива за умови, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторони, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.

Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається. Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов'язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином, необхідність застосування пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.

Спірні правовідносини у справі, у якій постановлені оскаржувані судові рішення, є тотожними у справі № 219/11404/16-а, в якій ухвалено постанову від 10 лютого 2017 року, яка набрала законної сили 11 квітня 2017 року, про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_4

Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що сторони, предмет та підстава спору у цій справі є тотожними сторонам, предмету та підставі позову у справі № 219/11404/16-а.

Так, у вказаному адміністративному позові, ОСОБА_4 просила суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради щодо призупинення Управлінням праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради соціальних виплат ОСОБА_4, як внутрішньо переміщеній особі, з 01 жовтня 2016 року - неправомірними, зобов'язати відповідача відновити виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг із часу її припинення, а саме з 01 жовтня 2016 року; зобов'язати відповідача подати інформацію про фактичне проживання внутрішньо переміщеної особи до Бахмутського об'єднаного УПФУ; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради виплатити компенсацію внутрішньо переміщеній особі за час затримки виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, а також пенсії з інвалідності з 01 жовтня 2016 року у розмірі 94,92 грн; зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження.

Суб'єктивне тлумачення заявником пункту 2 частини другої статті 122 ЦПК України 2004 року не заслуговує на увагу суду.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження судом апеляційної інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом дотримано норми процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик